Справа № 414/85/13- ц
Провадження № 6/414/3/2013
"14" січня 2013 р.
Кремінський районний суд
Луганської області
у складі:
головуючої судді: Кіяшко В.Г.,
при секретарі: Пугачова К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання відділу державної виконавчої служби Кремінського районного управління юстиції про заборону виїзду за кордон боржника ОСОБА_1, -
До Кремінського районного суду звернувся державний виконавець відділу державної виконавчої служби Кремінського районного управління юстиції із поданням про тимчасове обмеження права на виїзд за межи України боржника ОСОБА_1.
На обґрунтування зазначеного подання, державний виконавець зазначає, що на виконанні перебуває виконавче провадження за № 5/918 від 09.04.2012 року по виконанню виконавчого листа № 2-149 від 03.03.2012 року виданого Кремінським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1 / 4 частини всіх видів заробітку. Враховуючи ту обставину, що боржник добровільно виконувати боргові зобов'язання відмовляється, майно на яке можливо було б звернути стягнення у боржника відсутнє, на виклики державного виконавця до ДВС не з'являється, заявник просить суд тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межи України до виконання ним своїх боргових зобов'язань.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про доцільність відмови у задоволенні зазначеного подання в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи, або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
В статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»наведені підстави тимчасової відмови у виїзді за кордон, зокрема якщо боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням. При цьому сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником не є, відповідно до цього Закону, підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов'язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ні в поданні державного виконавця, а ні в матеріалах судової справи не міститься будь-яких доказів ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання ним зобов'язань за рішенням суду.
Надані матеріали не містять доказів і того, що державним виконавцем достатньо вжиті всі заходи примусового виконання рішень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Права державного виконавця визначено ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, судом встановлено, що заявником не надано до суду доказів на підтвердження виконання вимог встановлених ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»щодо з'ясування наявності у боржника ОСОБА_1 грошових коштів або майна, на яке можливо було б звернути стягнення, шляхом в т.ч. отримання відповідей на запити до КП «КРБТІ», відділу Держкомзему, відділу УДАІ, ДПІУ та, відповідно, на час звернення із вищеназваним поданням.
При вирішенні питання про заборону виїзду за межі України судом також враховано характер роботи боржника, який, згідно акту державного виконавця, виїздить за кордон на заробітки. За таких обставин, заборона виїзду за межі України не буде відповідати інтересам стягувача, оскільки позбавлення боржника роботи не буде сприяти виконанню рішення суду про стягнення аліментів.
За таких обставин, враховуючи вищезазначені обставини та приймаючи до уваги, що такий захід забезпечення виконання рішення як обмеження боржника у праві виїзду за межі України є заходом, який впливає на обсяг прав фізичної особи, визначених Конституцією України, суд приходить до висновку про передчасність та недоведеність обґрунтованості звернення державного виконавця із зазначеним поданням.
Враховуючі вищевикладене та керуючись ст.ст. 208-210, 217, 377-1 ЦПК України, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», суд -
У задоволенні подання відділу державної виконавчої служби Кремінського районного управління юстиції про заборону виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який постановив ухвалу, протягом п'яти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.Г. Кіяшко