"19" грудня 2012 р. м. Київ К-7786/10-С
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-груп»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2010 року по справі №7/132 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-груп»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-груп» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва визнання недійсним податкового повідомлення -рішення від 09.01.2008 №0001491705/3, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 26448,90грн, у тому числі 8816,30грн. -основного платежу, 17632,60грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2010 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 12.02.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.02.2010 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2010 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.4.2.12 п.4.2 ст.4, п.п.9.11.3 п.9.11 ст.9, п.7.3 ст.7, п.17.2 ст.17, п.п. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 23.05.2007 №5232/23-0411/33440592, складеного за результатами виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-груп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.04.2005 по 31.12.2006 та за результатом апеляційного узгодження, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.01.2008 №0001491705/3, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 26448,90грн, у тому числі 8816,30грн. -основного платежу, 17632,60грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп.4.2.12 п. 4.2 ст. 4, пп. 9.11.3 п. 9.11 ст. 9, п.7.3 ст.7, п. 17.2 ст. 17, пп. «а»п. 19.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в частині неутримання податку з доходів фізичних осіб у сумі 6957,51грн. у 2005 році та 1858,79грн. у 2006 році; п. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», а саме: в податковому розрахунку за формою 1-ДФ невідображені виплати фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності за III кв. 2005 року - IV кв. 2006 року та невідображені доходи фізичних осіб, які не є штатними працівниками підприємства (ознака «14») за ІІІ кв. 2005 року І, III та IV кв. 2006 року. Позивач не погоджується з позицією відповідача щодо визначення йому суми податкового зобов'язання в розмірі 26448,90грн., оскільки за його твердженням з метою сприяння реалізації придбаного товару та подальшого розвитку партнерських відносин, ним за власний рахунок організовувалися поїздки представників його контрагентів за кордон на навчальні семінари для працівників підприємств.
Здійснені витрати на забезпечення вищезазначених заходів, позивачем було віднесено до валових витрат на підставі п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та у відповідності до положенням спільного Наказу Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 12.11.1993 № 88 «Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання», яким визначено поняття представницьких витрат.
Разом з тим, відповідно до п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат підприємства включаються: витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку; витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять такого поняття як «представницькі витрати», проте, п.п.5.4.8 п.5.4 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.
Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.
Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.
Згідно ст.1 Наказу «Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання»від 12.11.1993 №88, під поняттям представницьких витрат розуміють витрати міністерств, відомств, підприємств, установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій та представників інших підприємств, які прибули за запрошеннями для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва та вирішення питань, пов'язаних з комерційною діяльністю.
До представницьких витрат відносяться витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, їх транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті підприємства, установи, оплатою номерів у готелях. Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Відповідно до пп. 7.3 ст.7 та п.п. 9.11.3 п.9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у п.п. 9.11.3 п. 9.11 ст.9 цього Закону.
Якщо зазначені у п.п. 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.
При нарахуванні на користь нерезидента доходів у вигляді процентів, дивідендів або роялті застосовується відповідна ставка податку, встановлена цим Законом для нарахування таких доходів резиденту.
Відповідно до абз. «а»п.17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів (для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України) є податковий агент.
Згідно з абз. «а»п.19.2 ст.19. та пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Враховуючи вищезазначене та за відсутності первинних документів, які б надавали можливість віднести витрати, понесені на забезпечення перебування представників іноземних компаній та оплату авіаквитків до представницьких витрат, висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності визначення позивачеві податкових зобов'язань є правильним.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-груп»залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв