19 грудня 2012 року м. Київ К-9340/10-С
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2010 року у справі №2а-11336/09 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
На розгляд суду передано вимоги суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі-СПД ОСОБА_1, позивач) до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області (далі-ДПІ у м.Краматорську, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2009 №0001891701/3/34960/10/17-113 про сплату податку з доходів фізичних осіб у сумі 5767,00грн. та №0001901701/3/34961/10/17-113 про сплату визначеної суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 27901,00грн. в тому числі за основним платежем -18374,00грн. та фінансовими (штрафними) санкціями у сумі 9527,00грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.05.2009 №0001891701/3/34960/10/17-113 на суму 3154,82грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 18.02.2010 року та відповідач 19.02.2010 року звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 25.02.2010 року прийняв їх до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просить постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2010 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального та процесуального права, зокрема, ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства», ст. 7, пп. «а»п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.13, п.4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп. 4.2.2 ст.4, пп. 5.2.5 та пп. 5.2.6 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 58 Кодексу адміністративного судочинства України.
В касаційній скарзі відповідач просить постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2010 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального та процесуального права, зокрема, ст.. 129 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 4, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства», пп. 4.3.25 п. 4.3 ст.4, п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.13, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту №1610/17-1-2692720035 від 11.08.2008, складеного за результатом виїзної планової документальної перевірки СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 11.06.2007 по 31.03.2008 та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.05.2009 №0001891701/3/34960/10/17-113 про сплату податку з доходів фізичних осіб у сумі 5767,00грн. та №0001901701/3/34961/10/17-113 про сплату визначеної суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 27901,00грн. в тому числі за основним платежем -18374,00грн. та фінансовими (штрафними) санкціями у сумі 9527,00грн.
Під час перевірки відповідачем було встановлено факт не включення до декларації про одержані доходи за 2007 рік суми перевищення граничного обсягу виручки понад 500000,00грн., встановленого ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства», в у сумі 28042,83грн.; невключення до складу валових витрат суми витрат, які пов'язані з одержанням доходу, що перевищив 500000,00грн., у розмірі 7010,71грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 4 квартал 2007 року у сумі 3154,82грн. Крім того, відповідачем встановлено, що у 1 кварталі 2008 року позивачем не задекларовані суми валового доходу у розмірі 313055,00грн. та валових витрат у розмірі 295638,35грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 2612,50грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що єдиним наслідком перевищення граничного обсягу виручки від продажу товарів, робіт (послуг), встановленого Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства», може бути лише перехід з наступного кварталу на загальну систему оподаткування.
Проте, колегія Вищого адміністративного суду України з такими висновками погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства», яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.
Положеннями ст. 1 вказаного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.
При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства», у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.
Приписами ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства»визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.
Відповідно до ст. 2 вказаного Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Згідно зі ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства»в разі порушення вимог, установлених ст.1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, врегульаних, зокрема Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»з урахуванням загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування».
Отже, з моменту порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування до позивача повинні застосовуватися положення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян», відповідно до якої оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
У відповідності з п.п. 2.3.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, у разі коли сума від здійснення операцій з поставки товарів, нарахована такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. У відповідності зі ст.9 Закону такі особи повинні зареєструватися в якості платників податку на додану вартість у податковому органів за місцем свого знаходження.
З урахуванням п. 9.4 ст. 9 Закону, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену п.п. 2.3.1 ст. 2 Закону, не більш ніж у 2 рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні із зареєстрованим платником податку без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Проте, доказів звернення позивача до податкового органу з відповідною заявою суду не надано.
Отже, враховуючи вищезазначене, а також, що перебування на спрощеній системі оподаткування не звільняє від обов'язку сплатити податок, отриманий поза межами граничного обсягу виручки, визначеного Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»та за встановлених судом обставин, що СПД ОСОБА_1 починаючи з 4 кварталу 2007 перевищив граничний обсяг виручки, проте, податкові зобов'язання з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість не декларував та не сплачував, податковий орган правомірно визначив позивачу суму податкових зобов'язань та штрафних санкцій.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги задоволенню не підлягають, а відтак судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 225 230, 232, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2010 року в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.05.2009 №0001891701/3/34960/10/17-113 на суму 3154,82грн. скасувати. В задоволенні позову цій частині відмовити.
В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв