"13" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/37720/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012
у справі № 2а-1453/11/2170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „РЕЙ"
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області
Державної податкової служби,
Головного управління Державного казначейської служби України у
Херсонській області
про стягнення суми
Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „РЕЙ" звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейської служби України у Херсонській області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року в розмірі 418405 грн. з Державного бюджету України.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у м. Херсоні звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що Державною податковою інспекцією у м. Херсоні було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації позивача по податку на додану вартість за квітень 2007 року, у якій заявлено до бюджетного відшкодування суму 531251 грн.
За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0002261502/0 від 20.06.2007, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування на суму 418405 грн.
Податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні було скасовано в судовому порядку.
04.03.2011 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції з запитом про надання Головним управлінням Державного казначейської служби України у Херсонській області висновку щодо бюджетного відшкодування.
Станом на 01.03.2011 відповідь не надано.
Державна податкова інспекція не виконує своїх обов'язків щодо підтвердження органу державного казначейства України заявленого позивачем бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, також позивачу не виплачується з бюджетне відшкодування по податку на додану вартість.
Судами попередніх інстанцій досліджено податкові декларації по податку на додану вартість за березень - квітень 2007 року, додатку 3 та 4 до декларації вбачається, що позивачем в декларації за квітень 2007 року у рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3), задекларовано суму податкового кредиту попереднього періоду, фактично сплачену у березні 2007 року отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) в сумі 531251 грн.
Згідно рядку 25 декларації (рядок 4 розрахунку) заявлено до бюджетного відшкодування суму 531251 грн. Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації та рядок 1 розрахунку) становить 733040 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 2 розрахунку) складає 112846 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично оплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, становить 531251 грн., яка і була заявлена до відшкодування на рахунок платника у банку.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що позивач мав право на декларування податкового кредиту з податку на додану вартість в тому місяці, коли виникла подія, визначена пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", - або сплата коштів постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг).
А тому позивачем правомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в тому періоді, коли ним отримано податкові накладні від постачальників.
В свою чергу, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту з податку на додану вартість після дати, з якою Закон України пов'язує право на його виникнення.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 у справі № 2а-1453/11/2170 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 у справі № 2а-1453/11/2170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко