Справа № 1705/3622/2012
10 січня 2013 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Ходак С.К.,
при секретарі Максимюк О.В.,
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідачки ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Дубно справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання розписки про зобов»язання повернути позику частково недійсною,
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в листопаді-грудні 2010 року він через свого знайомого звернувся до ОСОБА_5 з проханням позичити гроші в сумі 32 000 грн. для добудови приміщень гаражів. Однак, на той час у ОСОБА_5 вказаної суми коштів з його слів не було. Тоді він запропонував разом з ним звернутись до своєї співмешканки ОСОБА_4, але попередивши, що всі домовленості відносно позики будуть вирішуватись ним, на що позивач погодився. Для реалізації домовленості ОСОБА_3 з ОСОБА_5 склали попередній договір (розписку) умови якого ОСОБА_5 мав узгодити з позичальницею ОСОБА_4 Оскільки для ОСОБА_4 сума коштів була значною вона не погодилась надати позику без нотаріального договору.
25 грудня 2010 року між ОСОБА_4 та позивачем було укладено договір позики грошей на суму еквівалентну 32 000 грн. на термін до 25 червня 2011 року, без урахування відсотків за користування позикою, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним номером 5358.
Вказані кошти використовувались позивачем для ведення господарської діяльності, а саме добудови приміщень гаражів. Оскільки ним не було враховано конструктивних особливостей будівництва, то йому знадобились додаткові кошти в розмірі 27 000 грн. для завершення добудови, для чого він знову звернувся до ОСОБА_4 однак вона запропонувала йому вирішити це питання та обговорити додаткові умови з ОСОБА_5
21 червня 2011 року позивач зустрівся із ОСОБА_5 для обговорення надання йому додаткових коштів, на що той запропонував йому написати розписку про повернення боргу по нотаріальному договору і вказати ще 27 000 грн., які він мав намір отримати додатково. Після підписання розписки вони разом пішли до ОСОБА_4 за грошима. Однак ОСОБА_4 кошти не надала, оскільки розписка її не влаштовувала, а вона наполягала на нотаріально посвідченому договорі. ОСОБА_3 не заперечував проти укладення договору, тим більше, що попередній договір про надання позики було укладено саме нотаріально.
21 червня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про внесення змін до договору позики грошей від 25 грудня 2010 року за реєстровим №5358, згідно якого він додатково позичив у ОСОБА_4 суму, еквівалентну 27 000 грн. із зобов»язанням повернути борг до 21 червня 2012 року без нарахування відсотків за користування позикою. Зазначений договір посвідчено нотаріально за реєстровим номером 2411.
В обох випадках гроші передавав позивачу особисто ОСОБА_5 після укладання нотаріально посвідчених договорів.
З моменту отримання першої позики в сумі 32 000 грн., а саме з 25.12.2010 року позивач протягом шести місяців сплатив в погашення позики по 3200 грн. щомісяця в загальній сумі 19 200 грн.
Отримавши 21 червня 2011 року другу позику в сумі 27 000 грн. він справно з липня по грудень 2011 року сплачував в погашення позики по 6400 грн. в місяць, а всього 38 400 грн. З січня 2012 року по березень 2012 року сплачував на виконання договору позики по 3000 грн. кожен місяць, в загальній сумі 9 000 грн.
Таким чином, в період з 23 грудня 2010 року по 21 березня 2012 року ним, згідно договору позики було сплачено 66 600 грн. тобто свої зобов»язання до договору позики грошей від 25 грудня 2010 року ним виконано в повному обсязі.
На теперішній час, не зважаючи на те, що позивачем в повному обсязі виконано по договору позики грошей від 25 грудня 2010 року, вказаний договір не припинено за його виконанням, а крім того ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ставлять питання про виконання зобов»язань по розписках, хоча фактично вказані розписки являли собою попередній договір, який потім було укладено та посвідчено нотаріально. Крім того умови попереднього договору суперечать чинному законодавству, а саме: ст.ст. 1046, 1047 п. 1, 1048, ЦК України.
