1[1]
2 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Ковальської В.В.
суддів Дмитренко Г.М., Кияшка О.А.
за участю прокурора Отроша В.М.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
підсудного ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями прокурора Клюге Л.М., засудженого ОСОБА_3, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року щодо ОСОБА_3
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий, прописаний за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
засуджений ч. 3 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з оформленням та видачею офіційних документів, в усіх органах влади, державних підприємствах, установах та організаціях строком на 3 роки, за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з оформленням та видачею офіційних документів, в усіх органах влади, державних підприємствах, установах та організаціях строком на 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з оформленням та видачею офіційних документів, в усіх органах влади, державних підприємствах, установах та організаціях строком на 3 роки без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно з вироком суду ОСОБА_3 засуджений за те, що він, працюючи відповідно до наказу №275 дек від 21.07.07 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління Головного управління МВС України в м. Києві, тому згідно ст.1 Закону України «Про міліцію» є працівником державного озброєного органу виконавчої влади та відповідно до ч.І ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_3, як слідчий, є працівником правоохоронного органу та є службовою особою, що здійснює функції представника влади, в порушення вимог ст.ст. 7-1, 43, 85, 114, 140, 143, 212 КПК України вчинив зловживання владою та службове підроблення за попередньою змовою групою осіб під час провадження досудового слідства по кримінальній справі №06-7160 за наступних обставин.
Так, Печерським РУ ГУМВС України в м. Києві щодо ОСОБА_4 31.07.06 порушена кримінальна справа № 06-7160 за фактом дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинула ОСОБА_5 та спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості ОСОБА_6 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і цього ж дня провадження досудового слідства по даній кримінальній справі було доручено старшому слідчому в особливо важливих справах відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління Головного управління МВС України в м. Києві ОСОБА_3, який за наслідками її розслідування 22.07.09 прийняв рішення про її закриття на підставі ст.ст. 213, п. 1, 6 п. 2 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та 22.07.09 виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 135 КК України за фактом завідомого залишення без допомоги ОСОБА_6, яка перебувала в небезпечному для життя стані.
В рамках розслідування кримінальної справи № 06-7160 ОСОБА_3 22.07.09 виніс постанову про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_4 за ст. 135 ч. 1 КК України та в цей час у нього виник умисел на вчинення службового підроблення та зловживання службовим становищем шляхом направлення цієї справи до суду для її подальшого закриття.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3, будучи службовою особою, представником влади та працівником правоохоронного органу, вступив у змову з невстановленою особою, якій повідомив про свої наміри та попрохав останню сприяти йому своїми діями.
Отримавши згоду на спільне вчинення злочину щодо вчинення службового підроблення документів від невстановленої особи, ОСОБА_3, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із особою, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження, умисно, в особистих інтересах, створюючи видимість дотримання вимог КПК України при провадженні досудового слідства у кримінальній справі № 06-7160, у липні 2009 року в невстановленому місці спільно підробили, внісши неправдиві відомості до постанови про притягнення як обвинуваченого від 22.07.09, де на прохання ОСОБА_3, невстановлена особа виконала підпис від імені ОСОБА_4
В свою чергу, ОСОБА_3, будучи працівником правоохоронного органу та діючи умисно, з інших особистих інтересів шляхом використання наданої йому влади всупереч інтересів служби, створюючи видимість дотримання вимог КПК України при провадженні досудового слідства у кримінальній справі № 06-7160 та усвідомлюючи про те, що підписи в постанову про притягнення як обвинуваченого від 22.06.09 від імені ОСОБА_4, виконані не цим обвинуваченим, а є підробленими, у липні 2009 року долучив цей процесуальний документ до матеріалів кримінальної справи №06-7160 з метою її подальшого направлення до суду.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 в липні 2009 року у невстановлений час та в невстановленому місці з метою створення уявності дотримання вимог ст.7-1 КПК України, будучи службовою особою, представником влади та працівником правоохоронного органу, за попередньою змовою групою осіб із особою, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження, вчинили службове підроблення документа, надрукувавши заяву від імені ОСОБА_4 про те, що останній нібито не заперечує проти направлення кримінальної справи за його обвинуваченням до суду для закриття її у зв'язку із закінченням строків давності, підписали від імені ОСОБА_4 При цьому, виконуючи прохання ОСОБА_3, невстановлена особа надрукувала
В свою чергу, ОСОБА_3, будучи працівником правоохоронного органу та діючи умисно, з інших особистих інтересів шляхом використання наданої йому влади всупереч інтересів служби, створюючи видимість дотримання вимог КПК України при провадженні досудового слідства у кримінальній справі № 06-7160 та усвідомлюючи про те, що підпис у вказаній заяві про закриття справи за строками давності від імені ОСОБА_4, виконані не цим обвинуваченим, а є підробленими, у липні 2009 року долучив цю заяву - офіційний документ, що породжує певні наслідки, до матеріалів кримінальної справи №06-7160 з метою її подальшого направлення до суду.
Крім того, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, в липні 2009 року, перебуваючи в приміщенні ГУ МВС України в м. Києві, розташованому по вул. Володимирська, 15, в своєму службовому кабінеті № 522, у невстановлений час, діючи умисно, з інших особистих інтересів шляхом використання наданої йому влади всупереч інтересам служби, створюючи видимість дотримання вимог КПК України при провадженні досудового слідства у кримінальній справі № 06-7160 та усвідомлюючи про те, що сам ОСОБА_4 не присутній під час проведення слідчої дії, склав офіційний документ, завідомо підроблений документ - протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_4, де власноручно вніс завідомо неправдиві відомості, що 22.07.09 в приміщенні слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві в кабінеті № 522 в період часу з 14 год. 06 хв. до 14 год. 15 хв. допитав як обвинуваченого ОСОБА_4 та власноручно вніс запис до протоколу допиту про те, що «обвинувачений від проведення допиту та підпису протоколу допиту обвинувачений відмовився».
На підставі усіх вищевказаних документів (постанови про притягнення як обвинуваченого від 22.07.09, заяви про закриття справи по строкам давності від імені ОСОБА_4 та протоколу допиту в якості обвинуваченого від 22.07.09) ОСОБА_3 29.07.09, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, в приміщенні ГУ МВС України в м. Києві, розташованому по вул. Володимирська, 15, в своєму службовому кабінеті № 522, діючи умисно, з інших особистих інтересів шляхом використання наданої йому влади всупереч інтересів служби, створюючи видимість дотримання вимог КПК України при провадженні досудового слідства у кримінальній справі № 06-7160 та усвідомлюючи про те, що підпис у вищевказаних офіційних документах від імені ОСОБА_4, виконані не цим обвинуваченим, а є підробленими, та його допит проведений у його відсутність, склав офіційний документ - постанову про порушення клопотання про закриття кримінальної справи в зв'язку з закінченням строків давності, до якого вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_4 нібито не заперечує проти закриття кримінальної справи відносно нього в зв'язку з закінченням строків давності.
Також, ОСОБА_3 підшив до матеріалів кримінальної справи № 06-7160 вищевказані підроблені документи та 29.07.09 видав їх шляхом направлення кримінальної справи до прокуратури міста Києва, розташованої за адресою: місто Київ, вул. Предславинська, 45/9, де її погоджено і скеровано до Печерського районного суду м. Києва для розгляду по суті.
Внаслідок вищевказаних злочинних дій ОСОБА_3 обвинуваченому ОСОБА_4 було заподіяно істотну шкоду, яка полягала в порушенні його процесуальних прав, передбачених ст. ст. 7-1, 43 КПК України, його свободи та інтересів та його діями було заподіяно істотну шкоду державним інтересам, яка полягала в підриві авторитету та престижу органів державної влади в особі Міністерства внутрішній справ України, що виразилось у грубому та умисному порушення порядку провадження досудового слідства по кримінальній справі.
