09 січня 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Одинака О. О.
суддів: Винту Ю.М., Заводян К.І.
секретар Ковальчук Н.О.
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2012 року,
встановила:
В січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Просив:
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 16 серпня 1993 року органом приватизації житла при виконавчому комітеті Братанівської сільської ради на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6;
- визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 право спільної часткової власності на житловий будинок з господарською будівлею, що розташовані в АДРЕСА_1, встановивши, що кожному з співвласників належить по ј частини зазначеного нерухомого майна.
Посилався на те, що 22 квітня 1987 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
Під час шлюбу ОСОБА_2 приватизувала житловий будинок з господарською будівлею, що розташовані в АДРЕСА_1, в якому на той час проживали ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Вважав, що приватизація вищевказаного майна здійснена без його згоди, що суперечить вимогам закону та порушує його права.
Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2012 року у задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Увалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на момент приватизації спірного нерухомого майна позивач не був зареєстрований у житловому будинку по АДРЕСА_1, до органів місцевого самоврядування із заявою про участь у приватизації вказаного житла не звертався. Також позивачу було достовірно відомо про те, що ОСОБА_2 разом з дітьми звернулася із заявою про приватизацію спірного нерухомого майна, однак з того часу він не оскаржував розпорядження №30 виконавчого комітету Братанівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Так, статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:
- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи 22 квітня 1987 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.14).
Згідно розпорядження виконавчого комітету Братанівської сільської ради народних депутатів Сокирянського району Чернівецької області від 13 серпня 1993 року №30 передано ОСОБА_2 у приватну власність будинок по АДРЕСА_1 (а.с.21).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16 серпня 1993 року житловий будинок по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 та членам її сім'ї ОСОБА_3, ОСОБА_7 (а.с.20).
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції належним чином не врахував, що відповідно до ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»( далі Закону) приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Згідно п. 5 ст. 5 Закону кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Відповідно до пунктів 1, 2,3,5 ст. 8 Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви
громадянина.
Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Окремої передачі приватизованого житла власнику законодавство не передбачає, оскільки житло фактично знаходиться у володінні власника постійно.
За змістом вказаного законодавства про приватизацію, право власності на приватизоване житло виникає у осіб, які звернулись з відповідної заявою до органу приватизації з часу прийняття рішення про таку приватизацію.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що свідоцтво про право власності на квартиру (будинок) , яке оформляється за результатами приватизації може бути визнано судом недійсним тільки в разі визнання незаконним рішення органу приватизації про передачу у власність громадянам квартири (будинку)на підставі якого було видане таке свідоцтво.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не оспорював розпорядження виконавчого комітету Братанівської сільської ради народних депутатів Сокирянського району Чернівецької області від 13 серпня 1993 року №30, яким передано ОСОБА_2 у приватну власність будинок по АДРЕСА_1.
За таких обставин в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, яке видане органом приватизації житла при виконавчому комітеті Братанівської сільської ради Сокирянського району слід відмовити саме з цих підстав.
Суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 213-215 ЦПК України, без участі у справі органу приватизації, зробив передчасний та помилковий висновок про те, що позивач не мав право на приватизацію спірного нерухомого майна.
Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити з підстав, які зазначені вище.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2012 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.
Головуючий /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: