Провадження № 22-ц/774/748/13 Головуючий у 1-й інстанції - Руденко В.В.
Категорія -30 Доповідач -Міхеєва В.Ю.
10 січня 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Красвітної Т.П., Макарова М.О.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2012 року у цивільній справі
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
У жовтні 2008 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі -МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, посилаючись на ті обставини, що 28 травня 2005 року в м. Дніпропетровську по пров. Добровольців з вини відповідача, який керував автомобілем «ВАЗ-2102»з державними номерними знаками НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП), внаслідок якої був пошкоджений автомобіль «КІА Прежіо»з номерними знаками 878-11 АН, що належить ЗАТ компанії «Вояж-Сервіс».
Оскільки відповідач не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, МТСБУ у відповідності зі ст.ст. 9,28,29 та пп. а) п. 41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961- ІV (далі -Закону) у редакції, яка діяла на момент ДТП, 23 грудня 2005 року згідно наказу № 573 від 21 грудня 2005 року «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (з вини незастрахованого водія)»здійснило виплату відшкодування шкоди ЗАТ компанії «Вояж-Сервіс»в розмірі 9295,61 грн.
У зв'язку з цим позивач у відповідності до ст. 1191 ЦК України та п.38.2.1 ст. 38 Закону просив стягнути з відповідача на його користь 9295,61 грн. на відшкодування понесених витрат з відшкодування потерпілій особі, оплату послуги з надання правової допомоги в розмірі 1500 грн., а також судові витрати по справі, що складаються із судового збору у сумі 92,96 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2012 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу матеріальні збитки в розмірі 9295,61 грн., а також понесені судові витрати по справі, в іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався положеннями ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1191 ЦК України щодо переходу до страхової організації, що сплатила страхове відшкодування за майновим страхуванням в межах фактичних затрат, права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду та дійшов висновку, що відповідно до пп. а); г) п.41.1 ст. 41 Закону у МТСБУ виникло право регресної вимоги до відповідача, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він зроблений при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності з вимогами п.п.1,4 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 28 травня 2005 року з вини відповідача ОСОБА_1, який керував у стані сп'яніння транспортним засобом «ВАЗ-2102»державний номер НОМЕР_1, сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль НОМЕР_2, що належить ЗАТ компанії «Вояж-Сервіс», яким керував на підставі довіреності водій ОСОБА_2
Зазначені обставини встановлені постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2005 року, якою винним у скоєні ДТП визнано водія ОСОБА_1 (а.с.10).
Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста № 588/06/05 від 23 червня 2005 pоку розмір завданих збитків власнику автомобіля НОМЕР_2 ЗАТ «Компанія «Вояж-Сервіс», склав 11154, 73 грн. в т. ч. ПДВ - 1859,12 грн. (а.с.11-14).
На підставі наказу МТСБУ № 573 від 21 грудня 2005 року «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (з вини незастрахованого водія)»позивач, керуючись ст.ст. 9,28,29 та пп. а) п. 41.1 ст.41 Закону платіжним дорученням № 160 від 23 грудня 2005 року перерахував на рахунок ЗАТ «Компанія «Вояж-Сервіс»9295,61 грн. за пошкодження транспортного засобу «КІА Прежіо» (а.с.7,23).
За загальними правилами ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи лише у розмірі виплаченого відшкодування. Всі інші витрати особи, пов'язані зі здійсненням відшкодування шкоди потерпілому, можуть бути стягнуті з винного на підставі ст. ст. 22, 1166 ЦК України.
Крім того, під час розгляду справ за регресними позовами страхових компаній, необхідно враховувати норми спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961- ІV.
Як убачається з матеріалів справи та заявлених позовних вимог, підставами для виплати ЗАТ «Компанія «Вояж-Сервіс»страхового відшкодування за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, позивач зазначив відсутність на час скоєння ДТП 28 травня 2005 року у відповідача ОСОБА_1 чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Приймаючи рішення про відшкодування шкоди відповідно до положень пп.а) п.41.1 ст. 41 Закону в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, позивач не з'ясував та не встановив всі необхідні обставини для визначення підстав такого відшкодування.
Так, МТСБУ не було з'ясовано, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до Посвідчення серії НОМЕР_3, виданого Жовтневим районним військовим комісаріатом Дніпропетровської області 12 травня 2005 року, має статус учасника бойових дій (а.с.197) та відповідно до п.13.1 ст. 13 Закону звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Відшкодування збитків від наслідків ДТП, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному пп. г) п. 41.1 ст. 41 Закону.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин та положень п. 38.2.1 ст. 38 Закону (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), у позивача не виникло право регресної вимоги до відповідача.
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та помилково застосував положення п.38.2.5 ст. 38 Закону щодо права МТСБУ на подання регресного позову до особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 Закону, яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Такий висновок суду суперечить положенням ст. 58 Конституції України, у якій зазначено, що закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Стаття 38 Закону доповнена пунктом 38.2.5 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування»від 17 лютого 2011 року №3045-VІ, який набрав чинності через шість місяців з дня його опублікування, тобто з 19 вересня 2011 року, оскільки був опублікований у газеті «Голос України»№ 49 від 18 травня 2011 року.
Отже, на час скоєння ДТП 28 травня 2005 року та на дату виплати страхового відшкодування 23 грудня 2005 року, норма, передбачена п.38.2.5 ст. 38 Закону про право подання регресного позову до особи, визначеної у п. 13.1 ст. 13 Закону, яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в Законі № 1961- ІV була відсутня.
Тому рішення суду в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу матеріальних збитків у розмірі 9295,61 грн., а також понесених судових витрат по справі, що складаються з судового збору в розмірі 92,96 грн. та витрат на інформаційно-технічний розгляд справи в розмірі 30,00 грн., а всього 9418,57 грн. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В іншій частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування оплати послуги з надання правової допомоги в розмірі 1500 грн. рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, не оскаржувалося та залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України в порядку регресу матеріальних збитків у розмірі 9295,61 грн., а також понесених судових витрат по справі, що складаються з судового збору в розмірі 92,96 грн. та витрат на інформаційно-технічний розгляд справи в розмірі 30,00 грн., а всього 9418,57 грн. (дев'ять тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 57 копійок, скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з ОСОБА_1 в порядку регресу матеріальних збитків та понесених судових витрат по справі відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді