03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
Справа №22-17261/2012 Головуючий у 1 інстанції Ісаєвська О.В.
Доповідач Антоненко Н.О.
13 грудня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі
головуючої судді Антоненко Н.О.,
суддів Стрижеуса А.М., Поліщук Н.В., при секретарі Слащуку А.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права на спадкування за законом, усунення від права на спадкування та визнання права власності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права на спадкування за законом, усунення від права на спадкування та визнання права власності відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, у зв'язку з чим відкрилася спадщина на належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_2 є донькою померлого, проживала з матір'ю окремо від батька та тривалий час з ним не спілкувалася.
Виходячи з того, що ОСОБА_2 відповідно до ст.1261 ЦК України є спадкоємицею майна ОСОБА_3 першої черги, належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених ст.1224 ЦК України підстав для усунення її від права на спадкування судом не встановлено, достатніх і допустимих доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу не надано, - суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначає, що суд не врахував надані позивачкою фото, пояснення свідків, а також пояснення її представника, що суд неповно з'ясував обставини справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають встановленим судом обставинам.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній доводів та просили її задовольнити. ОСОБА_2 та її представник проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи законним та обгрунтованим рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору по даній справі є право ОСОБА_1 на спадкування майна померлого ОСОБА_3 та усунення від права на спадкування його доньки ОСОБА_2
Відповідачка ОСОБА_2 на підставі ст.1261 ЦК України у першу чергу має право на спадкування за законом майна померлого як його донька, і цей факт не заперечується сторонами. Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, мають право на спадкування за законом у четверту чергу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування, суд першої інстанції правильно виходив з того, що передбачених законом підстав для її усунення від спадкування судом не встановлено.
Пред'являючи позов до ОСОБА_2, ОСОБА_1 у своїй позовній заяві посилалась на ч.5 ст.1224 ЦК України як на підставу усунення від права на спадкування, а саме на факт ухилення відповідачки від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, проте, зазначені обставини (факт перебування спадкодавця у безпорадному стані через вік, тяжку хворобу або каліцтво) не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому суд першої інстанції обгрунтовано вважав їх недоведеними.
Разом з тим, особи, які відповідно до закону несуть обов'язок утримувати спадкодавця, усуваються від спадкування за наявності відповідних умов та згідно з абзацом 2 ч.3 ст.1224 ЦК України, а саме, не мають права на спадкування за законом повнолітні діти, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. На передбачені ч.3 ст.1224 ЦК України обставини в обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилалася, проте вони також недоведені з огляду на таке.
Повнолітня дочка відповідно до ч.1 ст.202 СК України зобов'язана утримувати непрацездатного і такого, що потребує матеріальної допомоги, батька. ОСОБА_2 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 ас66), її батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 років (т.1 ас65). Враховуючи, що непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку, спадкодавець був непрацездатним. Потреба у матеріальній допомозі має визначатися в залежності від наявності чи відсутності прожиткового мінімуму особи, що потребує допомоги, проте, належні та допустимі докази на підтвердження цього факту в матеріалах справи відсутні, посилання на них не міститься і серед доводів апеляційної скарги. З огляду на викладене та враховуючи, що обов'язок повнолітньої дитини утримувати батька виникає у разі наявності двох передбачених законом умов у їх сукупності - непрацездатності батька та його потреби у матеріальній допомозі, - правильним є висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 у частині усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом.
Оскільки передбачених законом підстав для усунення від права на спадкування доньки померлого як спадкоємиці першої черги за законом не встановлено, факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини не має правового значення, адже цей факт дає право на спадкування за законом лише у четверту чергу і лише у разі відсутності, усунення від спадкування тощо спадкоємців попередньої черги. З огляду на викладене відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, не спростовують і на їх правильність не впливають. Суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом та ухвалив рішення на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування такого рішення і ухвалення нового рішення або зміни рішення немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,308,313-315 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий підпис Н.О.Антоненко
Судді підпис Н.В.Поліщук
підпис А.М.Стрижеус
Копія вірна: суддя Н.О.Антоненко
секретар А.С.Слащук