Справа № 1490/5683/12 27.12.2012 27.12.2012 27.12.2012
Справа №22ц-1490/3754/12 Суддя першої інстанції Щербина С.В.
Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
27 грудня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,
при секретарі судового засідання Левківській Н.С.,
з участю: представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Бичковського О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства ,,Кредитпромбанк" (далі - ПАТ ,,Кредитпромбанк" ) на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2012 р. за позовом ОСОБА_4 до ПАТ ,,Кредитпромбанк" про стягнення коштів,
27 березня 2012 р. ОСОБА_4 поштою направив у суд позов до ПАТ ,,Кредитпромбанк" про стягнення коштів за порушення грошового зобов'язання.
Зазначав, що за договором банківського вкладу (депозиту), укладеному між сторонами 1 грудня 2008 р., відповідач прийняв на вкладний рахунок позивача 2 230 000 доларів США, строком на 12 місяців і два дні, під 14,2 % річних.
Оскільки на його вимогу від 10 грудня 2008 р. банк кошти депозитного вкладу добровільно не повернув, то рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2009 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2009 р., указаний договір банківського вкладу було розірвано і стягнуто з відповідача на користь позивача 2 230 000 доларів США вкладу та 44 600 доларів США пені за порушення грошових зобов'язань. Однак, рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня 2012 р. указані судові рішення в частині стягнення пені скасовані та відмовлено в задоволенні цих вимог.
Посилаючись на те, що вказані 2 230 000 доларів США банк повернув лише 30 березня 2009 р., позивач просив суд стягнути з відповідача 19 795 доларів США (3% річних) за невиконання протягом 108 днів грошового зобов'язання.
Крім того, посилаючись на ч. 5 ст. 10 Закону України ,,Про захист прав споживачів", позивач просив суд стягнути з відповідача 7 225 200 доларів США неустойки (3% за кожний день прострочення виконання банківської послуги).
Окрім того, 2 листопада 2012 р. позивач збільшив позовні вимоги на 50 000 доларів США, посилаючись на те, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору банківського вкладу він не мав доступу до своїх грошових коштів, а тому не виконав умови договору займу, укладеного ним 8 грудня 2008 р. із компанією ,,AGESANTA LIMITED", за що сплатив цій компанії 50 000 доларів штрафу, що вважає збитками, завданими діями відповідача.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2012 р. уточнені позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19 795 доларів США (3% річних), що еквівалентно 158 162 грн. 5 коп., 50000 доларів США збитків, що еквівалентно 399 500 грн., та 3 219 грн. судових витрат. Також з ПАТ ,,Кредитпромбанк" стягнуто в доход держави 2 358 грн. судового збору. В задоволенні вимог про стягнення неустойки відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, оскаржував рішення лише в частині задоволених позовних вимог і просив: рішення щодо стягнення 3% річних змінити, зменшивши таке стягнення до 549,86 доларів США, а в частині стягнення 50 000 доларів США збитків - скасувати і залишити ці вимоги без розгляду.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав, що позивач має право на отримання 3% річних та відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконання банком грошового зобов'язання.
Між тим, повністю погодитись з такими висновками місцевого суд не можна, оскільки не всі вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Так, згідно зі ст. 16 ЦК України та ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу, подавши про це позов, підставами якого є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п. 5 ч. 1 ст. 119 цього ж Кодексу).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що 1 грудня 2008 р. між сторонами був укладений договір строкового банківського вкладу (депозиту), за яким відповідач прийняв на вкладний рахунок позивача 2 230 000 доларів США, строком на 12 місяців і два дні, під 14,2 % річних.
10 грудня 2008 р. позивач заявив вимогу про дострокове повернення указаного вкладу, що відповідало умовам зазначеного договору. Однак відповідач свого обов'язку добровільно та своєчасно не виконав, а повернув позивачу указані кошти лише 30 березня 2009 р. після того як рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2009 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16 березня 2009 р., було ухвалено стягнути з банку на користь позивача 2 230 000 доларів США вкладу.
Таким чином ПАТ ,,Кредитпромбанк" прострочив виконання зазначеного грошового зобов'язання на 108 днів, що письмово визнав представник відповідача як у місцевому суді, так і в апеляційній скарзі.
Водночас, ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Указані наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошима, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Такий правовий висновок зробив 15 листопада 2010 р. Верховний Суд України при розгляді справи № 3-11цс10. Згідно ч. 1 ст. 3607 ЦПК України указане рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Правильно встановивши такі обставини справи та вірно застосувавши зазначені норми матеріального права, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача 19 795 доларів США, що еквівалентно 158 162 грн. 5 коп., як 3% річних, за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності на звернення до суду щодо зазначених позовних вимог безпідставні.
Відповідно до ст. 257 та ч. 1 ст. 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а її перебіг починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.
Про порушення свого права на отримання сатисфакції від банку за прострочення виконання ним грошового зобов'язання позивач дізнався лише 21 березня 2012 р. коли Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував указані вище судові рішення в частині стягнення з відповідача 44 600 доларів США пені та відмовив у задоволенні цих вимог.
Даний позов був направлений поштою до суду вже 27 березня 2012 р., тобто в межах строку позовної давності.
Таким чином рішення суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення 3% річних за прострочення боржником виконання грошового зобов'язання відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому не може бути скасоване.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновками місцевого суду щодо відшкодування позивачу 50 000 доларів США збитків.
Так, згідно частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
На підтвердження своїх вимог про відшкодування зазначених збитків позивач надав суду ксерокопію договору займу, укладеного ним 8 грудня 2008 р. із компанією ,,AGESANTA LIMITED", та належним чином не завірену копію листа директора вказаної компанії від 20 квітня 2009 р. про отримання від позивача 50 000 доларів США штрафу за невиконання умови договору про надання 1 800 000 доларів США займу.
Водночас, зі змісту вказаного договору не видно, що позивач мав намір, чи передбачав, використати для надання зазначеного займу кошти зі спірного банківського вкладу.
Більш того, у п. 4.5 договору займу сторони зазначили, що його укладення і виконання ніяким чином не буде суперечити і залежати від інших установчих документів, угод чи зобов'язань, в яких позикодавець і позичальник є сторонами, чи які є зобов'язальними для їх активів.
Крім того, в п. 2.8 того ж договору займу сторони визначили, що належним доказом виконання сторонами зобов'язань є письмове підтвердження проведених оплат (транзакцій).
Загальновідомо, що транзакцією є банківська операція, яка полягає в переведенні коштів з одного рахунку на інший.
Доказів того, що позивач проводив банківську операцію про перерахування компанії ,,AGESANTA LIMITED" 50 000 доларів США штрафу, він суду не надав. А лист директора вказаної компанії від 20 квітня 2009 р. таким підтвердженням, в силу умов договору займу, бути не може.
Однак, стягуючи вказані збитки, місцевий суд належної уваги на вказані обставини справи та зазначені норми права належної уваги не звернув, внаслідок чого безпідставно задовольнив такі позовні вимоги.
В зв'язку з чим, відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення місцевого суду в частині стягнення з банку указаних збитків підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, про відмову в задоволенні цих вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ,,Кредитпромбанк" задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 листопада 2012 р. в частині стягнення з банку збитків скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ ,,Кредитпромбанк" про стягнення 50 000 доларів США збитків.
Те ж рішення місцевого суду в частині стягнення з ПАТ ,,Кредитпромбанк" в доход держави 2 358 грн. судового збору скасувати.
В іншій частині вказане рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: