Категорія №11.5
Іменем України
09 січня 2013 року Справа № 812/17/13-а
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,
за участю
секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.,
та
представників сторін:
позивача - не прибув,
від відповідача - не прибув,
третя особа - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 про визнання бездіяльності у невиконанні постанови про накладення адміністративного стягнення від 01 червня 2009 року № 39,
03 січня 2013 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду відкрито провадження за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції про визнання бездіяльності у невиконанні постанови про накладення адміністративного стягнення від 01 червня 2009 року № 39.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 грудня 2012 року на підставі частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (із змінами, внесеними згідно Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677 «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») спеціалістом управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області з відома начальника відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції проведено ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та станом примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 в сумі 272,00 грн., відкритого 25 червня 2009 року за заявою управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області від 23 червня 2009 року № 6630/08-42. В ході ознайомлення з виконавчим провадженням було встановлено порушення державним виконавцем вимог статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» щодо не вжиття заходів примусового виконання рішення неупереджено, своєчасно та повно. Так, постановою від 25 червня 2009 року відкрито виконавче провадження за заявою управління, проте станом на 17 грудня 2012 року управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області копію постанови не отримало. Тільки 10 грудня 2012 року державним виконавцем направлена постанова про звернення стягнення на заробітну плату за місцем роботи боржника, але розписки про її отримання в матеріалах виконавчого провадження немає. Тобто, зазначив позивач, певні дії виявилися не ефективними, а інших дій, які підтверджують примусове виконання виконавчих документів, більш не здійснено. Крім того, державним виконавцем не проведено заходів щодо виявлення та звернення стягнення на майно боржника. На думку позивача, належним чином не проводяться заходи щодо виявлення майна, яке належить боржнику та на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу. До теперішнього часу державним виконавцем не вживаються дієві заходи, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією про проведення виконавчих дій, щодо примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа.
У зв'язку з чим, позивач просить визнати бездіяльність у невиконанні постанови про накладення адміністративного стягнення від 01 червня 2009 року № 39.
Ухвалою від 03 січня 2013 року про відкриття провадження в адміністративній справі до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, судом залучено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Заявою від 09 січня 2013 року № 396/08-52, яка надійшла засобами факсимільного зв'язку через відділ діловодства та обліку звернень громадян суду 09 січня 2013 року за вхідним реєстраційним номером 1081, управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області просить розглянути справу без участі його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 19).
Відділ державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення на позов від 09 січня 2013 року, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити (а.с. 16-17). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.
25 червня 2009 року на виконання вимог статей 17, 18, 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії направлено сторонам виконавчого провадження та суду.
10 грудня 2012 року за вихідним номером 29801 державним виконавцем направлено постанову головному бухгалтеру про звернення стягнення на заробітну плату за місцем роботи боржника - ОСОБА_1.
27 грудня 2012 року державним виконавцем здійснено вихід за місцем роботи боржника, де йому було повідомлено, що ОСОБА_1. на Алчевській торговій базі вже не працює, на підставі чого 27 грудня 2012 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не повідомив.
Залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до такого.
Суд, насамперед, вважає доречним визначити термін - «бездіяльність». Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, згідно заяви управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області від 23 червня 2009 року № 6630/08-42 постановою відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції від 25 червня 2009 року ВП № 28926113 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про адміністративне правопорушення від 01 червня 2009 року № 39, згідно якої до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 272,00 грн.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (тут і надалі посилання на норми Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
У відповідності із статтею 17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Частиною 1 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження відповідно до частини 3 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Відповідно до статті 27 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Заходами примусового виконання рішень згідно із статтею 32 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Під час судового розгляду судом встановлено, що з метою примусового виконання виконавчого провадження від 25 червня 2009 року ВП № 28926113 відділом державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції фактично виконані такі виконавчі дії та складено відповідні акти: зокрема, 25 червня 2009 року на виконання вимог статей 17, 18, 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 28926113 з примусового виконання постанови від 01 червня 2009 року № 39 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Лугансьокї області у розмірі 272,00 грн., копії направлено сторонам виконавчого провадження та суду; 10 грудня 2012 року державним виконавцем направлено постанову про утримання із заробітної плати боржника за його місцем роботи: Алчевська торгова база, м. Алчевськ, , вул. Запорізька, 114; 27 грудня 2012 року державним виконавцем здійснено вихід за місцем роботи боржника. Здійснити перевірку не виявилося можливим, оскільки боржник звільнився із вказаного підприємства; 27 грудня 2012 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копії якої надіслано сторонам. Тобто у суду відсутні підстави стверджувати, що відділом державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції не здійснені заходи, що можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи, оскільки відповідачем вжиті такі заходи.
Вищевикладене свідчить про те, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у виконавчому провадженні від 25 червня 2012 року ВП № 28926113, відкритому на підставі постанови управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про адміністративне правопорушення від 01 червня 2009 року № 39 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 272,00 грн., вживалися заходи примусового виконання рішень, передбачені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», що свідчить про відсутність бездіяльності відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності у невиконанні постанови про накладення адміністративного стягнення.
Крім того, судом встановлено, що 27 грудня 2012 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції виконавче провадження з примусового виконання постанови управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про адміністративне правопорушення від 01 червня 2009 року № 39 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 272,00 грн. закінчено.
Статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
Відомостей щодо оскарження чи скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про адміністративне правопорушення від 01 червня 2009 року № 39 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 272,00 грн. до суду не надавались.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, суд вважає, що стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні можуть бути оскаржені дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій лише під час виконання ними своїх службових обов'язків, тобто у разі наявності на виконанні в органі державної виконавчої служби відкритого виконавчого провадження.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оцінка дій, бездіяльності чи рішень відповідача можлива виключно за наявності відкритого виконавчого провадження з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, визначених статтею 181 КАС України.
З огляду на викладене, у задоволенні адміністративного позову суд відмовляє повністю.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 09 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 14 січня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1, про визнання бездіяльності у невиконанні постанови про накладення адміністративного стягнення від 01 червня 2009 року № 39 - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 14 січня 2013 року.
Суддя Р.С. Твердохліб