29 грудня 2012 року м. Київ В/9991/4536/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівГашицького О.В.
Мироненка О.В.
Мороз Л.Л.
Сороки М.О.
розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про перерахунок пенсії,
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва та зобов'язано останнього здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01 жовтня 2010 року відповідно до приписів статей 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2011 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 року залишено без зміни.
ОСОБА_6 направив до Вищого адміністративного суду України заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2012 року у зазначеній справі.
У заяві просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2012 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому ОСОБА_6 послався на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права у даній справі та в інших адміністративних справах, що, на його думку, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В заяві вказав, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2012 року прийнята з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права ніж в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2011 року (справа К-34212/10).
На думку ОСОБА_6, суд касаційної інстанції, застосовуючи одні і ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах ухвалив різні за змістом судові рішення.
Вивчивши заяву ОСОБА_6 та додані до неї матеріали, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про відсутність підстав для допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2012 року у зазначеній справі, оскільки у даному випадку мають місце різні обставини справи та відсутнє неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах і прийняття різних за змістом судових рішень.
Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 4 постанови від 13 грудня 2010 року № 2 "Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України" роз'яснив судам, що заява про перегляд рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема, різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі, різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню, різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню, різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Згідно із оскаржуваним судовим рішенням Вищого адміністративного суду від 08 листопада 2012 року предметом спору у справі є відмова відповідача щодо застосування при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_6 у 2010 році показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік.
Між тим, у справі, в якій постановлено ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2011 року, та на яку посилається ОСОБА_6, спір між сторонами виник щодо перерахунку пенсії особі з січня 2009 року без застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2008 рік.
Отже, у даному випадку відсутня така ознака як подібність правовідносин за умовами застосування правових норм.
Враховуючи наведене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав для допуску заяви до провадження.
Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Відмовити у допуску заяви ОСОБА_6 до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про перерахунок пенсії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Мироненко О.В.
Мороз Л.Л.
Сорока М.О.