Разом з тим, нотаріально посвідченими договорами позики грошей від 25 грудня 2010 року зі змінами до договору позики грошей від 21 червня 2011 року в пункті 1 зазначено, що позивач позичив у ОСОБА_4 грошові кошти без нарахування відсотків за користування позикою.
Розписка була складена ОСОБА_5 особисто, а позивачу лише потрібно було її переписати власноруч і підписати. Розписка відображала попередні умови договору позики та його намір отримати гроші в позику. Оскільки розписка була дуже об»ємною і її зміст був позивачу не зрозумілий, а такі вимоги як передача оригіналів документів та дублікатів ключів на квартиру, сплата 10 % за користування позикою - неприйнятні, ОСОБА_3 запропонував написати довільну, загальноприйняту і зрозумілу за змістом і формою розписку, як він це розумів, а саме про умови надання йому грошей.
Більше того, для забезпечення повернення позивачу боргу під умовою передачі його квартири в іпотеку, ОСОБА_5 незаконно заволодів оригіналами документів на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 а в м. Дубно та дублікатами ключів від неї. ОСОБА_3 не заперечував в розписці проти передачі квартири в іпотеку, як і не заперечував про це в нотаріально посвідченому договорі позики, але виконати таку умову вже не міг, так як більше не володів оригіналами правовстановлюючих документів на його майно. При цьому на той час він не розумів тих негативних наслідків, які могли настати і врешті настали для нього. На даний час ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відмовляються йому повернути оригінали документів на квартиру не зважаючи на те, що свої зобов»язання перед ним позивач виконав в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач та його представники зменшили позовні вимоги та просять визнати недійсною умову розписки про зобов»язання повернути позику в частині нарахування та сплати 10% щомісячних за користування позикою. Окрім того пояснили, що гроші у позику позивач отримав після нотаріального посвідчення договорів позики від 25 грудня 2010 року №5358 та від 21 червня 2011 року №2411 і дані кошти позичав без нарахування відсотків. Оскаржувану боргову розписку писав власноруч та добровільно. Відсотки, під які йому надається сума в борг, також погоджувалась з ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Відповідачка та її представник в залі судового засідання позовні вимоги не визнали, вважають їх безпідставними та просять відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні встановлено, що 25 грудня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошей на суму еквівалентну 32 000 грн. на термін до 25 червня 2011 року, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним номером 5358 (а.с. 7).
21 червня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про внесення змін до договору позики грошей від 25 грудня 2010 року за реєстровим №5358, згідно якого додатково позичив у ОСОБА_4 суму, еквівалентну 27 000 грн. із зобов»язанням повернути борг до 21 червня 2012 року. Зазначений договір посвідчено нотаріально за реєстровим номером 2411 (а.с. 8).
21 червня 2011 року ОСОБА_3 було складено розписку згідно якої взяв у борг у ОСОБА_4 кошти на загальну суму 60 000 (шістдесят тисяч) гривень під десять відсотків щомісячних від загальної суми позики, які зобов»язувався повернути до 21 червня 2012 року (а.с. 14-22).
У відповідності до Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Згідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Отже боргова розписка є лише підтвердженням укладання договору позики.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання розписки недійсною або частково недійсною, не передбачений ст. 16 ЦК України, та не передбачений договором, і позивач має право звернутися до суду за захистом своїх прав у встановленому законом порядку.
В судовому засіданні не встановлено фактів, що оскаржувана боргова розписка була складена проти волі позивача чи внаслідок застосування до нього фізичного чи психологічного тиску з боку відповідача. В судовому засіданні позивач підтвердив, що боргову розписку ним було складено добровільно, написано власноруч, попередньо погоджено всі умови отримання коштів у борг, будь якого тиску на нього не чинилось.
Керуючись ст.ст. 16, 1047 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 10, 11, 57, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання розписки про зобов»язання повернути позику частково недійсною - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя :