ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
08.01.13 Справа № 17н/5014/2935/2012.
За позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області
до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ
про визнання рішення частково недійсним
Суддя Фонова О.С. Представники:
від позивача - не прибув;
від відповідача - Гонтарь О.М., довіреність № 01-43/26 від 18.12.2012, посвідчення № 11 від 20.07.2012, Карнаухова О.М., довіреність № 01-45/18 від 03.10.2012, посвідчення № 15 від 10.10.2012.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсними пунктів другого та третього резолютивної частини рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.09.2012 №01-24/194 у справі №980.
Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених нижче, посилаючись на обґрунтованість та законність прийнятого рішення.
Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, суд
Адміністративною колегією Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення 26.09.2012 №01-24/194 (далі - Рішення).
Пунктом 1 вказаного Рішення визнано, що Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (позивач у справі), відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» займає з 2009 року і по теперішній час, монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання в межах власних теплових мереж у місті Сєвєродонецьк, з часткою 100 відсотків; та на ринку транспортування теплової енергії в територіальних межах м. Сєвєродонецьк в межах власних теплових мереж із часткою 100 відсотків.
Пунктом 2 вказаного Рішення визнано, що дії Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»:
2.1. з нарахування плати за надані своїм споживачам послуги централізованого теплопостачання за тарифами, встановленими органами місцевого самоврядування, без дотримання 30-денного строку повідомлення споживачів про зміну тарифів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення, шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
2.2. з нарахування плати за постачання теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕ, без дотримання 15-денного строку повідомлення споживачів про зміну тарифів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з централізованого опалення, шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення на позивача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн., який підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання копії рішення, відповідно до частини 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд скасувати Рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач у справі).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що не вчиняло будь-яке протиправне діяння яке можна було би кваліфікувати, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Так, нові тарифи у 2008 році позивачем були запроваджені на підставі та на виконання рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 26.02.2008 №346, яким встановлено що, це рішення набирає чинності з 01.03.2008.
Позивач зазначає, що вказане рішення виконавчого органу міської ради в установленому законом порядку не скасоване та недійсним не визнано, отже було обов'язковим до виконання позивачем відповідно до частини першої ст. 144 Конституції України.
Рішенням Сєвєродонецької міської ради №1314 від 09.08.2005 ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» було визначено виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої воли у житловому фонді міської ради
Частиною 5 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону, який був чинним у 2008 році, було передбачено, що у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.
Таким чином, позивач робить висновок, що законодавством, яке було чинним у 2008 році: по-перше, не було передбачено правило (вимога) про те, що про зміну тарифів споживач повідомляється до введення нових (вже прийнятих, затверджених) тарифів у дію; по-друге, не було передбачено правило (вимога) про те. що про зміну тарифів споживач повідомляється з посиланням на рішення відповідних органів.
Позивач звертає увагу, що системний аналіз раніше чинної редакції ч.5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дозволяє прийти до висновку про те, що повідомлення про зміну тарифів повинно було бути зроблено саме за 30 днів до їх зміни, а не за 30 днів до ведення нових тарифів у дію, що має принципове значення.
Таким чином, позивач вказує, що ним у 2008 році не було порушено вимог ч. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Також у інші періоди 2008, 2009, 2010 років при зміні тарифів позивачем також були дотримані вимоги чинного законодавства щодо повідомлення споживачів відповідно до частини п'ятої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (не пізніше ніж за 30 днів).
Стосовно повідомлення споживачів про зміну тарифу у 2012 році позивач також зазначає про відсутність в його діях порушень.
Так, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 16.03.2012 року № 136 були установлені ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» нові тарифи на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення), які введені в дію з 01.04.2012.
Як зазначає позивач, дане рішення Національної комісії було отримано ним по факсимільному зв'язку 20.03.2012 о 19:14 годині, тобто надійшло за 10 днів до введення в дію нових тарифів.
Частиною 5 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» викладена в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо процедури встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги» від 22.12.2011 №4231-VI, що набрав чинності з 13.01.2012 встановлено, що у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів».
Оскільки, рішення Національної комісії, яке є обов'язковими для виконання нашим підприємством, було доведене до відома ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» лише 20.03.2012 о 19:14 годині (за десять днів до введення нових тарифів), то це унеможливило своєчасне повідомлення споживачів відповідно до вимог ч.5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (не пізніше ніж за 15 днів).
У зв'язку з чим, позивач вважає, що відповідач мав застосувати відповідні санкції не до нього, а до Національної комісії, що здійснює державне регулювання сфері комунальних послуг, рішення якої відповідно до пункту 13 Положення № 1073/2011, є обов'язковим для виконання нашим підприємством.
Відповідачем наданий відзив, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та самому рішенні.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.
Пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон) передбачено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Позивач здійснює діяльність на ринках з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії на підставі ліцензії Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 500697 від 19.02.2010.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про природні монополії» ринок транспортування теплової енергії віднесено до сфери діяльності суб'єктів природних монополій. Тому ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», як суб'єкт природної монополії займає на ринку транспортування теплової енергії монопольне (домінуюче) становище в територіальних межах м. Сєвєродонецьк в межах власних мереж із часткою 100 відсотків. Згідно зі статті 6 вказаного Закону централізоване постачання теплової енергії є суміжним ринком на якому підприємство займає монопольне (домінуюче) становище в територіальних межах м. Сєвєродонецьк в межах діючих мереж із часткою 100 відсотків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, а виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 13 Закону України «Про теплопостачання», встановлення тарифів на послуги централізованого теплопостачання належать до повноважень органів місцевого самоврядування (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України).
Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України (тимчасово - НКРЕ) в сфері централізованого теплопостачання встановлює тарифи тим суб'єктам господарювання, на ті види діяльності і послуги, на право провадження яких Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг видала відповідні ліцензії (видані Міністерством з питань житлово-комунального господарства до прийняття Закону України «Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України»).
Частиною 2 статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані, зокрема, при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.
У частині 5 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції чинній до 22.11.2011 був встановлений такий порядок, зокрема, було передбачено, що у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.
В ході розслідування справи відповідачем встановлено, що у 2008 році на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 26.02.2008 № 346 було затверджено з 01.03.2008 для ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» тарифи на підігрів холодної води населенню 9,16 грн. за 1 м3 з ПДВ і 26,80 грн. з ПДВ за 1 особу в місяць та сезонні тарифи на централізоване опалення для житлових будинків протягом опалювального періоду 6,02 грн. з ПДВ за 1 кв. м і 203,95 грн. з ПДВ за 1 Гкал.
Проте, оприлюднення інформації про зміну тарифів відбулось в газеті «Сєвєродонецькі вісті» від 29.02.2008 (№ 17).
ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» відповідно до свого наказу № 54 від 28.02.2008 «Про введення тарифів на підігрів холодної води і сезонних тарифів на централізоване опалення» здійснювало нарахування за постачання теплової енергії населенню з 01 березня 2008 року.
За таких обставин позивачем не дотримано вимоги статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та застосовано нові тарифи раніше строку передбаченого статтею.
В матеріалах справи, сформованої відповідачем містяться також аналогічні матеріали, які підтверджують наявність порушення приписів частини 5 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у інші періоди 2008 року, у 2009 році, у 2010 році та у вересні 2011 року. У деяких випадках оприлюднення рішення про зміну тарифу здійснювалось органом місцевого самоврядування, а не позивачем (а.с.17-21,45-67).
22.11.2011 Законом № 4231-VI від 22.12.2011 були внесені зміни, згідно яких частина п'ята статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» викладена в новій редакції, а саме, у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.
У 2012 році на підставі постанови НКРЕ від 16.03.2012 № 136 «Про встановлення тарифів на теплову енергію ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (далі - Постанова НКРЕ № 136), яка набрала чинності з 01.04.2012, було затверджено тарифи на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів, які обслуговуються ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» у розмірі 932,10 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та 970,02 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) відповідно.
Проте, оприлюднення інформації щодо ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» про зміну тарифів відбулось в газеті «Сєвєродонецькі вісті» від 30.03.2012 (№ 25).
Водночас, позивач, в порушення припису частини 5 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідно до свого наказу № 70 від 21.03.2012 «Про введення тарифу на теплову енергію, що поставляється бюджетним організаціям та іншим споживачам» здійснює нарахування за постачання теплової енергії зазначеним споживачам з 01.04.2012.
За таких обставин, позивачем не дотримано вимоги статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та застосовано нові тарифи раніше строку передбаченого статтею.
Посилання позивача на те, що законодавством, яке було чинним у 2008 році, не було передбачено правило (вимога) про те, що про зміну тарифів споживач повідомляється до введення нових (вже прийнятих, затверджених) тарифів у дію не відповідають дійсності з огляду на буквальне тлумачення частини 5 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції чинній до 22.11.2011, згідно якої у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.
З аналізу вказаної норми вбачається, що повідомлення відбувається за 30 днів після зміни тарифу, а не до цього факту, оскільки зміна тарифу повинна погоджуватись у відповідних органів.
Редакція вказаної статті у 2011 році взагалі чітко встановлює коли повинно відбуватись сповіщення про зміну тарифів - не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію.
Відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до основних завдань Антимонопольного комітету України віднесено здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контроль за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції.
Спірне рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення є законним, прийнятим на підставі повного дослідження всіх необхідних обставин, а позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 14.01.2013.
Суддя О.С. Фонова