26.12.2012 Справа № 1013/8347/2012
26 грудня 2012 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Аніпка С.В.,
при секретарі Балинській О.С.,
з участю прокурора Величка О.В., Савченка Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця сел. Гостомеля Київської області, українця, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:
21.02.2012 Ірпінським міським судом Київської області за ч. 3 ст. 185, КК України до позбавлення волі строком 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання та призначено іспитовий строк 3 роки,
30.07.2012 Ірпінським міським судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком 5 років 2 місяці,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця сел. Гостомеля Київської області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше судимого:
14.04.2004 Ірпінським міським судом Київської області за ч. 3 ст. 185, КК України до позбавлення волі строком 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання та призначено іспитовий строк 2 роки. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 16.02.2005 іспитовий строк скасовано з направленням для відбування покарання;
21.02.2012 Ірпінським міським судом Київської області за ст. 198, КК України до позбавлення волі строком 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання та призначено іспитовий строк 3 роки,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. З ст. 15, ч. З ст. 185 КК України, -
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будучи притягнутими до кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину належних висновків не зробили на шлях виправлення не стали та вчинили новий умисний злочин за наступних обставин.
07.12.2011 приблизно о 16.15 год., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою між собою, діючи повторно, перебуваючи на АДРЕСА_5, що належить ОСОБА_3, із корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, шляхом подолання паркану проникли на подвір'я вказаного будинку звідки намагалися викрасти дві металеві бочки ємкістю по 200 л., вартістю 197 грн. кожна, всього на суму 394 грн., але свій злочинний умисел не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, так як були затримані власником даного господарства.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєному злочині, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю. Дав показання про те, що 07.12.2011 приблизно о 16.15 год., він за попередньою змовою з ОСОБА_2, перебуваючи на АДРЕСА_5, із корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, шляхом подолання паркану, проникли на подвір'я вказаного будинку звідки намагалися викрасти дві металеві бочки ємкістю по 200 л., але свій намір не довели до кінця, так, як були затримані власником даного господарства. Вказав, що на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває. Раніше притягався до кримінальної відповідальності та був засудженим. Просив суд суворо його не карати.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у скоєному злочині, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю. Дав показання про те, що 07.12.2011, приблизно о 16.15 год., він за попередньою змовою з ОСОБА_1, перебуваючи на АДРЕСА_5, із корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, шляхом подолання паркану, проникли на подвір'я вказаного будинку, звідки намагалися викрасти дві металеві бочки ємкістю по 200 л., але свій намір не довели до кінця так як були затримані власником даного господарства. Вказав, що на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває. Раніше притягався до кримінальної відповідальності та був засудженим. Просив суд суворо його не карати.
У зв'язку із повним визнанням підсудними своєї вини у скоєнні злочину, визнання ними обставин скоєння злочину та доказів, на які посилався орган досудового слідства, дослідження зібраних по справі доказів за згодою учасників процесу, відповідно до положень ст. 299 КПК України, було обмежено допитом підсудних, показання яких, фактично збігаються з показаннями, які вони давали на досудовому слідстві, і які відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються, та дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу підсудних.
Заслухавши думку прокурора та показання підсудних, вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що винні дії підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 віднесено до суспільно-небезпечних діянь, відповідальність за які передбачена Особливою частиною Кримінального кодексу України.
Органом досудового слідства дії підсудного ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у сховище вчинений повторно.
Органом досудового слідства дії підсудного ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 3 ст.15, ч. 3 ст.185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у сховище вчинене повторно.
