Справа № 2504/1074/12
Провадження № 2/731/7/13
15 січня 2013 року смт.Варва
Варвинський районний суд Чернігівської області
в складі: головуючого - судді - Павлова В.Г.,
секретаря - Петренко Т.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Варва Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
19.11.2012 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який був укладений 09.03.2011 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів від 09.03.2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 190.
Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що спільне життя з відповідачем не склалось з причин обману та недовіри між подружжям, вони не ведуть спільного господарства, разом не проживають з літа 2011 року, а шлюб носить виключно формальний характер. Фактично сім'я розпалася та її подальше збереження є неможливим. Дані обставини й змусили позивача звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Позивач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи /а.с.24/, в судове засідання не з'явилась, подала через канцелярію суду заяву про проведення розгляду справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити /а.с.28/.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився також, хоча був належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи /а.с.27/, завчасно подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги, заявлені позивачем, визнав у повному обсязі та не заперечував щодо розірвання шлюбу, вважаючи недоцільним надання подружжю строку на примирення /а.с.25/.
Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з'явились, суд, керуючись ч.2 ст.197 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясував обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, розглянув надані ними докази, які мають юридичне значення, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, враховуючи факт визнання відповідачем позову, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ст.ст.10,11 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні на підставі достовірних доказів встановлено, що 09.03.2011 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2, Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області був зареєстрований шлюб, про що 09.03.2011 року в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 190, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-КЕ № НОМЕР_1, виданим 09.03.2011 року /а.с.5/.
Від шлюбу подружжя має дитину -сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії 1-КЕ № НОМЕР_2, виданого 14.03.2008 року Гожулівською сільською радою Полтавського району Полтавської області /а.с.8/.
Відповідно до вимог ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність дитини та інші обставини життя сторін.
Як вбачається з цивільного позову, спільне життя з відповідачем не склалось з причин обману та недовіри між подружжям, вони не ведуть спільного господарства, разом не проживають з літа 2011 року, а шлюб носить виключно формальний характер. Фактично сім'я розпалася та її подальше збереження є неможливим.
Відповідно до вимог ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом ст.55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст.56 СК України).
Відповідачем не надано доказів щодо обмежень реалізації права позивача на безперешкодне розірвання шлюбу з урахуванням положень ст.110 СК України.
На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що позивач категорично заперечувала проти збереження їх сім'ї та наполягала на розлученні, а відповідач визнав заявлений позов у повному обсязі та той факт, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя і дійсні причини позову про розірвання шлюбу, взявши до уваги обставини життя подружжя та наявність неповнолітньої дитини, те, що шлюбні стосунки фактично припинились і перебування їх у шлюбі носить виключно формальний характер, суд встановив справжнє прагнення позивача до розірвання шлюбу, а відтак приходить до переконання, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, що має істотне значення у даній справі, в зв'язку із чим даний позов і підлягає задоволенню.
Згідно вимог п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення, суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки суд задовольняє позов, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 107 грн 30 к. у відшкодування понесеного нею та документально підтвердженого судового збору.
На підставі ст.ст.110,112,113,ч.2 ст.114 Сімейного кодексу України та керуючись ст.ст.208,209,213-215,218 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу -задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 09.03.2011 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, про що 09.03.2011 року складено відповідний актовий запис за № 190 -розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 107 грн 30 к. в рахунок відшкодування судового збору.
Шлюб вважати припиненим в день набрання даним рішенням законної сили. Надіслати копію рішення, після набрання ним законної сили, до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга подається до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Варвинського районного суду
Чернігівської області В.Г. Павлов