10.01.2013Справа №5002-15/ 2901-2012
За позовом прокурора м. Алушта, м. Алушта в інтересах держави в особі :
Державної інспекції сільського господарства в Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь
Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ
Державного підприємства «Малоріченське», с. Малоріченське
до відповідачів:
1. Малоріченської сільської ради, с. Малоріченське
2. фізичної особи-підприємця Чветко Шевкет Едемовіч, м. Сімферополь
про визнання недійсними рішень та договору оренди землі
Суддя І.А. Іщенко
Від прокуратури- не з'явився
Від позивача1- не з'явився
Від позивача2- не з'явився
Від позивача3- не з'явився
Від відповідача1- не з'явився
Від відповідача2- не з'явився
Суть спору: прокурор м. Алушти в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Автономної Республіки Крим, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства «Малоріченське» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідачів: Малоріченської сільської ради, с. Малоріченське, фізичної особи-підприємця Чветко Шевкет Едемовіч, м. Сімферополь та просить суд:
1). Визнати недійсним рішення Малоріченської сільської ради № 19/15 від 20.05.2004 «Про затвердження проекту землеустрою, технічної документації та надання в оренду земельної ділянки Чветко Ш.Е.», № 15-63 від 26.05.2011 «Про продовження ПП Чветко Ш.Е. договору оренди земельної ділянки».
2). Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 29.06.2004 між Малоріченською сільською радою та приватним підприємцем Чветко Ш.Е.
3). Зобов'язати приватного підприємця Чветко Ш.Е. повернути земельну ділянку площею 0,0080 га вартістю 20863,51 грн., що розташована : АР Крим, м. Алушта, с. Рибаче, в районі набережної, у користування державного підприємства «Малоріченське».
У судовому засіданні 20.12.2012 прокурор заявив клопотання про продовження строку розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання суду додаткових пояснень по суті спору.
Прокурор у судовому засіданні 09.01.2013 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.
Позивач 1 - Державна інспекція сільського господарства в Автономної Республіки Крим явку свого представника до судового засідання не забезпечив. 09.01.2013 від нього до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Прокурор, Позивач 2- Міністерство аграрної політики та продовольства України, а також позивач 3 - Державне підприємство «Малоріченське» явку своїх представників до судового засідання не забезпечили. Про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином-рекомендованою кореспонденцією. Причина неявки представників позивачів та прокурора суду не відома (а.с.137-139).
Відповідач 1 - Малоріченська сільська ради явку свого представника до судового засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином-рекомендованою кореспонденцією. Причина неявки представника відповідача суду не відома (а.с.140).
Відповідач 2 - фізична особа-підприємець Чветко Шевкет Едемовіч жодного разу явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином-рекомендованою кореспонденцією. Причина неявки представника відповідача суду не відома. (а.с.141-145)
06.12.2012 від Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіки Крим було надано пояснення по справі, відповідно до яких позивач вважає, що прийнятті рішення та укладений договір оренди є незаконними і підлягають визнанню недійсними, що і є підставами для задоволення позову у повному обсязі (а.с 117-120).
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою суду від 20.12.2012 строк розгляду справи продовжений до 10.01.2013 року.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
Листом № 146 від 18.07.2003 Державне підприємство радгосп-завод "Малоріченське" дало згоду на тимчасовий відвід землі, площею 0,0080 га у с. Рибаче, в районі набережної фізичній особі - підприємцю Чветко Ш. Е., для функціонування павільону з літнім майданчиком (а.с. 18, зворот).
Рішенням Малоріченської сільської ради 19-ї сесії 24-го скликання від 20.05.2004 року №19/5 про передачу земельної ділянки в оренду фізичній особі - підприємцю Чветко Ш. Е. вирішено:
- затвердити технічний звіт та проект відведення земельної ділянки, розташованої в с. Рибаче, в районі набережної, для розміщення павільону з літнім майданчиком,
- надати фізичній особі - підприємцю Чветко Ш. Е. в оренду строком на п'ять років земельну ділянку площею 0,0080 га в районі набережної, с. Рибаче, для використання в комерційних цілях під розміщення павільону з літнім майданчиком (а.с. 19).
На виконання вказаного рішення Малоріченської сільської ради 29.06.2004 між Малоріченською сільською радою та фізичною - особою підприємцем Чветко Ш. Е. укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0080 га, для розміщення павільону з літнім майданчиком в с. Рибаче, район набережної (а.с. 10-12).
