Дата документу Справа № 11-1725/12
Єдиний унікальний №0818/11478/12 Головуючий в 1 інст. Крамаренко І.А.
Провадження №11/778/61/13 Доповідач в 2 інст. Алейніков Г.І.
Категорія ч.2 ст.190 КК України
14 січня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі
головуючого Алейнікова Г.І.,
суддів Булейко О.Л., Дадашевої С.В.,
за участю прокурора Наумова А.А.,
розглянула в м.Запоріжжя у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 листопада 2012 року, якою
відмовлено у закритті провадження по кримінальній справі порушеної за ч.2 ст.190 КК України за фактом шахрайських дій скоєних у відношенні ОСОБА_2, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Згідно з постановою суду, в провадженні СВ Орджонікідзевського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області кримінальна справа порушена прокуратурою Орджонікідзевського району м.Запоріжжя за фактом шахрайства скоєного у відношенні ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
Під час досудового слідства особа, яка скоїла злочин у відношенні ОСОБА_2, до теперішнього часу не встановлена.
Слідчий за погодженням з прокурором Орджонікідзевського району м.Запоріжжя звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з постановою щодо вирішення питання про закриття провадження по кримінальній справі порушеній 27 грудня 2006 року за фактом шахрайства заволодіння майном ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Відмовляючи у закритті провадження по справі, суд у своїй постанові від 14 листопада 2012 року, зазначив про те, що не можливо встановити точний строк з якого необхідно рахувати закінчення строків давності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що злочин скоєний у відношенні ОСОБА_2 в період з 1996 року по 1998 рік.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вищезазначену постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суду. В обґрунтування своїх вимог прокурор в апеляції перелічує норми кримінально-процесуального законодавства, та зазначає про те, що з моменту скоєння злочину закінчилися строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
У судовому засіданні апеляційної інстанції суд заслухав доповідь судді щодо постанови, ким і в якому обсязі вона оскаржена та основних доводах апеляції; прокурора, який не підтримав апеляцію та просив у її задоволенні відмовити.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.3 ст.11-1 КПК України 1960 р., якщо в ході дізнання та досудового слідства протягом строків зазначених у частині першій статті 49 Кримінального кодексу України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, прокурор або слідчий за згодою прокурора направляє кримінальну справу до суду для вирішення питання про її закриття за підставою.
Згідно з вимогами ч.2 ст.49 КК України, перебіг давності притягнення особи до кримінальної відповідальності зупиняється, якщо ця особа ухилилася від слідства та суду. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років.
Висновки суду щодо неможливості закриття провадження по кримінальній справі, оскільки слідством не встановлений точний строк з якого необхідно обраховувати сплив строків давності, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах, та на думку колегії суддів є обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, за фактом заволодіння шахрайським шляхом майна ОСОБА_3, що спричинило значну шкоду за ч.2 ст.190 КК України заступником прокурора Орджонікідзевського району м.Запоріжжя 27 грудня 2006 року порушена кримінальна справа (т.1 а.с.1), та зазначено про те, що з 1996 року по 1998 рік ОСОБА_2 працював заступником директора «Сфера ЛТД», та у цей час директор зазначеного підприємства ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_2 гроші, які не повернув. За наслідками проведених неодноразових додаткових перевірок о/у Орджонікідзевського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області приймалося рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, яке прокуратурою скасовувалося для належного проведення перевірки.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що точна дата вчинення злочину не встановлена, а тому відсутні підстави закриття провадження по кримінальній справі у зв'язку із закінченням строків давності, та вважає, що доводи викладені в апеляції прокурора, є необгрунтованими та такими, що не засновані на матеріалах справи.
Порушень кримінально-процесуального законодавства, які тягнуть скасування чи зміну постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи, не встановлено.
Керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України 1960 р., колегія суддів
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 листопада 2012 року, якою відмовлено у закритті провадження по кримінальній справі порушеної за ч.2 ст.190 КК України за фактом шахрайських дій скоєних у відношенні ОСОБА_2, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Головуючий
судді