На вирок суду прокурор Клюге Л.М., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості і постановити новий вирок, яким визнати винним та призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 364 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки. На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3 спеціального звання майор міліції; за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, строком на 3 роки. На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3 спеціального звання майор міліції.
При цьому прокурор посилається на те, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_3, не врахував підвищений ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, наслідків, завданих діями засудженого та призначив йому надто м'яке покарання. Окрім того, засуджений своєї вини в повному обсязі не визнав, заперечивши наявність у нього умислу на підробку документів, не розкаявся у вчиненому та не сприяв слідству у встановленні істини по справі. Дані про особу підсудного, його сімейний стан, ставлення до вчиненого злочину та обставини, які пом'якшують покарання, наявність заохочень по роботі, на думку прокурора, не завадили ОСОБА_3 вчиняти злочини з використанням наданої йому влади та дають підсудному усвідомлювати можливість уникати покарання у виді позбавлення волі.
Також прокурор вважає безпідставним звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, та звертає увагу на неправильне застосування вказаного закону щодо додаткового покарання. апелянт вказує на те, що ч. 1 ст. 75 КК України передбачено лише звільнення від основного покарання, а суд звільнив ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання в цілому.
В змінах до доповненні до апеляції прокурор просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_3 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва в іншому складі суду.
Окрім доводів, викладених в апеляції щодо невідповідності покарання призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, в доповненні до апеляції прокурор вказує на порушення судом вимог ч. 1 ст. 334 КПК України, оскільки обвинувачення, визнане судом доведеним, у вироку сформульовано таким чином, що воно не відповідає та істотно відрізняється від обвинувачення, яке викладене слідчим в обвинувальному висновку. Зокрема, суд не вказав мотиву вчинення злочину, хоча в обвинуваченні мотив злочину був чітко вказаний, а саме: ОСОБА_3 мав інший особистий інтерес, який полягав у створенні видимості належної роботи по провадженню досудового слідства у кримінальній справі, а суд обмежився лише вказівкою на те, що підсудний мав особистий інтерес, але не розкриву чому такий інтерес виразився.
Вказане порушення вимог кримінально-процесуального закону апелянт вважає істотним, оскільки мотив вчинення злочину є істотною обставиною справи та обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.
Захисник засудженого ОСОБА_2 в апеляції просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року скасувати, а кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 364 КК України закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу інкримінованих злочинів.
При цьому, захисник посилається на неповноту досудового та судового слідства, зокрема на те, що не здійснено спроб встановити особу співучасника ОСОБА_3, а також вважає що зібраними у справі доказами не підтверджується наявність у ОСОБА_3 особистого інтересу в інкримінованих йому злочинах та завдання суттєвої шкоди інтересам МВС України.
В апеляціях захисника ОСОБА_1 і засудженого ОСОБА_3 міститься прохання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_3 та повернення кримінальної справи прокурору на додаткове розслідування.
На обґрунтування своєї позиції засуджений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_1 посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність вини підсудного у пред'явленому обвинуваченні.
Апелянти звертають увагу на те, що постанова про притягнення ОСОБА_4 як обвинуваченого, протокол допиту ОСОБА_4 відповідали вимогам закону і не була підробленими, а заява від імені ОСОБА_4 не може вважатись офіційним документом.
У ОСОБА_3 не було будь-якого особистого інтересу на вчинення інкримінованих йому дій.
Судом не було досліджено жодних доказів, які б підтверджували факт завдання шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян і державним інтересам та факт змови підсудного з третьою особою.
Для усунення неповноти досудового слідства апелянти пропонують встановити осіб, які виготовила від імені ОСОБА_4 заяву та підписи від його імені на постанові і протоколах, перевірити показання свідка ОСОБА_7, встановити осіб, які входили до слідчо-оперативної групи у кримінальній справі № 06-7160 та допитати їх як свідків з приводу проведення слідчих дій з ОСОБА_4 тощо.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора з доповненнями, а апеляції інших учасників судового розгляду не підтримав; захисника ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та апеляції засудженого і захисника ОСОБА_8, апеляцію прокурора із змінами підтримав в частині скасування вироку; захисника ОСОБА_8, який підтримав свою апеляцію та апеляцію захисника ОСОБА_1 і засудженого, апеляцію прокурора підтримав частково; засудженого, який підтримав свою апеляцію і апеляцію захисника ОСОБА_1, апеляцію прокурора із змінами та апеляцію захисника ОСОБА_8 підтримав частково; виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово підсудного; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до задоволення частково, а вирок суду належить скасувати з поверненням справи на новий судовий розгляд, виходячи з таких підстав.
В апеляціях захисника ОСОБА_1 і засудженого ОСОБА_3 вказується на те, що у ОСОБА_3 не було будь-якого особистого інтересу на вчинення інкримінованих йому дій.
Колегія суддів позбавлена можливості перевірити вищевказані доводи апеляцій засудженого і його захисника з огляду на те, що суд, викладаючи у вироку обвинувачення, визнане судом доведеним, не вказав, у чому полягав інтерес підсудного при вчиненні інкримінованих йому дій.
Так, в обвинуваченні, пред'явленому органами досудового слідства ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 364 КК України було вказано, що обвинувачений вчинив зловживання владою в особистих інтересах, які полягали у створенні видимості дотримання вимог КПК України при провадженні досудового слідства у кримінальній справі № 06-7160 (згідно з матеріалами справи кримінальна справа № 06-7160 була порушена щодо ОСОБА_4).
Визнаючи ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України, суд у вироку вказав на те, що підсудний діяв умисно з інших особистих інтересів. При цьому у вироку суду не вказано у чому полягав інший особистий інтерес ОСОБА_3
Таким чином, суд не встановив та не виклав у вироку обставину, яка істотно впливає на вирішення питання щодо правильності кваліфікації дій підсудного за ч. 3 ст. 364 КК України, оскільки диспозицією вказаної статті передбачено, що зловживання службовим становищем є умисне, з корисливих мотивів чи інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
У вироку суду щодо ОСОБА_3 не вказаний мотив вчинення злочину, який впливає на кваліфікацію дій підсудного, тому колегія суддів погоджується з доводами апеляції прокурора про те, що суд допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону відповідно п. 3 ч. 1 ст. 367 та ч. 2 ст. 374 КПК України є підставою для скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд.
Доводи апеляцій засудженого та його захисників щодо неповноти досудового слідства, доведеності вини підсудного та правильності кваліфікації його дій підлягають перевірці при новому судовому розгляду справи.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції прокурора в частині невідповідності покарання тяжкості вчиненого злочину та особі підсудного. Так, в апеляції прокурор посилається лише на тяжкість вчиненого злочину та вважає, що дані про особу підсудного, його сімейний стан, ставлення до вчиненого злочину та обставини, які пом'якшують покарання не повинні були враховуватись судом, оскільки засуджений ОСОБА_3, усвідомлюючи можливість уникати покарання у виді позбавлення волі за рахунок вищевказаних обставин, здатний вчиняти нові злочини. Таке твердження прокурора суперечить загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст. 65 КК України.
Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги доводи прокурора в частині неправильного застосування судом у вироку щодо ОСОБА_3 вимог ст. 75 КК України щодо додаткових покарань і звертає увагу суду першої інстанції на те, що звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України передбачено лише при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції прокурора Клюге Л.М., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2012 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва в іншому складі суду.
Запобіжний захід ОСОБА_3 - підписку про невиїзд залишити без змін.
Судді:
Дмитренко Г.М. Ковальська В.В. КияшкоО.А.
[1] Справа № 11/2690/1694/2012 Категорія КК: ч. 3 ст. 364
Головуючий у першій інстанції Осаулов А.А.
Доповідач Ковальська В.В.