Відповідно до пункту 1 зазначеного договору, згідно з рішенням Малоріченської сільської ради № 19/15 від 20.05.2004, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку не сільськогосподарського призначення (відкриті землі без рослинного покриву), які знаходяться у межах с. Рибаче, в районі набережної.
Згідно пункту 2 Договору в оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер №0110392100:03:001:0008) площею 0,0080 га, у тому числі, землі без рослинного покриву -0,0080 га.
Пунктом 6 Договору передбачено, що Договір оренди земельної ділянки укладений строком на 5 років. Даний Договір вступає в силу після його державної реєстрації, в порядку встановленому діючим законодавством України. Після закінчення строку договору оренди землі, орендар має переважне право на його поновлення. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за шість днів до закінчення дії Договору повідомити письмово орендодавця про свій намір продовжити строк дії Договору.
Згідно з пунктом 7 Договору орендна плата за використання земельної ділянки складає за один рік 948,00 грн.
Відповідно пункту 9 Договору орендна плата вноситься щорічно не пізніше 15 червня, на розрахунковий рахунок Малоріченської сільської ради 33216815800012, код платежу 13050500, ЗКПО 2404075, МФО 824026, банк отримувач УГК в АР Крим у м. Сімферополі.
Пунктом 17 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.
Рішенням Малоріченської сільської ради 15-ї сесії 6-го скликання № 15-63 від 26.05.2011 продовжено дію Договору оренди земельної ділянки (Договір № 51 від 02.09.2004) приватному підприємцю Чветко Ш.Е. строком на пять років (а.с. 20)
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем, Малоріченською сільською радою, положень чинного земельного законодавства щодо порядку вилучення земельних ділянок та передачу їх у власність, оскільки повноваження щодо прийняття припинення права постійного користування земельною ділянкою та повноваження щодо подальшого розпорядження земельною ділянкою стороннім особам у органів місцевого самоврядування до розмежування земель державної та комунальної власності відсутні.
Також прокурор зазначає, що Державне підприємство "Малоріченське", як таке, що підпорядковане Міністерству аграрної політики України, не мало права відчужувати належне йому майно - земельну ділянку без відповідної згоди органу, якому воно підпорядковується. Тобто погодження, яке надано ДП "Малоріченське" та Національним виробничо-аграрним об'єднанням "Масандра"на вилучення земельної ділянки не може вважатися таким, що передбачено статтею 151 Земельного кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд звертає увагу на наступне.
Процедура вилучення земельної ділянки визначається положеннями статей 149 -151 Земельного кодексу України в редакції, чинної на момент прийняття Малоріченською сільською радою рішення № 19/15 від 20.05.2004
Відповідно до статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.
Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) сільськогосподарського використання;
б) ведення водного господарства;
в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.
Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.
Київська, Севастопольська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.
Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Згідно статті 151 Земельного кодексу України юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із
власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.
Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів проводиться юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування зобов'язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні земельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об'єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою. Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться відповідними сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення цих ділянок, а також Верховною Радою України.
Погодження місць розташування об'єктів на особливо цінних землях, а також місць розташування об'єктів власності інших держав, міжнародних організацій провадиться Верховною Радою України.
Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо об'єктів, вилучення яких провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Севастопольської міської державної адміністрації.
До клопотання додаються необхідні матеріали та розрахунки.
Відповідна сільська, селищна, міська рада чи місцева державна адміністрація згідно із своїми повноваженнями розглядає клопотання і в п'ятиденний строк з дня реєстрації направляє його разом з матеріалами, передбаченими частиною п'ятнадцятою цієї статті, на розгляд органів земельних ресурсів, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Зазначені органи протягом двох тижнів з дня одержання клопотання надають свої висновки відповідній сільській, селищній, міській раді чи місцевій державній адміністрації, які з урахуванням одержаних висновків протягом десяти днів приймають рішення про погодження місця розташування того об'єкта, під який мають право самостійно вилучати земельну ділянку, або мотивоване рішення про відмову.
Якщо погодження місця розташування об'єкта провадиться районною, обласною державною адміністрацією, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України, сільська, селищна, міська рада готує свій висновок і подає матеріали на погодження до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської, районної ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
Районна державна адміністрація розглядає у місячний строк матеріали погодження місця розташування об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку, або подає свій висновок до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація розглядають подані матеріали і погоджують місце розташування об'єкта, під який мають право вилучати земельну ділянку.
