Справа № 0518/3018/2012
Провадження № 2/231/2/2013
09 січня 2013 року Жданівський міський суд Донецької області
у складі:
головуючого судді: Макаганчук В.І.
при секретарі: Александрович Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жданівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
26.11.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 22408,41 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на наступні підстави:
так, він перебував у трудових правовідносинах з ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська»з 06 вересня 2010 року по 24 жовтня 2012 року, працюючи у якості гірничого майстра.
Між ним та начальником дільниці склалися неприязні стосунки, через що начальник дільниці намагався незаконно перевести його на іншу роботу. Так, 29.09.2012 року він знаходився на видачі наряду на роботу. Зателефонував начальник дільниці та сказав, що 29 та 30 вересня 2012 року він не працює, а з 01 жовтня 2012 року він повинен вийти на іншу роботу -у якості вантажника технічного комплексу, на що згоди він не давав. Тому він вийшов в ці дні - 29 та 30 вересня 2012 року на роботу, однак до виконання своїх обов'язків не приступив. Це були вихідні дні, тому він не мав змоги здати роботодавцю заяву про звільнення за особистим бажанням.
01 жовтня 2012 року він захворів та знаходився на лікуванні до 15 жовтня 2012 року, однак заяву про звільнення від 29.09.2012 року здав 01 жовтня 2012 року.
Тобто 15.10.2012 року стік двохтижневий строк з моменту попередження роботодавця про його звільнення за власним бажанням.
16.10.2012 року він вийшов на роботу для оформлення звільнення. Однак секретар директора йому повідомила, що директор його заяву про звільнення порвав і викинув. Тоді він написав іншу заяву з посиланням на первинну. Директор шахти його не прийняв, а 24 жовтня його було звільнено за прогули 29 та 30 вересня 2012 року. Тому своє звільнення він вважає незаконним.
На день пред'явлення позову до суду він знаходився у вимушеному прогулі 57 днів -з 29 вересня 2012 року до 24 листопада 2012 року. За цей час відповідач вимушений виплатити йому заробітну плату в розмірі 22408,41 грн. (8255,78 грн. /фактична заробітна плата за останній місяць роботи/ : 21 день /кількість фактично відпрацьованих робочих днів за останній місяць роботи/ х 57 днів).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги уточнив, просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 39705,36 грн. станом на 09.01.2013 року. В іншій частині позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на ті ж підстави, що викладені ним в позовній заяві. Також уточнив, що на іншу посаду перед звільненням його переведено не було. Просив суд позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав повністю, посилаючись на ті ж підстави, що викладені в позовній заяві, з урахуванням уточнень. Просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача - ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська»в судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, пославшись на те, що наявність прогулів ОСОБА_1 29 та 30 вересня 2012 року підтверджується табелем виходів за вересень 2012 року, докладною ст.інспектора з трудової дисципліни ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська»та актом комісії від 01.10.2012 року. Тому просив суд в позові відмовити повністю.
Свідок на стороні позивача ОСОБА_3 пояснив суду, що працював у ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська»та був звільнений з підприємства 02 вересня 2012 року. 29 та 30 вересня 2012 року він був на підприємстві у власних справах та бачив позивача ОСОБА_1, якого у дані дні не було допущено до роботи у шахті. Також бачив, як ОСОБА_1 писав заяву про звільнення 29.09.2012 року. Коли позивач здавав дану заяву до адміністрації підприємства не бачив.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, вивчивши матеріали справи, встановив, що, дійсно, ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська»з 06 вересня 2010 року по 24 жовтня 2012 року, працюючи у якості гірничого майстра (а.с. ).
Відповідно до наказу ЗАТ «ОП «Шахта «Жданівська»№ 972к від 06.09.2010 року (а.с. ) ОСОБА_1 прийнято на роботу з випробувальним терміном 1 місяць гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті.
Відповідно до наказу ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська»№ 1173 к від 24.10.2012 року (а.с. ) ОСОБА_1 звільнено за здійснені прогули без поважних причин 29.09.2012 року та 30.09.2012 року, згідно з п.4 ст.40 КЗпП України зі згоди профспілкового комітету ПРУП (протокол № 28 від 24.10.2012 року).
Згідно з докладною ст.інспектора з трудової дисципліни ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська», а також актом комісії від 01.10.2012 року (а.с. ) ОСОБА_1 скоїв прогули без поважних причин 29 та 30.09.2012 року.
Згідно з випискою з протоколу № 28 засідання профспілкового комітету ПРУП шахта «Жданівська»від 24.10.2012 року (а.с. ) дано згоду на звільнення ОСОБА_1, гірничого майстра дільниці №5, який скоїв прогули без поважних причин 29 та 30.09.2012 року.
Відповідно до табелю виходів за вересень 2012 року(а.с. ) ОСОБА_1 скоїв прогули 29 та 30 вересня 2012 року.
Відповідно до листка непрацездатності (а.с. ) ОСОБА_1 знаходився на лікарняному у період з 01.10.2012 року до 15.10.2012 року.
Заяву ОСОБА_1 на ім'я голови правління - директора ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська» про звільнення за власним бажанням було подано 16.10.2012 року вх. № 826 (а.с. ), з посиланням на подану раніше заяву про звільнення за власним бажанням від 29.09.2012 року.
Відповідно до відповіді відповідача на звернення ОСОБА_1 (а.с. ) заява позивача від 29.09.2012 року про звільнення за власним бажанням не надходила, так як 29.09.2012 року є вихідним днем.
Згідно з табуляграмою (а.с. ) заробітна плата ОСОБА_1 за вересень 2012 року склала 8255,78 грн.
Відповідно до ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
З наданих пояснень представника відповідача та заяви позивача ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням, вбачається, що її було подано 16.10.2012 року вх. № 826 (а.с. ), іншої заяви від 29.09.2012 року до ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська», на яку посилається позивач, не надходило, так як це був вихідний день. Крім того, позивач ОСОБА_1 знаходився на лікарняному у період з 01.10.2012 року до 15.10.2012 року, що підтверджується листком непрацездатності (а.с. ).
Згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Як вбачається з наказу ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська»№ 1173 к від 24.10.2012 року (а.с. ) позивача ОСОБА_1 звільнено за здійснені прогули без поважних причин 29.09.2012 року та 30.09.2012 року, згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України зі згоди профспілкового комітету ПРУП.
Наявність прогулів 29 та 30 вересня 2012 року підтверджується табелем виходів за вересень 2012 року, докладною ст.інспектора з трудової дисципліни ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська»та актом комісії від 01.10.2012 року (а.с. ).
-2-
Пояснення свідка на стороні позивача ОСОБА_3 суд до уваги не приймає, оскільки його було звільнено з підприємства відповідача 02.09.2012 року, причини своєї присутності 29 та 30 вересня 2012 року у ПАТ «ОП «Шахта «Жданівська» він не пояснив. Тобто у дані дні він на підприємстві вже не працював та не мав там знаходитись.
Вимоги ст.40 КЗпП України щодо недопустимості звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності не порушено, позивача звільнено за наказом від 24.10.2012 року, 29 та 30.09.2012 року ОСОБА_1 на лікарняному не знаходився, поважних причин не виходу на роботу не мав.
Відповідно до вимог ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Однак позивач не довів суду незаконності його звільнення, не надавши жодного доказу щодо відсутності прогулів у вищевказаний період та його виходів на роботу, а також наявності його заяви від 29.09.2012 року про звільнення за власним бажанням.
Крім того, посилання позивача на те, що він не подавав заяви від 29.09.2012 року про перевід його на посаду вантажника техкомплексу, суд не приймає до уваги, оскільки це не стосується обставин справи, так як позивача було звільнено з посади гірничого майстра через прогули без поважних причин та не було переведено на іншу посаду.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що право позивача не порушено і він не підлягає поновленню на роботі на тій посаді, з якої був звільнений. А тому позов цій частині задоволенню не підлягає.
Звертаючись до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач просив стягнути йому такий за період з 29 вересня 2012 року по день розгляду справи в суді.
Зазначений позивачем період в розумінні ст.235 КЗпП України не є вимушеним прогулом, так як наявність поважних причин прогулів 29 та 30.09.2012 року судом не встановлено, у період з 01.10.2012 року до 15.10.2012 року позивач ОСОБА_1 заходився на лікарняному і в цей період підлягав загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та має право на отримання допомоги у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З наведеного слідує, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається в позовній заяві, як на підставу своїх вимог і заперечень, і вони не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
За відсутності незаконного звільнення позивача з роботи, вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 39705,36 грн. також задоволенню не підлягають.
Виходячи з вищевикладеного, в силу ст.88 ЦПК України, вимоги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн. задоволенню не підлягають.
Згідно ч.4 ст.88 ЦПК України судові витрати з учасників судового процесу не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.38,40,235 КЗпП України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Орендне підприємство «Шахта «Жданівська» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Макаганчук В.І.