Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
06 листопада 2012 року Справа № 1170/2а-3388/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мирошниченка В.С.
за участю секретаря судового засідання Поцелуйко А.І.
за участю представника позивача-Горлаченко Н.Г.
представника відповідача- Скрипника О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Геркон" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2011р. №0001472310, яким Кіровоградською ОДПІ до приватного підприємства "Геркон" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60167 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 15042 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач донараховуючи грошове зобов'язання по ПДВ вважав, що покупець ПП "Геркон" безпідставно сформовано податковий кредит згідно податкових накладних виписаних ПП „Гімалая". Податковий орган виходив з того, що за результатами перевірки контрагента ПП „Гімалая" з придбання товарів (послуг) у ТОВ „Євросвіт" встановлено порушення ст.ст.203,215,216 ЦК України в частині недодержання ПП „Гімалая" вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обув лені ними по правочинах та не підтверджено об'єкт оподаткування при придбанні товарі у ТОВ „Євросвіт".
Позивач вважає такі висновки відповідача незаконними, оскільки позивач є добросовісним набувачем, відповідати за дії своїх контрагентів не може.
Реальність операцій позивача з ПП „Гімалая" підтверджуються первинними та бухгалтерськими документами, також придбані позивачем у ПП „Гімалая" запчастини сільськогосподарської техніки передані ПП „Рекламна Агенція Міленіум". Угоди між позивачем та контрагентами ґрунтуються на вимогах цивільного законодавства, недійсними у судовому порядку не визнавалися. Відповідачем не надано доказів встановлення протиправного умислу в діях посадових осіб позивача, що укладали такі правочини, що полягав би у вчиненні провочинів завідомо суперечним інтересам держави та суспільства.
Крім того позивача зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала та просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти позову, подав письмові заперечення, в яких вказувалося, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначених Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні"(а.с.72-73).
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов належить задовільнити враховуючи наступне.
Одним із видами господарської діяльності ПП „Геркон" є: оптова торгівля сільськогосподарською технікою (а.с.13).
З 01 по 02 листопада 2011 р. відповідачем проведено документальн позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП „Гімалая" за період з 01.07.11р. по 31.07.2011р.
Результати перевірки оформлені актом від 08.11.2011 року № 139/23-1/3394508 , яким встановлено порушення: п.198.3, п.198.6. п.198.2 ст.198 ПК України в результаті чого, підприємством занижено податок на додану вартість всього в сумі 60167 грн., в т.ч. за липень 2011 р. у сумі 60167 грн. (а.с.11-22)
На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2011р. №0001472310, яким ПП "Геркон" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60167 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 15042 грн. (а.с. 10).
Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення основного виду діяльності позивачем укладено з ПП „Гімалая" договір поставки №90 від 22.07.2011р. про поставку запчастин (а.с.).
27 липня 2011 року позивач отримав від ПП „Гімалая" запчастини до сільськогосподарської техніки на суму 361000 грн., у т.ч. ПДВ 60166,67 грн., що підтверджується копією податкової накладної №999993 від 27.07.2011р.(а.с.46-50), копією видаткової накладної №1020 від 27.07.2011р. (а.с.34-36) Товар оплачено частково в сумі 229500,00 грн., підтверджується копією виписки за особовим рахунком (а.с.45)
Згідно оборотно-сальдової відомості за 01.07.2011р.по 05.1.12012р. по контрагенту ПП „Гімалая" дебет - 229500,00 грн., сальдо на кінець періоду в кредиті становить 131500,00 грн. (а.с.92)
Придбані запчастини розвантажені позивачем через випадкових фізичних осіб в орендоване нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, згідно договора оренди від 01.07.2011р. укладеного між позивачем та ОСОБА_1 (А.с.69-90,94)
28 липня 2011 року позивачем реалізовано запчастини ПП „Рекламна агенція Міленіум" на суму 362000 грн., в т.ч. ПДВ 60333,33 грн. за договором поставки №1-г від 25.07.11р.(а.с.29-33), що підтверджується копією податкової накладної №1 від 28.07.11р.(а.с.51-53), копією видаткової накладної №РН-0000001 від 28.07.11р. (а.с.37-39), копією виписки по особовому рахунку від 18.08.11р. по сплаті в сумі 230000,00 грн.(а.с.44)
Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за 2 півріччя 2011р. по контрагенту ПП „Рекламна агенція Міленіум": оборот за період дебет - 362000,00 грн., кредит 230000,00 грн., сальдо на кінець періоду по дебету становить 132000,00 грн. (а.с.28,93)
Судом встановлено, що по вказаних господарських операціях позивач мав на меті отримати економічну вигоду.
Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.
Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості ТМЦ придбаних у ПП „Гімалая".
Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання за перевірений період стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПП „Гімалая" правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що встановлювалося в актах перевірки вказаного контрагенту за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг(а.с.75-78).
Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача на вказаний акт, як на доказ нікчемності угод між позивачем та ПП „Гімалая" оскільки судом на підставі доказів зібраних у справі достовірно встановлено, що вказане підприємство є реально існуючими суб'єктами господарювання, яке здійснює господарську діяльність в розумінні ст. 3 ГК України.
Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з вказаними контрагентами суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.
У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
З вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають.
Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість за липень 2011 році по правочину з ПП „Гімалая".
Суд враховує, що відповідачем обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності не досліджувались та в ході розгляду справи не були спростовані.
Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.
За таких обставин рішення відповідача є необґрунтованим та протиправним, а тому його належить скасувати, а позов необхідно задовільнити.
У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовільнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.12.2011р. №0001472310, яким донараховано приватному підприємству "Геркон" грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 75209 грн., в т.ч. за основним платежем 60167 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15042 грн.
Присудити приватному підприємству "Геркон" судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 752,09 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова у повному обсязі складена 09.11.2012 р.
Суддя В.С. Мирошниченко