Суд вважає таку кваліфікацію дій підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не правильною, виходячи з наступного.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що дії підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище вчинений повторно
Умисні дії підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виражаються у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), про що свідчить активна поведінка підсудних, в момент вчинення злочину, спрямована на незаконне, безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника, а саме двох металевих бочок ємкістю по 200 л. що належали ОСОБА_3, які знаходились на подвір'ї будинку АДРЕСА_5, яке для підсудних було чужим, вчинене повторно, (тобто особами, які раніше вчинили злочин, передбачений ст. 185 КК України (ОСОБА_4 був засуджений 30.07.2012 Ірпінським міським судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України, судимість не знята та не погашена, ОСОБА_2 засуджений 14.04.2004 Ірпінським міським судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України, судимість не зната та не погашена), за попередньою змовою між собою (тобто заздалегідь, до початку вчинення крадіжки домовилися про її спільне вчинення), але не доведене до кінця з причин, що не залежали від їх волі, так ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були затримані власником даного господарства.
Кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, у скоєнні якого обвинувачуються підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в тому числі є таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане з проникненням у сховище.
Аналіз положень пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», зокрема абзацу другого цього пункту, згідно з яким під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища, а також абзацу сьомого цього пункту, згідно з яким під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо, дають суду підстави зробити висновок про те, що територію домоволодіння, а саме земельну ділянку площею 0,1120 га, за адресою АДРЕСА_5, цільове призначення якої є будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, яка належить на праві власності ОСОБА_3, навіть якщо вона мала відповідну огорожу, не можна визнати сховищем призначеним для зберігання матеріальних цінностей, адже наявність огорожі не свідчить про те, що територія вказаної земельної ділянки є сховищем, яка відведена для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, яка має засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб, а лише встановлює видимі межі цієї території та запобігає вільному перетинанню її меж.
Таким чином, суд дійшов висновку, що умисні дії підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.
Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує, що підсудний скоїв тяжкий злочин.
Обставинами, які пом'якшують відповідальність підсудного ОСОБА_1, суд вважає: визнання своєї вини та щире каяття підсудного.
Обставинами, які обтяжують відповідальність підсудного ОСОБА_1, судом не встановлено.
За місцем проживання підсудний ОСОБА_1 характеризується негативно. На обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Раніше притягався до кримінальної відповідальності та був засудженим за умисні злочини.
За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, особу підсудного, його суспільну небезпечність, пом'якшуючі відповідальність підсудного обставини, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що виправлення підсудного не можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає підсудному покарання у виді позбавлення волі, оскільки призначення саме такого покарання на думку суду, буде необхідне й достатнє для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.
Запобіжний захід у відношенні підсудного суд залишає без змін - тримання під вартою.
Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує, що підсудний скоїв тяжкий злочин.
Обставинами, які пом'якшують відповідальність підсудного ОСОБА_2, суд вважає: визнання своєї вини та щире каяття підсудного.
Обставинами, які обтяжують відповідальність підсудного ОСОБА_2, судом не встановлено.
За місцем проживання підсудний ОСОБА_2 характеризується негативно. На обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Раніше притягався до кримінальної відповідальності та був засудженим за умисні злочини.
За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, особу підсудного, його суспільну небезпечність, пом'якшуючі відповідальність підсудного обставини, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що виправлення підсудного можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає підсудному покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, оскільки призначення саме такого покарання на думку суду, буде необхідне й достатнє для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.
Запобіжний захід у відношенні підсудного суд залишає без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 81 КПК України.
Керуючись статтями 323, 324, 327 КПК України, суд, -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст.15, ч. 3 ст.185 КК України та призначити йому покарання по цій статті у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1, остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 30.07.2012, у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років.
До вступу вироку у законну силу запобіжний захід відносно підсудного ОСОБА_1 залишити без змін -тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 30.07.2012.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст.15, ч. 3 ст.185 КК України та призначити йому покарання по цій статті у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_2, остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом складання покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 21.02.2012, у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2, повідомляти органи виконання покарання про зміну свого місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до органу виконання покарання.
До вступу вироку у законну силу запобіжний захід відносно підсудного ОСОБА_2 залишити без змін -підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Речові докази по справі: дві металеві бочки ємкістю по 200 л., які передано на зберігання власнику гр. ОСОБА_3 - залишити власнику.
На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області може бути подано апеляцію впродовж 15 діб із моменту проголошення вироку, підсудними в той же строк із моменту отримання копії вироку.
Суддя: С. В. Аніпко