Справа № 22-ц/774/678/13 Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 52 суддя Завізіон Т.В.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
10 січня 2013 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Повєткіна В.В.
суддів: Рудь В.В., Куценко Т.Р.
при секретарі: Качур Л.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2012 року
за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»та ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДП «Східний ГЗК»та ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на те, що він з 12 квітня 2007 року перебував у трудових стосунках з відповідачем, працюючи спочатку контролером відомчої воєнизованої охорони ( надалі ВВО), потім командиром відділення ВВО, а з 01 серпня 2009 року охоронником 6-розряду цього ж підрозділу. Наказом № 628 о/с від 24 травня 2012 року генерального директора ДП «Східний ГЗК»його звільнено за п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку для працівників підприємства, у зв'язку із застосуванням до нього раніше заходів дисциплінарного стягнення з 26 травня 2012 року. Вважає, що звільнення його з роботи роботодавець провів із порушенням вимог ст.148 КЗпП України в частині спливу встановленого місячного терміну для накладання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення по подіям 12 квітня 2012 року, вимог ч.З ст.149 цього кодексу в частині не врахування адміністрацією підприємства ступені тяжкості вчиненого ним проступку і розміру заподіяної шкоди тяжкості дисциплінарного покарання, а також того факту, що не виконання ним своїх посадових обов'язків частково було пов'язано із поважними причинами. Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди та її розмір у сумі 2000,00 грн. позивач посилався на те, що незаконне звільнення з роботи змусило його докладати додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності, призвело до нервового стресу та погіршення стану здоров'я. Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати № 628 о/с від 24 травня 2012 року, яким його було звільнено з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України; поновити його на роботі за професією охоронець 6 розряду відомчої воєнізованої охорони ДП «Східний ГЗК»з 27 травня 2012 року; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15367,86 грн. та 2000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (т.1 а.с.1-5, т.2 106-107).
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено (т.2 а.с.143-147).
В апеляційній скарзі (т.2 а.с.155-163) ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги, оскільки:
- 25 травня 2012 року відповідно до ст.148 КЗпП України сплинув місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення до позивача;
- проступки, за які позивача було звільнено, не спричинили ніяких негативних наслідків для відповідача, відносно чого було дано пояснення в судовому засіданні самим представником відповідача;
- оглядові ями на підприємстві відповідача не відповідають вимогам техніки безпеки, тому позивач не мав можливості здійснити огляд ходової частини автомобіля;
- позивач всупереч ст.29 КЗпП України не був ознайомлений з Інструкцією, не виконання вимог якої ставиться йому в вину;
- в наказі про звільнення позивача відсутня оцінка його пояснень від 12 квітня 2012 року та рапорту ОСОБА_4 від 23 квітня 2012 року;
- всі свідки в судовому засіданні підтвердили той факт, що навчання по огляду автотранспорту з оглядових ям не проводилось.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції вста-новив, що позивач знаходився і трудових відносинах з відповідачем. В результаті систематичного невиконання позивач своїх трудових обов'язків його було звільнено.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відпо-відає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно з п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'яз-ків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що наказом № 628 о/с від 24 травня 2012 року позивача звільнено з посади охоронником 6-розряду ВВО ДП «Східний ГЗК»за п.3 ст.40 КЗпП України з 26 травня 2012 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку для працівників підприємства, у зв'язку із застосуванням до нього раніше заходів дисциплінарного стягнення.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи є застосуванням до нього раніше заходів дисциплінарного стягнення, а саме:
- наказом № 7402-к від 25 листопада 2010 року за неналежне виконання посадових обов'язків під час несення служби 09 листопада 2010 року, а саме: невиконання вимог пропускного режиму через КПП СКЦ;
- наказом № 8067-к від 21 грудня 2010 року за неналежне виконання посадових обов'язків під час несення служби 27 листопада 2010 року;
- наказом № 8071-к від 21 грудня 2010 року за неналежне виконання посадових обов'язків під час несення служби 30 листопада 2010 року;
- наказом № 4378-к від 29 червня 2011 року за самовільне залишення поста й необгрунтовану загрозу застосування спеціальних засобі захисту під час несення слуюби 01 червня 2010 року;
наказом № 6232-к від 14 вересня 2011 року за неналежне виконання посадових обов'язків під час несення служби 16 серпня 2011 року, а саме: невиконання вимог пропускного режиму через КПП СКЦ.
При цьому по факту неналежного виконання позивачем посадових обов'язків під час несення служби 16 серпня 2011 року адміністрація відповідача зверталась з поданням до до профспілкового комітету ППО ДП «СхідГЗК»про надання згоди на застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, але профспілковий комітет відмовив, пославшись на невідповідність ступеню провини запропонованому стягненню.
12 квітня 2012 року позивач ніс службу у денну зміну та при виїзді з території ГМЗ автомобілів МАЗ держ. № 23-97 та ГАЗ держ. № АЕ 19-74 не здійнив огляд ходової частини автомобілів з оглядової ями та в кузові цих автомобілів з оглядової естакади.
13 квітня 2012 року позивач ніс службу у нічну зміну та перед заступанням на пост на інструктажі особового складу караулу відмовився від опитування за темою інструктажу.
25 квітня 2012 року адміністрація відповідача вдруге звернулась з поданням до до профспілкового комітету ППО ДП «СхідГЗК» про надання згоди на застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Постановою від 22 травня 2012 року профком дав свою згоду на звільнен-ня позивача за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Наказом № 628 о/с від 24 травня 2012 року позивача звільнено за п.3 ст.40 КЗпП України з 26 травня 2012 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку для працівників підприємства, за навності застосуванням до нього раніше заходів дисциплінарного стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що раніше застосовані до позивача дисциплінарні стягнення, не були зняті, жоден з наказів позивачем не оскаржений.
Позивач систематично не виконує покладені на нього посадові обов'язки.
Тому доводи доводи апеляційної скарги про те, що проступки, за які позивача було звільнено, не спричинили ніяких негативних наслідків для відповідача, не можуть бути прийняті до уваги як підстава для визнання звільнення незаконним.
Посадові обов'язки позивача під час несення служби як охоронця ВВО передбачені «Посадовою інструкцією охоронця відомчої воєнизованої охорони» (т.1 а.с.23-27).
Позивач з цією інструкцією ознайомлений під розпис 07 квітня 2010 року (т.1 а.с.28).
Тому доводи апеляційної скарги про те, що він не був ознайомлений з цією Інструкцією, спростовуються матеріалами справи.
У період з 02 по 14 травня 2012 року позивач 14 днів знаходився на лікарняному.
Відповідно ч.1 до ст.149 КЗпП України дисциплінарне стягнення засто-совується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Час звільненні позивача від роботи у зв'язку з тимчасовою непраце-здатністю не було враховано до строку для застосування дисциплінарного стягнення.
Тому доводи апеляційної скарги щодо спливу строку для застосування дисциплінарного стягнення до позивача є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги щодо надання судом першої інстанції, на думку позивача, неправильного висновку обставинам справи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і не є підставою для скасовання правильного по суті і справедливого рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач доказів того, що він незаконно був приятгнутий до дисциплінар-ної відповідальності за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку для працівників підприємства, у зв'язку із застосуванням до нього раніше заходів дисциплінарного стягнення, суду не надав.
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і по становив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2012 року -залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної си-ли з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: