09 січня 2013 р. Справа 13/30/2012/5003
Господарський суд Вінницької області в складі
головуючого судді Тісецького С.С.,
при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,
розглянувши в приміщенні суду справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1; поштова адреса представника позивача - ОСОБА_2: АДРЕСА_2)
до: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" (код ЄДРПОУ 31348645, с. Мізяків, вул. Пугачова, 1, Калинівський район, Вінницька область)
про стягнення коштів у сумі 491 042,56 грн.
за участю представників сторін:
від позивача : ОСОБА_2 - за довіреністю
від відповідача : Ібрагімов М. І. - за довіреністю, Меджидов Т. Г., (паспорт НОМЕР_2 від 28.10.2011 року) директор
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 29.11.2012 року звернувся в господарський суд Вінницької області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" про стягнення коштів у сумі 491 042,56 грн., з яких : 484 413,40 грн. - подвійна вартість неотриманого прибутку та 6629,16 грн. - 3 % річних.
Ухвалою суду від 30.11.2012 року порушено провадження у справі № 13/30/2012/5003 за вказаним позовом з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 11.12.2012 року.
В зв'язку з неявкою представників сторін та неподання сторонами витребуваних доказів й беручи до уваги заяву представника позивача з проханням перенести розгляд справи в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, ухвалою суду від 11.12.2012 року відкладено розгляд справи на 25.12.2012 року.
Також 11.12.2012 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
21.12.2012 року від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 484 413,40 грн. в якості відшкодування матеріальних збитків.
Вказане клопотання відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому прийнято судом до розгляду.
25.12.2012 року від представника позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову щодо стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 484 413,40 грн..
Розглянувши, в судовому засіданні 25.12.2012 року вказану заяву про зміну предмету позову, суд її відхилив, оскільки вона розцінюється судом як нова позовна заява і як така, що суперечить ст. 22 ГПК України.
25.12.2012 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну в якому зазначається слідуюче.
Відповідач не визнає позовні вимоги повністю і відхиляє їх з наступних підстав.
22 жовтня 2010 року між позивачем і відповідачем був укладений договір №22/10/01 про спільну діяльність (далі - договір) на двох аркушах кожний з яких завірявся печатками сторін. Договір був складений у двох автентичних примірниках з текстом відмінним від змісту договору, на який посилається позивач і додається до позовної заяви.
Згідно з пунктом 5.2. договору термін його дії до 22 жовтня 2013 року. Відповідно до пункту 1 договору сторони домовилися про спільне вирощування та збирання сільськогосподарських культур на землях сільськогосподарського призначення загальною площею 413 гектарів в АДРЕСА_3 на полях № 9 - 63га, № 11 - 100га, № 13 - 45га, № 14 - 110га, № 19 - 95га, з метою отримання прибутку кожною із сторін.
Відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 договору сторони домовилися про вирощування у 2011 році соняшника на площі 313 га і кукурудзи на площі 100 га.
Однак, позивач в позовній заяві невірно зазначив площу полів № 9 і № 19. Площа зазначених полів фактично становить 63га і 96га відповідно, а не 65га і 96га. Пункт 1 договору і акти № 10 і № 12 про прийняття виконаних робіт від 31.05.2011 року, що підписані сторонами, |вказують що площа зазначених земельних ділянок становлять 63га і 95га відповідно.
Виконання сторонами умов договору почалося одразу після його укладення і підписання сторонами, а не з початку весняно-польових робіт, як то вказує позивач у позовній заяві.
Так, відповідно до підписаних сторонами актів прийому - передачі № 1 від 12.112010 р., № 2 від 12.11.2010 р. і № 3 від 16.11.2010 р. позивачем, на виконання умов договору, було закуплено і передано відповідачу дизпаливо в листопаді 2010 року на загальну суму 36 662,83 грн. (10 669,87грн. + 12 996,48грн. + 12 996,48грн.). В тому ж місяці (листопад 2010 р.) позивачем виконані роботи по оранці і дискуванню на загальну суму 31 072,00грн., про що сторонами складений і підписаний акт № 4 приймання виконаних робіт від 29 листопада 2010 року.
В подальшому, в підтвердження витрат позивача по договору, сторонами підписані наступні акти:
- Акт № 5 від 23 травня 2011 року на суму 135 608,80грн.;
- Акт № 8 від 23 травня 2011 року на суму 137 334,00грн.;
- Акт№ 16 від 16 червня 2011 року на суму 10 808,80грн.;
- Акт № 19 від 30 червня 2011 року на суму 38 742,80грн.;
- Акт № 20 від 30 червня 2011 року на суму 3 680,00грн.;
- Акт № 23 від 04 липня 2011 року на суму 5 048,10грн.;
- Акт № 26 від 04 липня 2011 року на суму 2 850,00грн.;
- Акт № 28 від 04 липня 2011 року на суму 6 740,00грн.
Таким чином, загальна сума витрат позивача становить 408 547,33 грн., а не 591 925,18 грн., як то вказує позивач у позовній заяві.
Відповідачем, при виконанні умов договору, були понесені витрати (сплачено орендну плату за земельні ділянки, закуплено і витрачено паливно-мастильних матеріалів та виконані роботи), які відображені в актах № 1/2010-2011 від 12 червня 2011 року (83 817,08грн.) і № 1/2011 від 20 грудня 2011 року (510 405,10грн.), на загальну суму 594 222,18 грн..
Пунктом 3.1. договору передбачено, що ведення бухгалтерського обліку витрат з діяльності передбаченої цим договором проводиться «Стороною-2» (позивачем) при погодженні з «Стороною-1», відповідно до актів виконаних робіт.
Але натомість, позивач самоусунувся від виконання своїх зобов'язань за даним пунктом договору, ухилявся від підписання відповідних актів по витратам «Сторони-1» (Позивача), і не вів бухгалтерського обліку витрат сторін, що змусило відповідача вести облік своїх витрат за даним договором окремо у себе по бухгалтерському обліку підприємства.
Всі витрати здійснені відповідачем і відображені по актам № 1/2010-2011 від 12 червня 2011 року і № 1/2011 від 20 грудня 2011 року обліковуються у відповідних регістрах бухгалтерського обліку відповідача.
При виконанні умов договору відповідач поніс витрати більші ніж позивач. Відповідачем здійснено витрати на суму 594 222,18грн. (59,26%) проти витрат позивача в сумі 408 547,33грн. (40,74%).
Даний факт свідчить про те, що сторони відступили від умов пункту 2.1. договору, тобто, сторонами не дотримано співвідношення витрат, які вони зобов'язалися понести в процесі спільної діяльності.
Відповідач, дотримуючись пункту 2.4. договору, провів розрахунки між сторонами у співвідношенні 40% врожаю відповідачу і 60% врожаю позивачу.
Наприкінці 2011 року, в процесі спільної діяльності сторін, одержано врожай соняшника в кількості 307 000,00кг.
Відповідачем передано позивачу по накладній № 135 від 06.10.2011р. 180 930,00 кг по ціні 3,27 грн. за 1 кг. соняшника, що складає 58,94% від загальної ваги врожаю соняшника.
Також у відзиві відповідач вказує, що в кінці 2011 року отримано урожаю кукурудзи 344 000,00 кг.
За пропозицією позивача відповідач уклав з ТОВ «ВЕКТА-ВІН» договір складського зберігання № 94 від 18 листопада 2011 року (далі - договір № 94). Відповідно до цього договору відповідач здав отриманий урожай кукурудзи, згідно акту № ОУ-0000382 здачі-прийняття робіт (надання послуг), для його доведення до показників згідно чинних в Україні стандартів та інструкції зазначеної в п. 2.8. договору № 94.
За результатами наданих послуг ТОВ «ВЕКТА-ВІН» при доведенні кукурудзи до показників стандартів технічні витрати при усушці урожаю кукурудзи становили 58 890,00кг., а вага на виході - 285 110кг. (344 000,00кг. - 58 890,00кг.)
Крім того, в рахунок оплати послуг ТОВ «ВЕКТА-ВІН», останньому було передано з врожаю 74 402,00 кг. кукурудзи.
Отже, після розрахунку з ТОВ «ВЕКТА-ВІН» і усушки залишилося кукурудзи вагою 210 708,00кг. (344 000,00кг. - 58 890,00кг. - 74 402,00кг.).
Вказаний врожай кукурудзи, за пропозицією позивача, був проданий ТОВ «ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД» (далі - покупець) по ціні 1380,00грн. (в т.ч. ПДВ), про що між сторонами (СТОВ «ДІБРОВА І К» і ТОВ «ВЕКТОР ОЙЛ ТРЕЙД») був укладений договір № 123/ТР купівлі - продажу від 22 листопада 2011 року.
Покупець розрахувався з відповідачем сплативши останньому на рахунок 290 777,04 грн.
Відповідач зазначає, що весь цикл оборудки кукурудзою був запропонований позивачем. Контрагентів на сушку кукурудзи і покупця кукурудзи запропонував особисто позивач.
Відчуження врожаю кукурудзи після його доведення до показників стандартів відбулося саме за ініціативою позивача і тому на його рахунок платіжними дорученнями № 49 від 30.11.2011р., № 58 від 05.12.2011р. і № 58 від 07.12.2011р. було перераховано 187 114,70 грн. з реалізованої кукурудзи, що становить 64,35% від загальної вартості кукурудзи, замість 174 466,22грн. - 60%.
Отже, з наведених вище показників в розрахунках за кукурудзу між позивачем і відповідачем випливає, що позивачу фактично було переплачено відповідачем 12 648,48 грн.
Враховуючи, що позивачу, в розрахунках за соняшник з отриманого врожаю було передано на 3 254,2 кг. (на 1,06%) менше ніж це передбачено пунктом 4.1. договору, а в розрахунках за кукурудзу переплачена сума становить 12 648,48 грн., то слід від суми переплати за кукурудзу відняти вартість врожаю соняшника за відпускною ціною в 3.27грн. за 1кг. 12 648,48грн. - (3 254,2кг. х 3,27грн.) = 2 007,25грн..
Таким чином, сума заборгованості позивача перед відповідачем за остаточними розрахунками результатів спільної діяльності за договором становить 2 007,25 грн..
На звернення позивача з претензійними вимогами відповідач неодноразово надсилав на адресу позивача відповіді. Але з невідомих обставин позивач не отримував їх і вони повертались відповідачу (копії доказів додаються).
Відповідачем неодноразово надсилалися на адресу позивача для розгляду і підписання акти приймання-передачі витрат відповідача. Позивач залишив їх без відповідного реагування, а при повторному відправлені їх на його адресу, позивач взагалі ухилився від їх отримання (копії доказів додаються).
Крім того, відповідач ставить суд до відома, що позивач звертався до господарського суду Вінницької області у справі № 6/86/2012/5003 із зустрічним позовом про стягнення заборгованості з відповідача за договором № 22/10/01 про спільну діяльність від 22 жовтня 2010 року на підставі заявлених ним претензійних вимог, на які позивач посилається у даній справі.
30 жовтня 2012 року господарським судом Вінницької області прийнято відмову ФОП ОСОБА_1 від зустрічного позову і провадження у справі припинено на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, про що судом винесено відповідну ухвалу.
На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
З огляду на неподання сторонами усіх витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів, ухвалою суду від 25.12.2012 року відкладено розгляд справи на 09.01.2013 року.
В судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача. Перед початком розгляду справи, від представника відповідача надійшли клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме копій рахунків-фактур від 29.11.2011 року і від 06.12.2011 року та про здійснення фіксування судового процесу.
Суд, розглянувши вказані клопотання їх задоволив.
В ході розгляду справи представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позові. Представники відповідача не визнали позовні вимоги повністю з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.
22.10.2010 р. між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" в особі генерального директора Меджидова Тельмана Гамідовича, який діє на підставі статуту та в особі виконавчого директора Насадюка Анатолія Павловича (сторона-1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (сторона-2) укладено договір про спільну діяльність на наступних умовах.
Сторони домовляються про вирощування та збирання сільськогосподарських культур на землях сільськогосподарського призначення загальною площею 416 гектарів в АДРЕСА_3, на полях: № 9 - 65га, № 11 - 100 га, № 13 - 45 га, № 14 - 110 га, № 19 - 96 га, з метою отримання прибутку кожною із сторін (п. 1).
Сторони домовляються про самостійне використання у 2011 році земельних ділянок з вищезазначеної площі, а саме (п. 1.1):
Стороною-1 поле №9 площею 65 га, на якій самостійно буде вирощувати соняшник. Отриманий з цієї ділянки урожай буде 100% належати стороні-1 (п. 1.1.1).
Стороною-2 поле № 11 площею 68 га., на якій самостійно буде вирощувати картоплю. Отриманий з цієї ділянки урожай буде 100% належати стороні-2 (п. 1.1.2).
Сторони домовляються про спільне використання у 2011 році земельних ділянок з вищезазначеної площі, а саме (п. 1.2):
Земельну ділянку ділянку площею 32 га поля № 11 (яка не використовується самостійно стороною-2) також поле № 13 площею 45 га та поле № 14 площею 110 га (разом площею 187 га), на якій будуть спільно вирощувати соняшник (п. 1.2.1).
На земельній ділянці №19 площею 96 га, сторони домовляються у 2011 році спільно вирощувати кукурудзу (п. 1.2.2).
Узгодження про вирощування сільськогосподарських культур у 2012 р. та 2013 р. буде визначено у додаткових угодах до цього договору (п. 1.3).
Під самостійним використанням земельної ділянки сторони розуміють використання та вирощування сільськогосподарських культур без втручання в самостійну дальність другої сторони а також відсутність прав останньої на зібраний урожай з цих ділянок (п. 2.1.1).
Зібраний урожай, який сторони отримали від самостійного використання земельних ділянок, буде розприділятися таким чином :
Сторона-1 стає власником - 100% вирощеного ним урожаю, сторона-2 стає власником 100% вирощеного ним урожаю, кожна відповідно до самостійно використаної земельної ділянки та розпоряджаються сільгосппродукцією на власний розсуд (п. 2.1.4).
Зібраний урожай кожною із сторін на самостійно використаних земельних ділянках фіксується актом, в якому зазначаються дані про зібраний урожаю, та підписується сторонами цього договору (п. 2.1.8).
Сторони зобов'язуються всі витрати, які пов'язані з затратами по спільному вирощуванню та збиранню урожаю сільськогосподарських культур, на ділянках які зазначені в п. 1.2.1. цього договору, ділити відповідно до актів виконаних робіт по співвідношенню «сторона-1» - 40 % та «сторона-2» - 60 % (п. 2.2.1).
Сторони домовляються про те, що затрати, які понесла сторона-2 по вирощуванню сільгосппродукції, зазначеної в п. 1.2.2. цього договору, після збору урожаю будуть їй повернуті 100 % вирощеною продукцією (п. 2.2.2).
Фіксування затрат починається з першого спільного обробітку земельних ділянок, а саме з оранки та дискування, відповідно до яких буде складено акт виконаних робіт (п. 2.2.3).
Сторони домовляються про фіксування виконання кожної сільськогосподарської операції по вирощуванню та збиранню урожаю сільськогосподарських культур підписанням відповідних актів виконаних робіт (обробіток землі, внесення добрив гербіцидів, тощо) (п. 2.2.4).
Сторони зобов'язуються інформувати іншу сторону щодо внесених затрат її виконаних робіт в двадцятиденний термін з дня виконання таких дій, шляхом підписання актів. В зв'язку з ненаданням такої інформації в двадцятиденний термін, затраті враховуватись не будуть (п. 2.2.5).
У випадку проведення сільськогосподарської операції «стороною-1» без повідомлення про це «сторони-2» понесені затрати «сторони-1» «стороною-2» не зараховуються (п. 2.2.6).
Сторони домовляються, що одержаний урожай з земельних ділянок зазначених в п. 1.2.1 буде ділитися по співвідношенню вкладених коштів, але не менше ніж зазначеної в п.. 2.2.1 цього договору (п. 2.2.7).
Ведення бухгалтерського обліку витрат з діяльності по спільному використанню земельних ділянок, передбаченої цим договором проводиться «стороною-2» при погодженні з «стороною-1», відповідно до актів виконаних робіт (п. 3.1).
Всі роботи пов'язані з вирощуванням та збиранням урожаю повинні виконуватись відповідності до існуючих агрономічних та технологічних нормативів (п. 3.2).
Після збору урожаю, при спільному використанню земельних ділянок зазначених в п. 1.2.1, «сторона-1» стає власником - 40 % урожаю, «сторона-2» стає власником - 60 % урожаю від зібраного урожаю та може розпорядитись своєю часткою самостійно (п. 4.1).
Сторони домовляються про те, що затрати, які понесла сторона-2 по вирощуванню сільгосппродукції, зазначеної в п. 1.2.2. цього договору, після збору урожаю будуть їй повернуті 100 % вирощеною продукцією. Решту урожаю сторони будуть ділити таким чином:
- 50% - частка сторони-1;
- 50% - частка сторони-2 (п. 4.2).
Загальна кількість зібраного урожаю підтверджується актами, підписаними обома сторонами (п. 4.2).
Передача частки урожаю у власність «сторони-2» оформляється актом приймання- передачі та накладною (п. 4.3).
Якщо якась із сторін вчинить дії, направлені на штучне заниження даних обліку отриманого урожаю, або на позбавлення можливості другою стороною отримати належну їй частину урожаю у відповідності до п. 4.1. та п. 4.2. цього договору вона зобов'язана сплатити подвійну вартість тієї частки урожаю, яку не отримала внаслідок цих дій потерпіла сторона (п. 4.6).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 5.1).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1 цього договору та закінчується « 22» жовтня 2013 року (п. 5.2).
Вказаний вище договір надано позивачем до матеріалів позовної заяви.
Також судом встановлено, що відповідачем також надано договір № 22/10/01 від 22.10.2010 року про спільну діяльність, який укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Діброва і К» в особі директора Насадюка Анатолія Павловича (сторона-1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (сторона-2).
Згідно п. 1 даного договору сторони домовляються про вирощування та збирання сільськогосподарських культур на землях сільськогосподарського призначення загальною площею 413 гектарів в АДРЕСА_3, на полях: № 9 - 63га, № 11 - 100 га, № 13 - 45 га, № 14 - 110 га, № 19 - 95 га, з метою отримання прибутку кожною із сторін.
Сторони домовляються про вирощування у 2011 році наступних сільськогосподарських культур :
- соняшника - на площі 313 гектарів;
- кукурудзи - на площі 100 гектарів (п. 1.1).
Решта пунктів договору, який надано відповідачем до відзиву є тотожним за своїм змістом договору, який надано позивачем до позовної заяви.
При цьому судом встановленні відмінності в договорі, що наданий відповідачем, який містить лише один п. 4.2, а саме : загальна кількість зібраного урожаю підтверджується актами, підписаними обома сторонами, а також відсутній п. 6.6 про те, що сторона-1 гарантує те, що на вищевказані земельні ділянки прав третіх осіб та обмежень на використання земельних ділянок немає. Крім того, даний договір не містить пунктів щодо самостійного використання земельної ділянки.
На виконання умов договору про спільну діяльність № 22/10/01 від 22.10.22010 року позивачем та відповідачем складено та підписано наступні акти здачі-прийняття виконаних стороною-2 робіт , а саме :
- № 1 від 08.04.2011 року про виконання робіт на полях № 9-65 га, № 11-32 га, № 13-45 га, № 14 - 110 га на суму 80 840,00 грн.;
- № 2 від 25.04.2011 року про виконання робіт на полях № 9 - 65 га, № 11 - 32 га, № 13 - 45 га, № 14 - 110 га на суму 37 800,00 грн.;
- № 3 від 20.06.2011 року про виконання робіт на полях № 9 - 65 га, № 11 - 32 га, № 13 - 45 га, № 14 - 110 га на суму 37 800,00 грн.;
- № 4 від 30.09.2011 року про виконання робіт на полях № 11 - 32 га, № 13 - 45 га, № 14 - 110 га на суму 18 000,00 грн.;
- № 5 від 30.09.2011 року про закупівлю та витрачання для вирощування соняшника на полі № 9 - 65 га, № 11 - 32 га, № 13 - 45 га, № 14 - 110 га матеріальних цінностей на суму 417 485,18 грн.;
- № 8 від 23.05.2011 року про виконання робіт та витрачання насіння кукурудзи, добрив та засобів захисту рослин на полі № 19 - 95 га на суму 137 334,00 грн.;
- № 19 від 30.06.2011 року про виконання робіт, витрачання засобів захисту рослин та добрив на полі № 19 - 95 га на суму 38 742,80 грн.;
- № 23 від 04.07.2011 року про виконання робіт, витрачання засобів захисту рослин та добрив на полі № 19 - 95 га на суму 5048,10 грн.;
- № 26 від 04.07.2011 року про виконання робіт на полі № 19 - 95 га на суму 2850,00 грн.;
- № 32 від 04.07.2011 року про виконання робіт на полях СТОВ "Діброва і К" для їх діяльності на суму 11 248,00 грн.;
- № 20 від 30.06.2011 року про виконання робіт на полі № 9 - 65 га на суму 3680,00 грн.;
- № 16 від 16.06.2011 року про виконання робіт, витрачання добрив та засобів захисту рослин на полі № 9 - 65 га на суму 10 808,80 грн.;
- № 28 від 04.07.2011 року про виконання робіт на полі № 9 - 65 га на суму 6740, 00 грн.;
Крім того, відповідачем надано суду акти приймання-передачі та виконаних робіт, які підписані сторонами на підставі договору № 22/10/01 від 22.10.2010 року, а саме :
1) № 1 від 12.11.2010 року про закупівлю стороною-2 дизпалива, яке передається стороні-1 на суму 10 669,87 грн.;
2) № 2 від 12.11.2010 року про закупівлю стороною-2 дизпалива, яке передається стороні-1 на суму 12 996,48 грн.;
3) № 3 від 16.11.2010 року про закупівлю стороною-2 дизпалива, яке передається стороні-1 на суму 12 996,48 грн.;
4) № 4 від 29.11.2010 року про виконання стороною-2 робіт на суму 31 072,00 грн.;
5) № 5 від 23.05.2011 року про виконання робіт та витрачання насіння соняшника, добрив та засобів захисту рослин на полі № 13 - 45 га та № 14 - 110 га на суму 135 608,80 грн.;
6) № 8 від 23.05.2011 року про виконання робіт та витрачання насіння кукурудзи, добрив та засобів захисту рослин на полі № 19 - 95 га на суму 137 334,00 грн.;
7) № 9 від 31.05.2011 року про виконання робіт на полях № 13 - 45 га та № 14 - 110 га;
8) № 10 від 31.05.2011 року про виконання робіт на полі № 9 - 63 га;
9) № 12 від 31.05.2011 року про виконання робіт на полі № 19 - 95 га;
10) № 16 від 16.06.2011 року про виконання робіт, витрачання добрив та засобів захисту рослин на полі № 9 - 65 га на суму 10 808,80 грн.;
11) № 19 від 30.06.2011 року про виконання робіт та витрачання засобів захисту рослин і добрив на полі № 19 - 95 га на суму 38 742,80 грн.;
12) № 20 від 30.06.2011 року про виконання робіт на полі № 9 - 65 га на суму 3680,00 грн.;
13) № 23 від 04.07.2011 року про виконання робіт та витрачання засобів захисту рослин і добрив на полі № 19 - 95 га на суму 5048,10 грн.;
14) № 26 від 04.07.2011 року про виконання робіт на полі № 19 - 95 га на суму 2850,00 грн.;
15) № 28 від 04.07.2011 року про виконання робіт на полі № 9 - 65 га на суму 6740,00 грн.;
У вказаних вище актах, які надані позивачем та відповідачем до матеріалів справи зазначається, що претензій до якості виконаних робіт та використаних матеріалів немає.
Крім того, відповідачем надано наступні зведені акти :
- № 1 від 11.06.2012 року про понесення стороною-2 по договору № 22/10/01 від 22.10.2010 року у період з 22.10.2010 року по 31.12.2011 року витрат на полях № 9 - 63 га, № 11 - 100 га, № 13 - 45 га, № 14 - 110 га і № 19 - 95 га на суму 408 547,33 грн.;
- № 2 від 11.06.2012 року про понесення стороною-1 по договору № 22/10/01 від 22.10.2010 року у період з 22.10.2010 року по 31.12.2011 року витрат на полях № 9 - 63 га, № 11 - 100 га, № 13 - 45 га, № 14 - 110 га і № 19 - 95 га на суму 594 222,18 грн.;
- № 3 про суму витрат СТОВ "Діброва і К" у розмірі 594 222,18 грн., що складає 59,26 % від загальних витрат сторін та про суму витрат ФОП ОСОБА_1 у розмірі 408 547,33 грн., що складає 40,74 % від загальних витрат сторін.
Зазначені вище зведені акти відписані представником СТОВ "Діброва і К" - Насадюком А.П..
В подальшому відповідачем були перераховані позивачу кошти на загальну суму 187 114,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 49 від 30.11.2011 року на суму 100 000,00 грн., № 58 від 05.12.2011 року на суму 16 114,70 грн., № 58 від 07.12.2011 року на суму 71 000 грн..
Призначенням платежу у вказаних платіжних дорученнях зазначено : за послуги згідно рахунків № БІ 0000009 від 29.11.2011 року, № БІ 0000009 від 29.12.2011 р., № БІ-0000010 від 06.12.2011 року.
Також, як вбачається з матеріалів справи 02.11.2011 року між СТОВ "Діброва і К" (продавець) і ПАТ "Могилів-Подільський консервний завод" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 40, предметом якого являється продаж та оплата зерна кукурудзи.
18.11.2011 року між ТОВ "Векта-Він" (зерновий склад) та СТОВ "Діброва і К" (поклажодавець) укладеного договір складського зберігання № 94.
Згідно акту № ОУ-0000382 здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підписаний ТОВ "Векта-Він" та СТОВ "Діброва і К" були проведені роботи по рахунку № СФ-0000460 від 22.11.2011 року на загальну суму 102 674,53 грн..
22.11.2011 року між СТОВ "Діброва і К" (продавець) і ТОВ "Вектор Ойл Трейд" укладено договір купівлі-продажу № 123/ТР, предметом якого є купівля та оплата кукурудзи урожаю 2011 року.
27.05.2011 року позивач надіслав відповідачу лист № 001 із проханням згідно до договору № 22/10/01 від 22.10.2010 року надати інформацію щодо витрат на роботи, які були здійснені відповідачем під час весняно-польових робіт на полях, які зазначені у вищевказаному договорі.
10.04.2012 року позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій просить на протязі 5-ти днів надати на підпис акти виконаних робіт (акти здачі-приймання) та супроводжувальну документацію в якій офіційно будуть зазначені факти, що відповідають фактичному виконанню робіт та інформації, яка буде зазначена в актах.
Направлення даної претензії підтверджується описом вкладення із відбиком календарного штемпеля від 10.04.2012 року.
12.07.2012 року позивач звернувся до відповідача із листом в якому повідомляє, що ним відповідно до договору від 22.10.2010 року отримано урожай :
- соняшника в кількості 180 930,00 кг по ціні 3,27 грн. за кг на загальну суму 591 925,18 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною № 135 від 06.10.2011 року;
- кукурудзи на загальну суму 187 114,70 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку № 26003000249229 з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.
Також у даному листі позивач просить відповідача надати напротязі 5 днів інформацію про наступне :
1) про загальну кількість вирощеного урожаю соняшника в 2011 році на полі № 9 площею 65 га, № 11 площею 32 га, № 13 площею 45 га та № 14 площею 110 га;
2) про загальну кількість вирощеного урожаю кукурудзи в 2011 році на полі № 19 площею 95 га;
3) ціну орендної плати за 1 га землі на якій сторони в 2011 році проводили спільну діяльність.
У відповідь на претензію від 12.07.2012 року, відповідач повідомив позивача листом № 80 від 31.07.2012 року про те, що останньому на його адресу відправлені поштою акти, які відповідач просить підписати та відправити на адресу відповідача для проведення взаєморозрахунку.
Направлення вказаної відповіді підтверджується описом вкладення із відбитком календарного штемпеля від 31.07.2012 року.
Також 13.07.2012 року позивач направив відповідачу претензію із проханням повернути борг у сумі 366 617,11 грн., який виник з договору від 22.10.2010 року.
30.07.2012 року відповідач звернувся до позивача із вимогою № 79, в які зазначається, що в порушення ст. 653 ЦК України, не розірвавши попередній договір від 22.10.2010 року № 22/10/01 під тим же номером викладено зовсім інший текст договору не попередивши сторону-1. Зокрема, відповідач вказує, що в попередньому договорі № 22/10/01, який дійсно був укладений між сторонами 22.10.2010 року стоїть підпис та печатка представника сторони-1 на кожній сторінці. У примірнику позивача, який надано разом із претензією, підпис представника сторони-1 стоїть тільки на останньому листі договору.
В зв'язку з цим відповідач вимагає в 7-денний термін з дня отримання даної вимоги прибути до СТОВ "Діброва і К" і надати письмові пояснення стосовно підробки даного договору. Також відповідач вимагає визнати недійсним наданий позивачем примірник договору № 22/10/01, нібито укладеного 22.10.2010 року на 5-ти сторінках, умови якого суттєво відрізняються від примірника, який зберігається у СТОВ "Діброва і К" на 3-х сторінках, в частинах - п.1 - додано п.п. 1.1.1, 1.1.2, 1.2.1, 1.2.2, 1.3; п. 2 - повністю викладено позивачем і іншій редакції; п. 2.2 - доданий позивачем самостійно і відсутній в примірнику стор. 1; п. 4 - викладений позивачем в іншій редакції і суттєво відрізняється від п. 4 примірника договору, який зберігається у стор.1.
09.08.2012 року відповідачем, згідно опису вкладення від 14.08.2012 року були відправлені позивачу листом № 84 для підписання документи, а саме рахунок-фактура, накладна та податкова накладна.
Зважаючи на викладені обставини, суд зазначає наступне.
В силу п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини із спільної діяльності щодо вирощування, збирання сільськогосподарських культур на земельних ділянках з метою отримання прибутку.
Згідно ч. 1 ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1131 ЦК України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить і ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Абзац 4 п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, визначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
В силу п. 2.5 вказаної вище постанови, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 22.10.2010 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" в особі генерального директора Меджидова Тельмана Гамідовича та в особі виконавчого директора Насадюка Анатолія Павловича та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про спільну діяльність, який надано позивачем до позовної заяви.
Також судом встановлено, що відповідачем теж надано договір № 22/10/01 від 22.10.2010 року про спільну діяльність, який укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Діброва і К» в особі директора Насадюка Анатолія Павловича та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Згідно матеріалів справи, відповідачем ставилася письмова вимога до позивача № 79 від 30.07.2012 року щодо підробки договору, який наданий позивачем.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів в підтвердження підробки вказаного договору, зокрема, звернення до правоохоронних органів щодо встановлення таких обставин.
Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до витягу з ЄДРПОУ на відповідача станом на 21.12.2012 року, вказано, що вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи - Меджидов Тельман Гамидович.
Як зазначено вище, договір наданий позивачем підписано генеральним директором, виконавчим директором та позивачем, тоді як договір, який надано відповідачем підписано директором - Насадюком А.П. та ФОП ОСОБА_1.
За таких обставин, суд зазначає про пріоритет договору, який наданий позивачем до матеріалів справи.
Слід також зазначити, що відповідач у відзиві не заперечує щодо витрат позивача за договором, який відображає номера полів та площ, що фігурують у наданих сторонами актах.
Предметом спору у даній справі є стягнення збитків в якості відшкодування понесених витрат позивача в ході виконання договору № 22/10/01 від 22.10.2010 року.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Стаття 1192 ЦК України, визначає, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Приписи ч.1 ч.1 ст. 224 ГК України визначають, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
В підтвердження виконання робіт та понесених витрат по вирощуванню соняшника за договором № 22/10/01 від 22.10.2010 року позивачем надано акти виконаних робіт на загальну суму 591 925,00 грн., а саме : № 1 від 08.04.2011 року на суму 80840,00 грн., № 2 від 25.04.2011 року на суму 37800,00 грн., № 3 від 20.06.2011 року на суму 37800,00 грн., № 4 від 30.09.2011 року на суму 18000,00 грн., № 5 від 30.09.2011 року на суму 417485,00 грн. та кукурудзи на загальну суму 195 222,90 грн., зокрема : № 8 від 23.05.2011 року на суму 137 334,00 грн., № 19 від 30.06.2011 року на суму 38 742,80 грн., № 23 від 04.07.2011 року на суму 5 048,10 грн., № 26 від 04.07.2011 року на суму 2 850,00 грн., № 32 від 04.07.2011 року на суму 11 248,00 грн..
Слід зауважити, що у актах, які надані позивачем та відповідачем відображено номера полів та розміри площ, які визначені у п. 1.1 вказаного вище договору про спільну діяльність.
Крім того, надані сторонами акти підтверджують виконання робіт саме позивачем та понесених ним витрат.
У п. 4.2 договору, сторони визначили, що затрати, які понесла сторона-2 по вирощуванню сільгосппродукції, зазначеної в п. 1.2.2. цього договору, після збору урожаю будуть їй повернуті 100 % вирощеною продукцією. Решту урожаю сторони будуть ділити таким чином: 50% - частка сторони-1; 50% - частка сторони-2.
Відповідачем було перераховано позивачу кошти у сумі 187 114,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 49 від 30.11.2011 року на суму 100 000,00 грн., № 58 від 05.12.2011 року на суму 16 114,70 грн., № 58 від 07.12.2011 року на суму 71 000 грн. та рахунками-фактур № БІ-0000009 від 29.11.2011 року на суму 116 114,70 грн. та № БІ-0000010 від 06.12.2011 року на суму 71 000 грн..
Згідно інформації про підсумки збору урожаю сількогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01.12.2011 року поданої СТОВ "Діброва і К", кількість зібраного урожаю соняшника на зерно у початково оприбуткованій вазі становить 4640 ц., що становить 464 тонни, а кількість зібраного урожаю кукурудзи на зерно у вазі після доробки становить 3444 ц., що складає 344 т. 400 кг (а.с. 37-38).
Відповідно до довідки Головного управління агропромислового розвитку № 6-3-20-2552 від 22.11.2012 року, закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію станом на 19.11.2012 року становлять : насіння соняшника - 4350грн./тонну; кукурудзи - 1800грн./тонну; картоплю продовольчу - 1350 грн./тонну.
При цьому, згідно довідки Управління статистики у Калинівському районі від 26.12.2012 року, яка надана суду відповідачем, ціна реалізації кукурудзи за 2011 рік по Вінницькій області складає 1289,4 грн. за 1 тонну, по Калинівському району - 1067,3 грн. за 1 тонну.
Дослідивши вказані вище довідки, суд зазначає, що довідка про вартість сільськогосподарських культур від 22.11.2012 року складена та відображає ціну на момент звернення позивача із позовом до суду, тоді як довідка від 26.12.2012 року відображає ціну за весь 2011 рік.
За змістом позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти на підставі договору № 22/10/01 від 22.10.2010 року в сумі 491 042, 56 грн., з яких : 484 413,40 грн. - подвійна вартість неотриманого прибутку та 6 629,16 грн. - 3% річних.
При розрахунку позовних вимог, позивачем застосовано відомості, які відображені у вказаних вище актах виконаних робіт, інформації про підсумки збору урожаю на 01.12.2011 року, довідки від 22.11.2012 року та договору № 22/10/01 від 22.10.2010 року, що наданий до позову.
Водночас, в ході розгляду справи, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 484 413,40 грн. матеріальних збитків.
Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Пункт 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року визначає, якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.
З врахуванням наведеного, вказана вище заява, розцінюється судом як відмова позивача від частини позовних вимог, а саме щодо стягнення 6 629,16 грн. - 3% річних, що є підставою для припинення провадження у справі в цій частині згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Оскільки позивачем підтверджено належними доказами понесені витрати та беручи до уваги викладені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 484 413,40 грн. з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та письмового розрахунку позивача, підлягають задоволенню.
Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими ним та дослідженими судом письмовими доказами, а саме : договором про спільну діяльність, актами здачі-приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями, довідками, претензіями.
Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.
Окрім того, оскільки позивачем сплачено судовий збір у сумі 9821,00 грн. за платіжним дорученням № 155 від 28.11.2012 року та ним подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, судовий збір у розмірі 132,73 грн., підлягає поверненню за ухвалою суду на підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року.
Керуючись ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з сільськогосподарського товариства "Діброва і К" (код ЄДРПОУ 31348645, с. Мізяків, вул. Пугачова, 1, Калинівський район, Вінницька область) на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 484 413,40 грн. - збитків, 9688,27 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. Провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 6 629,16 грн. - 3% річних припинити.
4. Повернути суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) з державного бюджету 132,73 грн. сплаченого судового збору за платіжним дорученням № 155 від 28.11.2012 року, про що видати відповідну ухвалу.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 14 січня 2013 р.
Суддя Тісецький С.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи