ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 січня 2013 року № 2а-17267/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовом Адвоката ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії
Адвокат ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року відкрито скорочене провадження у адміністративній справі.
Позовні вимоги обгрунтовані неправомірною, на думку позивача, відмовою в наданні інформації щодо проведення податкової перевірки АО «Інвікта» та в наданні копії акту такої перевірки.
Представник відповідача в письмових запереченнях проти позову заперечив, вказуючи, що адвокатський запит позивача містив вимог про надання конфіденційної інформації, зокрема інформації, що містить комерційну таємницю, а тому така інформація не могла бути надана позивачу.
Розглянувши подані документи і матеріали, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
04.09.2012 року на адресу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було надіслано адвокатський запит від АО «Інвікта» в якому, з метою надання правової допомоги ОСОБА_2, було запитано наступну інформацію та документи:
чи проводилась податкова перевірка результатів здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Геніус» за період з 01.09.2007 року по 31.10.2007 року;
надати копію акту податкової перевірки результатів здійснення господарської діяльності ТОВ «Геніус» за період з 01.09.2007 року по 31.10.2007 року.
21.09.2012 року на адресу АО «Інвікта» надійшов лист-відповідь №19163/10/22-709 від 14.09.2012 року від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, в якій повідомлялось про відмову у наданні запитуваної інформації, посилаючись на її конфіденційність та обмежену доступність.
У подальшому позивач, не погодившись з такою відповіддю податкового органу, звернувся з даною позовною заявою до Окружного адміністративного суду м. Києва, оскільки вважає, що відповідачем порушено порядок надання інформації.
Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що запитувана інформація є публічною та відкритою, не містить державну, професійну, банківську таємницю чи таємницю слідства, а також не є службовою інформацією, тому відповідач зобов'язаний надати запитувані відомості в порядку та строки, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації». Також, обґрунтовуючи свої доводи позивач звертає увагу на положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у відповідності до яких ненадання адвокату необхідної інформації в процесі здійснення професійної діяльності є підставою для притягнення до відповідальності винних осіб.
Проте, суд не може погодитись із такими доводами з огляду на наступне.
Згідно п. 17.1.9 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом відомостей про такого платника податків без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків.
Відповідно до п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платника податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно п. 20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України під час проведення перевірок органи державної податкової служби мають право вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову статистичну звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Під час проведення перевірки, згідно вимог п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок у платника податків виникає після початку перевірки.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України - результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу ДПС та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).
Визначення терміну «бухгалтерський облік», надано в ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вживається в такому значенні - процес виявлення. вимірювання реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішення.
В той же час, конфіденційною інформацією про юридичну особу вважається інформація яка міститься в договорах, контрактах, листах, звітах, аналітичних матеріалах, виписках з банківських рахунків, схемах графіках, специфікаціях і інших документах що фігурують у діяльності юридичної особи.
Однак, крім конфіденційної інформації, під час проведення перевірок платників податків, досліджуються документи які містять комерційну таємницю і як наслідок висновки щодо опрацювання зазначених документів відображаються в акті перевірки.
Статтею 505 Цивільного кодексу України надано визначення комерційної таємниці -це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію, зокрема комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
В той же час, виокремлюється інформація, що становить комерційну таємницю, яку умовно можна об'єднати у дві групи: науково-технічна (технологічна) і службова (ділова) інформація.
Службова інформація юридичної особи, яка може містити комерційну таємницю, включає:
- відомості про фінансову діяльність підприємства (за винятком державної та іншої звітності, яка згідно з чинним законодавством України не може становити таємниці);
- відомості про розмір прибутків, собівартість продукції, зокрема плани маркетингу, відомості про характер і обсяги торговельних операцій, рівень цін, наявність товарів;
- тактичні й стратегічні плани розвитку підприємства;
- аналітичні огляди конкурентоспроможності продукції, що виробляється на підприємстві;
- відомості про ефективність експорту й імпорту, запланований час виходу на ринок;
- плани рекламної діяльності;
- списки контрагентів, клієнтів, представників, посередників, конкурентів, відомості про їхній фінансовий стан та взаємовідносини (зв'язки) з ними;
- відомості про здійснювані комерційні операції та їх обсяги, про укладені контракти і їх умови.
Таким чином, акт перевірки, який складається органами ДПС за наслідками проведення перевірки суб'єкта господарювання (аналізу документів господарської діяльності юридичної, фізичної особи-підприємця) містить у сукупності як конфіденційну інформацію, так і інформацію яка відноситься до комерційної таємниці.
Відповідно до п.п. 21.1.6 п.21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органі зобов'язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи.
Щодо доводів позивача, які стосуються Указу Президента України № 1240/99 від 30.09.1999 року «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури» суд зазначає наступне.
Так, позовна заява містить посилання на п. 9 зазначеного Указу, у відповідності до якого органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ і організацій повинні сприяти реалізації права адвокатів збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, надавати безоплатно відповідні відомості та копії документів за запитами адвокатів та адвокатських об'єднань у справах, що перебувають у їх провадженні.
Суд звертає увагу на те, що із змісту адвокатського запиту не можливо з'ясувати, яке відношення ОСОБА_2 має до господарської діяльності ТОВ «Геніус», а також не зазначено в якій справі необхідно використати як доказ копію акту перевірки за період з 01.09.2007р. по 31.10.2007 року ТОВ «Геніус».
Таким чином суд приходить до висновку про те, що відповідачем правомірно не надано відповіді на адвокатський запит від 04.09.2012р. № 420-6-2-10.
Відповідно позовні вимоги суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вєкуа Н.Г.