Матеріали погодження місця розташування об'єкта, що провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією із своїм висновком центральному органу виконавчої влади по земельних ресурсах, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає свої пропозиції до Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України розглядає ці матеріали і приймає відповідне рішення, а з питань, що погоджуються Верховною Радою України, подає їй свої пропозиції.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради подають до Верховної Ради України пропозиції щодо вилучення особливо цінних земель із земель комунальної власності.
Матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.
У разі відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної, міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта ці питання вирішуються у судовому порядку.
У разі задоволення позову щодо оскарження відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта рішення суду є підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки.
Прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що ніби то, земельна ділянка, яка надана в оренду фізичній особі-підприємцю Чветко Ш.Е. була незаконно вилучена у Державного підприємства радгосп-завод "Малоріченське".
Однак, лист № 146 від 18.07.2003 Державного підприємства радгосп-завод "Малоріченське" не містить згоди на вилучення земельної ділянки, не має посилань на положення статті 149 Земельного кодексу України, що додатково вказує на те, що земельна ділянки у Державного підприємства радгосп-завод "Малоріченське" при наданні її в оренду фізичній особі-підприємцю Чветко Ш.Е. не вилучалась.
Відсутність факту вилучення спірної земельної ділянки у Державного підприємства радгосп-завод "Малоріченське" не дозволяє говорити про порушення Малоріченською сільською радою процедури вилучення спірної земельної ділянки.
Що стосується посилань прокурора на положення пункту 4.5 статуту Державного підприємства радгосп-завод "Малоріченське", як підставу для визнання рішень відповідача та договорів оренди недійсними, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 4.5 статуту Державного підприємства радгосп-завод "Малоріченське" в редакції, чинної на момент прийняття оспорюваних рішень Малоріченської сільської ради, підприємство має право самостійно продавати, обмінювати малоцінний інвентар, що знаходиться на його балансі. З дозволу Фонду майна Автономної Республіки Крим підприємство має право продавати, здавати в оренду згідно чинного законодавства, списувати з балансу окремі інвентарні об'єкти основних фондів. Вилучення майна та земель закріплених за підприємством не допускається.
На думку суду, прокурор допустив помилкове тлумачення положень цього пункту, вважаючи їх обов'язковими для всіх сторонніх осіб.
Слід враховувати, що статут державного підприємства є локальним нормативним актом, який регламентує структуру органів управління підприємством, їх повноваження, правовий статус майна підприємства, повноваження засновника підприємства та інше, він регламентує відносини між органами управління та підприємством, засновником підприємства, відносини між підприємством та засновником, однак не є обов'язковим для інших третіх осіб.
Положення статуту, на яке посилається прокурор, спрямоване на регулювання правовідносин між державним підприємством та його засновником, визначає межі повноважень засновника (органу управління) щодо вилучення майна закріпленого за підприємством та вказує на особливу рису права господарського відання, яка відрізняє його від права оперативного управління майном.
Оскільки, як було встановлено раніше, вилучення земельної ділянки у Державного підприємства радгосп-завод "Малоріченське"оспорюваними рішеннями Малоріченської сільської ради не відбувалось, підстав для застосування пункту 4.5. статуту Державного підприємства радгосп-завод "Малоріченське" взагалі не має.
Також суд відхиляє доводи прокурора про перевищення Малоріченською сільскою радою повноважень щодо розпорядження земельними ділянками державної власності виходячи з наступного.
Згідно пункту 12 Розділу X "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Земельного Кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Факт знаходження спірної земельної ділянки в межах сіла Рибаче прокурором не спростований, а положення статті 84 Земельного Кодексу України, в редакції, на момент прийняття Малоріченською сільською радою рішення № 19/5 від 01.04.2004, не передбачали віднесення до державної власності земельних ділянок, на яких розташовані державні підприємства.
Повернення земельної ділянки прокурор обгрунтовує статтями 1212, 1213 Цивільного Кодексу України, відповідно до яких, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов ' язана повернути це майно.
Суд звертає увагу, на наступне.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 Цивільного Кодексу України).
До відсутності правової підстави відносять також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.
Однак, прокурором доказів набуття майна без достатньої правової підстави фізичною особою - підприємцем Чветко Ш.Е. не надано.
Враховуючі законність оспорюваних прокурором рішень Малоріченської сільської ради, а також договорів оренди земельної ділянки, господарський суд не вбачає правових підстав для зобов'язання фізичної особи -підприємця Чветко Ш. Е. повернути земельну ділянку.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
У судовому засіданні 09.01.2013 суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу суду з нарадчої кімнати 10.01.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 14.01.2013.
Керуючись статями 32, 33, 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Суддя І.А. Іщенко