Ухвала від 02.11.2012 по справі 11/2690/2099/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Ковальської В.В.

суддів Верховець Т.М., Дмитренко Г.М.

за участю прокурора Юрченка О.Є.

захисника ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями прокурора Юрченка О.Є., засудженого ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року щодо ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року щодо ОСОБА_4;-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий;

засуджений за ч. 1 ст. 263 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Звільнений від відбування призначеного покарання в зв'язку з закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.

За ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 186 ч. 4 ст. 189, ст. 353 КК України ОСОБА_2 виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року закрито провадження по справі по обвинуваченню за ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 186, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого в АДРЕСА_2, раніше несудимого

у зв'язку із смертю підсудного, на підставі ч. 1 п. 8 ст. 6 КПК України.

Згідно з вироком ОСОБА_2 у невстановлений слідством час та у невстановленої слідством особи придбав без передбаченого законом дозволу револьвер системи Наган та 7 набоїв до нього, які в подальшому зберігав без передбаченого законом дозволу. 13 квітня 2020 року ОСОБА_2 без передбаченого законом дозволу носив зброю і набої при собі, потім переклав їх під сидіння водія в салон свого автомобіля «Фольксваген-Пассат» державний номер НОМЕР_1 і о 23 годині 10 хвилин, знаходячись біля будинку № 3 по вул. Миропільській в м. Києві був затриманий.

В ході огляду автомобіля «Фольксваген-Пассат», д.н.з. НОМЕР_1. Під сидінням водія працівниками міліції був виявлений та вилучений револьвер системи наган зразку 1895 року НОМЕР_2 з 7-ма набоями до нього. Вказаний револьвер згідно з висновком експерта відноситься до вогнепальної зброї та придатний для проведення пострілів, а 7 набоїв є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї та придатні для пострілу з наданого на дослідження револьверу.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 був виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 186 ч. 4 ст. 189, ст. 353 КК України, у вчиненні яких йому було пред'явлено обвинувачення.

Так, органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він для вчинення умисних злочинів, спрямованих проти волі, честі, гідності особи та громадської безпеки, а також: проти власності, з корисливих спонукань, з метою особистого збага­чення шляхом вимагання, у період часу з березня по квітень 2002 року, організував і очолив стійку злочинну групу до складу якої, наряду з ним, увійшли ОСОБА_4 і три невстановлені слідством особи.

Указані особи спеціально, умисно і добровільно зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення особливо тяжких злочинів, яке мало постійний склад учасників, об'єднаних єдиним планом вчинення злочину, з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. При цьому ОСОБА_4 і невстановлені слідством особи, у взаємодії між; собою, підкорялись під час злочинної діяльності ОСОБА_2, як керівнику організованої групи, і свідомо виконували всі його вказівки.

Передусім, стійкість організованої групи, як зазначено в пред'явленому ОСОБА_2 обвинуваченні, полягала у наявності між ОСОБА_2, як керівником, та ОСОБА_4 і не встановленими слідством особами міцних внутрішніх зв'язків, розробленіс­тю та узгодженістю плану вчинення злочину, розробленням тактики поведінки і визначе­ністю функцій кожного учасника організованої злочинної групи під час вчинення злочину, домовленістю і готовністю до здійснення злочину кожним із учасників групи й одержан­ню матеріальних благ від цього.

Для вчинення злочину, що представляє підвищену суспільну небезпеку, учасниками організованої групи заздалегідь було розроблено план з розподілом ролей і функцій, згідно якого: встановлено об'єкт злочинного посягання - потерпілого ОСОБА_5, до якого ОСОБА_2, реалізуючи свої злочинні наміри, представляючись під чужим прізвищем - ОСОБА_6, увійшов в довіру, з'ясував наявність у нього матеріальних цінностей та вид зайняття комерційною діяльністю; матеріальний стан потерпілого ОСОБА_5 встановлювався ОСОБА_2, шляхом спостереження за потерпілим ОСОБА_5, членами його родини та партнерів по роботі останнього на державному підприємстві «Промінь». При цьому ОСОБА_2 було встановлено коло знайомих потерпілого ОСОБА_7 з числа бізнесменів, які в разі викрадення останнього, зможуть за його визво­лення виплатити значні суми грошових коштів; визначено місце можливого викрадення потерпілого ОСОБА_5

Учасниками організованої групи було визначено маршрути та час переміщення потерпілого ОСОБА_5 з дому на роботу, транспортні засоби, якими пересувався потерпілий; розроблено декілька варіантів викрадення ОСОБА_5 в різних місцях під час його пересування з дому на роботу та навпаки. Неодноразово учасниками організова­ної групи проводились тренування викрадення, з виїздом усіх учасників на можливі місця вчинення злочину. Для прикриття викрадення та подальшого переміщення потерпілого в місце утримання, ОСОБА_4 шляхом обману залучав інших осіб, які не знали про вчи­нення злочинів та викрадення потерпілого і які, в разі необхідності, повинні були допомо­гти безперешкодно проїхати повз пости ДАІ без огляду транспортного засобу, в якому знаходився потерпілий. При цьому злочинна група використовувала заздалегідь підготов­лений транспортний засіб, у якому знаходилась чорна шапка для позбавлення потерпілого можливості будь що бачити та наручники.

При цьому ОСОБА_2 під час викрадення потерпілого, використовуючи засоби мобільного зв'язку, координував всі дії учасників організованої групи.

Учасниками організованої групи було знайдено будівлю з напівпідвальним примі­щенням для утримання потерпілого та подальшого вимагання у останнього грошових коштів. Приміщення було обладнане для таємного утримання потерпілого ОСОБА_5 з застосуванням до останнього тортур та заздалегідь заготовлені засоби, а саме: встановлене залізне ліжко, до якого наручниками приковували потерпілого, поліетиленові пакети, які під час вимагання одягали на голову потерпілому та душили, будівельні хому­ти, якими зв'язували потерпілого, вогнепальну зброю - наган, який приставляли до голови потерпілого та імітували постріл, а також: ін'єкційний шприц з медичним препаратом психотропної дії. Крім того, в приміщенні знаходилась заздалегідь заготовлена аудіотехніка, яку застосовували для запису визнання потерпілим себе мовби винним у порушенні законодавства;

Крім того, були розроблені способи передачі майнових вимог потерпілому та його оточенню. Знаючи, що потерпілий ОСОБА_5 обізнаний у використанні мережі Інтернет та має свою особисту електронну поштову скриньку в мережі, ОСОБА_2 розробив і узгодив схему передачі потерпілому електронних листів через указану мережу з вимогою надати грошові кошти. Для цього ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в комп'ютер них та інтернет клубах м. Києва створювали поштові скриньки на закодовані імена , з яких через мережу інтернет надсилали потерпілому листи з погрозами;

Учасниками організованої групи обиралася тактика поводження коленого учас­ника організованої групи при вчиненні злочину: зокрема ОСОБА_2, під час скоєння зло­чину в особистий контакт з потерпілим не входив. В ході вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 використовували раніше складену легенду, що вони нібито являються працівниками СБУ та ведуть оперативну розробку комерційної діяльності потерпілого.

У своєму розпорядженні, як зазначено в обвинуваченні , учасники організованої групи мали і використовували при вчиненні злочинів автомобіль марки " Фольксваген-Пассат", державний номер НОМЕР_3, що на праві приватної власності належить ОСОБА_2

Крім того, у своєму розпорядженні учасники організованої групи мали та викори­стовували вогнепальну зброю, а саме два револьвери системи "Наган " НОМЕР_2 та НОМЕР_4.

Відповідно до розробленого плану вчинення злочину, функції кожного учасника ор­ганізованої групи були визначені наступним чином:

Щодо ОСОБА_2 то, органами досудового слідства він обвинувачується в то­му, що організував злочинну групу і розробив план її злочинної діяльності щодо вчинення злочинів, з метою заволодіння чужим майном, визначив тактику поведінки та функції кожного учасника в ході вчинення злочинів, керував їх вчиненням, а також: брав безпосе­редню участь у їх виконанні; організував збір інформації про потерпілого ОСОБА_5, з метою її подальшого використання при вчинені вимагання; організував виконання конк­ретного злочину, а саме викрадення потерпілого ОСОБА_5 та його утримання з метою вимагання 300 тис. доларів США за його звільнення ; маючи знання, необхідні для користування комп'ютерною мережею Інтернет, безпосередньо підготовлював листи, в яких висловлювались вимоги передачі суми викупу та особисто відкрив електронну по­штову скриньку під вигаданим ім'ям ІНФОРМАЦІЯ_4, через яку в подальшому відпра­влялись зазначені електронні листи на поштову скриньку потерпілого ОСОБА_5

Керування ОСОБА_2 злочинною групою полягало у тому, що він: встановив об'єкт злочинного посягання; визначив місце можливого викрадення потерпілого ОСОБА_8 визначив місце незаконного утримання потерпілого ОСОБА_5; по мобіль­ному телефону давав вказівки учасникам організованої злочинної групи щодо вчинення злочину.

ОСОБА_2 обвинувачується також: і в тому, що ОСОБА_4 і невстановлені слідством особи під керівництвом ОСОБА_2 діючи згідно заздалегідь визначених функцій, знаючи про місце проживання та роботи потерпілого, вели за ним спостереження по місцю його мешкання та роботи, з метою збору інформації про самого потерпілого, а саме часу та маршруту його щоденного пересування, для подальшого використання зі­браної інформації при вчиненні злочину; під час безпосереднього викрадення потерпілого ОСОБА_5 та в ході його утримання у не встановленому слідством місці, охороняли потерпілого та спостерігали за навколишнім оточенням, щоб у випадку появи працівників міліції і сторонніх осіб, прийняти необхідні заходи та попередити співучасників вчинення злочинів; за допомогою комп'ютерної мережі Інтернет, згідно заздалегідь розробленому плану, відправляли електронні листи з вимогами передачі грошей.

Зокрема, в період часу з 17 по 23 березня 2002року, ОСОБА_4 та невстановлені слідством особи, виконуючи вказівки керівника організованої групи ОСОБА_2, згідно заздалегідь розробленого плану та розподілених ролей, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5, будучи досконало освідомленні про місце його проживання та роботи, маршрут та час пересування, неоднора­зово прибували до місця його проживання, а саме до будинку АДРЕСА_3, з метою його викрадення та подальшого перевезення у невстановлене слідством місце і утримання його, з метою отримання грошової винагороди за його звільнення.

Прибувши до зазначеного будинку, вказані особи спостерігали за будинком та очі­кували, коли потерпілий ОСОБА_5 буде повертатись з роботи додому. Однак вико­нуючи вказівки ОСОБА_2, які останній надавав по мобільному телефону, у вказаний період часу не реалізували свій злочинний намір.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, 28 березня 2002 року о 19 годині ЗО хвилин, ОСОБА_4, під керівництвом ОСОБА_2, та невстановлені слідством особи, прибули до будинку АДРЕСА_4 де розташований офіс Державного підприємства "Промінь", в якому потерпілий ОСОБА_5 працював на посаді начальника юридичного відділу.

Прибувши до вказаного будинку ОСОБА_4 побачив як потерпілий ОСОБА_5 прямує по вул. Івана Франка повз будинку № 21 у напрямку вул. Ярославів Вал у м. Ки­єві. Згідно заздалегідь розробленого плану та розподілених ролей, ОСОБА_4 та невс­тановлені слідством особи, підійшли до потерпілого ОСОБА_5, якому представи­лись працівниками Служби безпеки України та скориставшись розгубленістю останньо­го, із застосуванням фізичної сили, насильно усадили його у невстановлений слідством автомобіль марки ВАЗ-2108 білого кольору, при цьому надягнули чорну в'язану шапку йо­му на голову, щоб останній нічого не бачив та наділи йому наручники. Коли потерпілий ОСОБА_5 знаходився в салоні вказаного автомобіля, ОСОБА_4 та невстановлена слідством особа, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_5 був скутий нару­чниками та не мав змоги вчинити опір, відкрито викрали його майно, яке знаходилось при ньому, а саме: 1000 гривень; 100 доларів СІЛА, згідно курсу Національного банку України, станом на 28.03.2002 року становить 532 гривень 23 копійки; 10 Євро, згідно курсу Наці­онального банку України, станом на 28.03.2002 року становить 46 гривень 54 копійок; кредитну картку "Віза-Класік", вартістю 100 гривень;мобільний телефон "Сіменс СЛ-45 ", вартістю 2300 гривень;візитні картки, дві паперові іконки, ключі від квартири, які матеріальної цінності для потерпілого не представляють, а всього на загальну суму 3978 гривень 77 копійок, завдавши потерпілому ОСОБА_5 значної матеріальної шкоди. Після цього перевезли потерпілого ОСОБА_5 в невстановлений слідством будинок, де незаконно утримували до ЗО березня 2002 року, з метою отримання за його звільнення 300 тис. доларів США.

Під час незаконного утримання потерпілого ОСОБА_5 в напівпідвальному приміщенні, у невстановленому слідством будинку, в період часу з 28 по ЗО березня 2002 року, ОСОБА_4 і невстановлені слідством особи, виконуючи вказівки ОСОБА_2, які останній надавав їм по телефону, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5, вимагали від останнього передачі їм 300 тис. доларів США, що згідно з курсом Національного банку України, станом на 28 березня 2002 року становить 1 млн. 596 тис. 690 гривень, застосовуючи при цьому до нього фізи­чне насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилось у тому, що потерпілий ОСОБА_5 весь час був у наручниках та постійно на обличчі була одя­гнута чорна шапка, щоб останній не бачив обличчя злочинців та місце свого незаконного утримання.

Також, ОСОБА_4 і невстановлені слідством особи, діючи за заздалегідь роз­робленому плану, наносили потерпілому ОСОБА_5 удари руками і ногами по різних частинах тіла, періодично надягали на голову поліетиленовий пакет, таким чином, щоб йому було важко дихати, а коли він починав задихатись, то на деякий час знімали його, щоб потерпілий ОСОБА_5 не втратив свідомість, спричинивши своїми діями останньому легкі тілесні ушкодження. З метою остаточного пригнічення волі потерпі­лого ОСОБА_5 до опору та примушення до передачі грошей у розмірі 300 тис. дола­рів США за своє звільнення, останнього залишали спати на залізному ліжку, яке нічим не було застелене, у не опалювальному приміщенні, у холодну пору року, при цьому приковую­чи його наручниками до ліжка та зв'язуючи ноги будівельними хомутами, так щоб не можливо було пересуватись.

Також, з метою зламати волю потерпілого ОСОБА_5 до опору та примуси­ти його передати 300 тис. доларів США, ОСОБА_4 і невстановлені слідством особи, під керівництвом ОСОБА_2, примусили потерпілого ОСОБА_5 написати заяву із зізнанням нібито про порушення чинного законодавства, а саме у відкритті фіктивних фірм, через які нібито були незаконно отримані бюджетні кошти, записавши це зізнання на аудіоплівку, погрожуючи розповсюдити ці відомості, які б порочили потерпілого ОСОБА_7 перед діловими партнерами і особами, зазначеними у заяві, якщо потерпілий ОСОБА_5 не передасть їм 300 тис. доларів США. В ході вимагання грошей та при­мушення до написання вказаної заяви приставляли до голови потерпілого ОСОБА_5 вогнепальну зброю - револьвер та імітували постріл, а також: демонстрували йому ін'єкційний шприц одноразового використання та ампулу з медичним препаратом психо­тропної дії, погрожуючи при цьому застосувати його у разі відмови від написання зазна­ченого визнання та передачі грошей.

Крім того, ОСОБА_4 та невстановлені слідством особи, під погрозою вбивст­ва примусили потерпілого ОСОБА_5 зі свого мобільного телефону 28 березня 2002 року, приблизно о 22 годині подзвонити своїй дружині ОСОБА_5 та повідомити їй, що він нібито негайно виїхав у відрядження, а також: неодноразово примушували дзвони­ти в офіс ДП "Промінь" та розмовляти з співробітником підприємства ОСОБА_10 для того, щоб останній допоміг знайти необхідну суму грошей. Під час розмови невстановлена слідством особа погрожувала ОСОБА_5 револьвером, тримаючи біля його голови, даючи зрозуміти останньому реальність намірів щодо виконання своїх погроз фі­зичної розправи та вбивства.

Під час незаконного позбавлення волі потерпілого ОСОБА_5, останнього по­стійно охороняли особи з числа учасників організованої групи, з метою недопущення мо­жливості сторонніх осіб проникнути до вказаного будинку та можливості самостійно звільнитись потерпілому ОСОБА_11

ОСОБА_2 пред'явлено також: обвинувачення в тому ,що 30 березня 2002 року о 17 годині, він із ОСОБА_4 та невстановлені слідством особи, насильно, на не вста­новленому слідством автомобілі, перевезли ОСОБА_5 на автомобільну трасу Київ-Обухів, де залишили, наказавши при цьому чекати від них, через мережу Інтернет, дода­ткової інформації, яка повинна була поступити на його електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_5 з їх електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо уточнення місця і часу передачі доларів США.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2, ОСОБА_4 та невстановлених слідс­твом осіб у потерпілого ОСОБА_5 згідно висновку експерта № 339 від 14 червня 2002 року при судово-медичному огляді виявлено крововилив на передній і лівій боковій по верхні грудної клітини, в лопат очних та поперекових областях, на правому стегні, лівої голені, правому та лівому плечі; садни в області обох лучезап'ясних суглобах. Вказані пошкодження спричинені тупими предметами, могли утворитись 28 березня 2002 року ті відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягнули за собою розлад здоров'я т термін не більше шести діб.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується також: і в тому, що він та ОСОБА_4, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, з метою відправки електронних повідомлень щодо подальших дій потерпілого ОСОБА_5 щодо передачі їм долари США, 06 квітня 2002 року прибули до комп'ютерного клубу "Драйв ", який розташований в Політехнічному провулку, 25/29 в м. Києві, де з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_7 відправили електронне повідомлення через комп'ютерну мережу Інтернет, з вимогою передачі потерпілим ОСОБА_5 грошей в сумі 300 тис. доларів США, після чого, з метою подальшого відправлення аналогічних повідомлень ті отримання на них відповідей, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_4, згідно заздалегідь розробленого плану вчинення злочинів та розподілених ролей, відкрили поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_8. 07 квітня 2002 року об 01 годині 14 хвилин ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повторно прибули до Інтернет-клубу "Драйв", де відкрили електронну пошто­ву скриньку ІНФОРМАЦІЯ_4, з якої відправили потерпілому ОСОБА_5 два лис­та з погрозами щодо свого наміру передачі компрометуючих матеріалів правоохоронним органам, у випадку не виконання їх умов про передачу вищевказаної суми грошей.

Також, в період з 06 по 13 квітня 2002 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та невстановлені слідством особи, із використанням можливостей комп'ютерної мережі "Інтернет ", з Інтернет - клубів «Вега - фестивальна», «Вега - Драйзер», «Шок» розташо­ваних в м. Києві, в різний час, надсилали потерпілому ОСОБА_5 електронною по­штою, листи з погрозами передати правоохоронним органам написану потерпілим ОСОБА_5, під застосуванням фізичного та психологічного впливу з боку ОСОБА_2, ОСОБА_4 та невстановлених слідством осіб, заяву, а також; компрометуючих його відомостей, у випадку не виконання їх умов про передачу їм 300 тис. доларів США.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року було встановлено, що ОСОБА_4 вчинив умисні злочини, спрямовані проти потерпілого ОСОБА_5 за обставин, викладених в цій ухвалі вище, за винятком того, що до складу організованої злочинної групи входив ОСОБА_2 Суд визнав, що ОСОБА_4 вчиняв злочини у складі організованої злочинної групи, до складу якої, наряду з ним, увійшли інші невстановлені слідством особи.

На вирок суду щодо ОСОБА_2 прокурор Юрченко О.Є., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подав апеляцію, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року в частині виправдання ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 189 та ст. 353 КК України.

Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 189 та ст. 353 КК України та призначити покарання: за ст. 353 КК України - 3 роки обмеження волі, за ч. 3 ст. 146 КК України - 8 років позбавлення волі, за ч. 5 ст. 186 КК України - 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнити ОСОБА_2 від покарання за ст. 353 КК України на підставі ч. 5 ст. 75, ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 189 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань за цими нормами кримінального закону - 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року в частині звільнення ОСОБА_2 на підставі ст. 49 КК України від призначеного судом покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців у зв'язку із закінченням строків давності залишити без змін..

При цьому прокурор посилається на те, що при постановленні вироку, судом не надано жодної юридичної оцінки свідченням ОСОБА_4 на досудовому слідстві та суді щодо обставин вчинення ним та іншими особами і, зокрема ОСОБА_2, злочинів проти потерпілого ОСОБА_5

Також судом безпідставно відхилено і показання потерпілого ОСОБА_5 про причетність ОСОБА_2 до його викрадення, насильницького утримання та вимагання грошових коштів за своє звільнення.

Судом залишено поза увагою та не надано належної юридичної оцінки показанням свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, щодо обставин знайомства з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та показанням свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 щодо обставин перебування 13 квітня 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в Інтернет Клубі «Сіті» не вул. Миропільській, 3 в м. Києві.

Показання вказаних свідків, на думку прокурора, у сукупності з іншими доказами у справі - даними протоколів впізнання, огляду комп'ютерів, роздруківок файлів, створених Інтернет-браузером, доводять винність ОСОБА_2 у пред'явленому йому обвинуваченні.

Засуджений ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність та неповноту досудового слідства, просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року в частині визнання його винним за ч. 1 ст. 263 КК України та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Апелянт вказує на те, що обшук його автомобіля був проведений з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, при виконанні вимог ст. 218 КПК України ним та його захисником були заявлені клопотання, які не були розглянуті, чим було порушено його право на захист суд у вироку не встановив форми вини та мотивів вчиненого злочину та не навів доказів, які б вказували на об'єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_2 злочину а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки.

Захисник засудженого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_3 в апеляції просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року та закрити кримінальну справу відносно ОСОБА_4 посилаючись на те, що висновки суду не підтверджуються наявними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, а висновок базується на недостовірних і недопустимих доказах.

Так, захисник вказує на те, що свідки, які зазначені в протоколі відтворення обстановки і обставин подій (т. 2, а. с. 32-40) не були допитані в процесі досудового та судового слідства.

Показання потерпілого ОСОБА_5 не підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_17, які, на думку захисника, є повним підтвердженням невинуватості ОСОБА_4 в інкримінованих йому злочинах.

Захисник указує на розбіжності в показаннях потерпілого і свідка ОСОБА_17 та уважає, що ОСОБА_4 на місці викрадення потерпілого ОСОБА_5 не знаходився і до подій, пов'язаних з потерпілим, не має ніякого відношення.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора та заперечував проти апеляцій засудженого і захисника; засудженого і його захисника, які підтримали апеляції засудженого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_18 та заперечували проти апеляції прокурора; виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово підсудного; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до задоволення частково, а вирок суду щодо ОСОБА_2 та постанову щодо ОСОБА_4 належить скасувати з поверненням справи на новий судовий розгляд, виходячи з таких підстав.

Так, органами досудового слідства ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні умисних злочинів, спрямованих проти волі, честі, гідності та власності потерпілого ОСОБА_5 у складі злочинної групи, організованої і очолюваної ОСОБА_2, до складу якої, крім нього, входили ОСОБА_4 та три невстановлені слідством особи.

У постанові від 17 листопада 2009 року про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_4 суд зазначив, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що підсудний ОСОБА_4 перебував у складі злочинної групи, яка була утворена для вчинення умисних злочинів, спрямованих проти волі, честі, гідності та громадської безпеки, а також проти власності та вчинили певні дії щодо потерпілого ОСОБА_5

При цьому у постанові щодо ОСОБА_4 суд обійшов увагою ту обставину, що згідно з обвинуваченням, підсудний ОСОБА_2 створив злочинну групу входив до її складу та вчиняв злочини проти потерпілого ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 і трьома невстановленими слідством особами, не дав оцінки зазначеній обставині та не вказав, хто був організатором злочинної групи, у складі якої ОСОБА_4 вчинив злочин.

Виправдовуючи ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 186, ч. 3 ст. 146, 353 КК України, суд вказав у вироку на те, що в судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки органів досудового слідства про те, що ОСОБА_2 організував злочинну групу і розробив план її злочинної діяльності, але при цьому на підтвердження такого висновку суд не послався на жодний доказ.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові про закриття справи щодо ОСОБА_4 та вироку в частині виправдання ОСОБА_2 суд посилався не на всі докази, викладені в обвинувальному висновку щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_4, а деяким доказам суд дав різну оцінку у постанові та у вироку, яка є суперечливою.

Так, за змістом обвинувального висновку всі докази, зібрані у справі, зокрема, показання свідків, стосуються обвинувачення, пред'явленого як ОСОБА_2, так і ОСОБА_4

Разом з тим, у постанові щодо ОСОБА_4, обґрунтовуючи винність останнього у вчиненні злочинів, суд послався на показання потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, але не вказав на причину того, чому не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_23, на які, зокрема, послався у вироку щодо ОСОБА_2

Приймаючи до уваги показання свідків ОСОБА_20 і ОСОБА_21 на обґрунтування вини ОСОБА_4, суд одночасно критично оцінив показання вказаних свідків відносно ОСОБА_2 та не прийняв їх до уваги, оскільки вони, як зазначено у вироку, протирічать іншим зібраним у справі доказам, але не вказано яким.

Таким чином, при оцінці доказів, які мають істотне значення для висновків суду, викладених у постанові про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_4 та висновків, викладених у вироку стосовно виправдання ОСОБА_2 по взаємопов'язаному обвинуваченню, суд не зазначив у згаданих процесуальних документах, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Висновки суду, викладені у постанові, якою встановлена вина ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 186, ч. 3 ст. 148, ч. 1 ст. 263, ст. 353 КК України та висновки суду, викладені у вироку, за яким за такими ж статтями був виправданий ОСОБА_2, містять істотні суперечності. За умови, що підсудним ОСОБА_4 і ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів за названими статтями у складі організованої групи і обвинувачення є взаємопов'язаними, наявність таких суперечностей є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, оскільки це завадило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок та законну, обґрунтовану і справедливу постанову.

Отже, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року щодо ОСОБА_4 та вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року щодо ОСОБА_2 треба скасувати, а справу щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_2 - повернути на новий судовий розгляд.

Доводи апеляцій прокурора, засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 щодо доведеності вини ОСОБА_4 і ОСОБА_2 у пред'явленому обвинуваченні підлягають перевірці при новому судовому розгляді.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора Юрченка О.Є., засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року щодо ОСОБА_2 та постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2009 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_4 повернути на новий судовий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва в іншому складі суду.

Запобіжний захід ОСОБА_2 - підписку про невиїзд залишити без змін.

Судді:

КовальськаВ.В. Верховець Т.М. Дмитренко Г.М.

[1] Справа № 11/2690/2099/2012 Категорія КК ч. 1 ст. 263

Головуючий у першій інстанції Шибко Л.В.

Доповідач Ковальська В.В.