вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
18 квітня 2012 р. Справа №2а-4336/11/0170/24
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Гнатюк В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділу медичного забезпечення Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим
про спонукання до виконання певних дій,
за участю:
позивач - не з'явився,
представник відповідача - не з'явився,
Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Відділу медичного забезпечення Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (надалі - відповідач), у якому просить з урахуванням уточнених позовних вимог:
- визнати недійсними дії начальника Відділу медичного забезпечення Головного управління МВС України в АР Крим, який необґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його звернення в порушення п. 1.3.6 „Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України", затвердженого Наказом МВС України від 06.02.2001 року № 85 про внесення змін до Свідоцтва про захворювання позивача № 699 від 20.06.1989 року, виданого ВЛК УВС Тюменьоблвиконкому на час звільнення позивача зі служби через захворювання або видачі нової довідки-висновку ВВК із записом про причинно-наслідковий зв'язок отриманої позивачем інвалідності ІІ групи „інвалідність, так, отримана при виконанні службових обов'язків" відповідно до п. 1.78.2 „д" Порядку проведення військово - лікарської експертизи в системі МВС України, затвердженого наказом МВС України від 06.02.2001року № 85;
- зобов'язати відповідача - Відділ медичного забезпечення Головного управління МВС України в АР Крим задовольнити звернення позивача та прийняти постанову про причинно-наслідковий зв'язок хвороби, що була ним отримана, з виконанням позивачем його службових обов'язків відповідно до п. 1.102, 1.105 Порядку проведення військово-лікарських експертиз в системі МВС України, затвердженого наказом МВС України від 06.02.2001 року № 85 без проведення будь-якої експертизи або огляду, оскільки позивач не оспорює медичного критерію діагнозу його захворювання, встановленої йому групи інвалідності, тощо, та відсотку втрати працездатності.
- визнати його таким, що отримав інвалідність ІІ групи (безстроково) при виконанні ним службових обов'язків від захворювання, отриманого ним при проходженні служби в органах внутрішніх справ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в органах МВС на оперативно-слідчих посадах та був звільнений через хворобу на підставі свідоцтва про хворобу від 20.06.1989 року № 699, відповідно до якого було встановлено, що «захворювання, так, отримано в період проходження служби в органах внутрішніх справ». Отримана ним хвороба призвела до втрати працездатності та отримання позивачем ІІ групи інвалідності 06.06.2006 року. Відповідно до довідки МСЕК АРК серії КР-105 № 001317 від 16.06.2010 року у зв'язку з інвалідністю встановлена втрата працездатності в розмірі 80%. Таким чином позивач вважає, що йому встановлена інвалідність внаслідок захворювання, яке він отримав в період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" він має право на отримання статусу інваліда війни. Проте Керченське управління праці та соціального захисту відмовила йому у видачі посвідчення інваліда війни у зв'язку з тим, що відповідно до вказаної норми статус інваліда війни присвоюється особам, які отримали інвалідність при виконанні службових обов'язків. Тоді як у довідці МСЕК КР 12-05 № 000803 позивачу вказано іншу причину інвалідності - «захворювання, так, отримане у період проходження служби в органах внутрішніх справ». З метою зміни формулювання у довідці причини інвалідності позивач звернувся до Головного лікаря КРУ «Центр медико-соціальної експертизи», проте отримав відповідь, що згідно з п. 12. «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
Після цього позивач звернувся до відповідача з вимогою внесення змін до Свідоцтва про захворювання позивача від 20.06.1989 року № 699, виданого ВЛК УВС Тюменьоблвиконкому на час звільнення позивача зі служби через захворювання або видачі нової довідки - висновку ВЛК із записом про причинно-наслідковий зв'язок отриманої позивачем інвалідності ІІ групи - «інвалідність, так, отримана при виконанні службових обов'язків" відповідно до п. 1.78.2 „д" Порядку проведення військово -лікарської експертизи в системі МВС України, затвердженого наказом МВС України від 06.02.2001 року № 85.
Крім того, в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався в текстах позовної заяви та заяв про уточнення позовних вимог на рішення Керченського міського суду від 31.01.2011 року та на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.01.2011 року по справі № 2а-9510/10/8/0170.
Відповідач проти позовних вимог заперечує та вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки наказом МВС України від 06.02.2001 року № 85, на який посилається позивач, а саме, п. 1.78.7 передбачено, що захворювання, так, отримано з виконання службових обов'язків у випадку виконання функцій донору, при інфікуванні в період роботи в місцях особливо небезпечних інфекцій. А відтак, оскільки документи, які б підтверджували захворювання позивача за переліченими вище умовами позивачем не надані, той у відповідача відсутні підстави для внесення змін до постанови про причинно-наслідковий зв'язок захворювання позивача із виконанням ним службових обов'язків.
У судове засідання, яке відбулося 18.04.2012 року позивач не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд,-
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах МВС з 13.09.1963 року по 01.09.1989 року та був звільнений наказом начальника ВВС Тюменської облвиконради № 291 о/с від 22.08.1989 року в запас ВС СРСР за ст. 67 п. „б" (через хворобу) у званні майора міліції. Вислуга років на день звільнення складає в календарному обчисленні 25 років 11 місяців 18 днів, в пільговому обчисленні 28 років 2 місяця 3 дні.
06.06.2006 року позивачеві було встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, отриманим в період проходження служби в органах МВС, що підтверджується довідкою МСЕК АР Крим серії 12-05 № 000803 від 08.06.2006року (а.с. 6).
16.06.2010 року позивач пройшов комісію МСЕК та йому було видано довідку МСЕК № 1 серії КР-105 № 001317 від 16.06.2010 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, де зазначено, що ступень втрати професійної працездатності позивача складає 80% (а.с. 6, зворотній бік а.с. 6).
Листом Керченського управління праці та соціального захисту від 28.04.2009 року № Г- 291/2 та від 21.01.2011 року № 149/21.01.2 позивачу відмовлено у видачі посвідчення інваліда війни у зв'язку з тим, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни відносяться особи, які отримали інвалідність при виконанні службових обов'язків. Тоді я к у довідці МСЕК КР 12-05 № 000803 позивачу вказано іншу причину інвалідності - «захворювання, так, отримане у період проходження служби в органах внутрішніх справ». Заявнику запропоновано звернутися до лікувально-консультаційної комісії за направленням до МСЕК для встановлення причинного зв'язку втрати здоров'я у зв'язку з виконанням службових обов'язків (а.с. 10).
Листом Головного лікаря КРУ «Центр медико-соціальної експертизи» від 18.03.2011 року № 60 позивачу роз'яснено, що згідно з п. 12. «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання) (а.с. 8).
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою внесення змін до Свідоцтва про захворювання позивача від 20.06.1989 року № 699, виданого ВЛК УВС Тюменьоблвиконкому або видачі нової довідки-висновку ВЛК із записом про причинно-наслідковий зв'язок отриманої позивачем інвалідності ІІ групи - «інвалідність, так, отримана при виконанні службових обов'язків" , проте отримував вмотивовану відмову.
Таким чином, суть спору полягає у тому, що позивач не згоден із встановленим у Свідоцтві про захворювання позивача від 20.06.1989 року № 699 (далі - Свідоцтво) формулюванням: «Захворювання, так, отримано під час проходження служби в органах внутрішніх справ» та просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у внесенні змін до Свідоцтва або видачі нової довідки - висновку ВКК із встановленням факту отримання інвалідності у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Просить також суд зобов'язати відповідача винести постанову про причинний зв'язок отриманої інвалідності у зв'язку з виконанням службових обов'язків.
Оцінюючи позовні вимоги щодо визнання позивача особою, яка отримала інвалідність 2 групи у зв'язку з виконанням службових обов'язків від захворювання, отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, суд зазначає наступне.
З метою встановлення факту, яке має юридичне значення ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою до Керченського міського суду АР Крим.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 31.01.2011 року у справі № 2-о/0108/8/2011 заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задоволена та встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Ізяслав Хмельницької області, встановлено інвалідність у зв'язку з захворюванням, отриманим в період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні ним службових обов'язків (а.с. 116).
Після апеляційного перегляду судового рішення у справі № 2-о/0108/8/2011 від 31.01.2011 року провадження по справі закрито. Рішенням Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 27 липня 2011 року у справі № 22-ц/0191/711/2011 встановлено, що «заявник по суті не погоджується з висновками МСЕК, на підставі яких ОСОБА_1 призначається пенсія, як особі, що отримав захворювання під час проходження військової служби. Відповідно до пункту 25 Положення про медико - соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 22 лютого 1992 року № 83 рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку. Звертаючи увагу на те, що «посвідчення інвалід війни» видається органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина - у даному випадку це Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради АР Крим, яке є органом державної влади та здійснює владні управлінські функції на основі законодавства (суб'єкт владних повноважень), колегія суддів дійшла висновку, що спір ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі посвідчення інваліда війни підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України».
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 02.12.2011 року відхилено касаційну скаргу ОСОБА_1 та залишено без змін рішення Апеляційного суду АР Крим від 27.07.2011 року.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Крім того, згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31.03.1995, № 5, яка є чинною на час розгляду справи, «при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК». Суд зазначає, що на день розгляду справи зазначена глава ЦПК в редакції від 18 липня 1963 року втратила чинність, а питання оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень врегульовані Кодексом адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, враховуючи суб'єктний склад та публічно-правової характер спірних правовідносин, приймаючи до уваги те, що зазначені позовні вимоги прямо пов'язані із рішеннями суб'єктів владних повноважень, якими, на думку позивача, порушені його права та інтереси, з метою повного захисту прав та свобод позивача,5 суд вважає за можливе розглянути зазначені позовні вимоги у взаємному зв'язку з іншими позовними вимогами, зважаючи на приписи ч. 3 ст. 17 КАС України, у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Положення про медико - соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 року № 83 (діяло на час встановлення інвалідності - 06 червня 2006 року), групи та причини інвалідності, а також час їх настання встановлюються медико - соціальними експертними комісіями.
На час розгляду справи питання встановлення інвалідності врегульовані «Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317.
Пункт 1 Положення визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії). Таким чином встановлення інвалідності, групи та причини інвалідності відноситься до повноважень медико - соціальних експертних комісій, а не до повноважень Відділу медичного забезпечення Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим.
Проте Пунктом 12 Положення встановлено, що причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 лютого 2001 року № 85, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 22 лютого 2001 року за № 164/5355 затверджено Положення про діяльність військово-лікарської комісії та Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС.
Відповідно до п.1.1. це Положення визначає організацію діяльності військово-лікарської комісії в системі Міністерства внутрішніх справ у мирний та воєнний час в органах внутрішніх справ і внутрішніх військах МВС України. Під органами внутрішніх справ слід розуміти Міністерство внутрішніх справ України, головні управління МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, управління МВС України в областях, м. Севастополі та на транспорті, їх міські, районні та лінійні відділи (управління), підрозділи, установи, навчальні заклади і науково-дослідні установи, що становлять єдину систему МВС України. Внутрішні війська МВС України входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю (Закон України від 26.03.92 "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України").
Пунктом 1.2. встановлено, що Військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України (далі - військовослужбовці), осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України (далі - кандидати до вступу на навчання), курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ.
У пункті 1.3. Положення зазначено, що основним завданням військово-лікарської комісії є проведення військово-лікарської експертизи з метою, зокрема визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у осіб рядового й начальницького складу ОВС, що проходять службу, при їх звільненні та осіб рядового і начальницького складу, що звільнилися зі служби( п.п. 1.3.5.) та визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у військовослужбовців та колишніх військовослужбовців (п.п.1.3.6.).
Згідно з Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 лютого 2001 року № 85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за № 165/5356, розділ: „Встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень) у осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців і колишніх осіб рядового й начальницького складу та колишніх військовослужбовців» у всіх випадках при медичному огляді осіб рядового й начальницького складу, військовослужбовців, коли їм встановлено діагноз, ВЛК визначає причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) (п. 1.77).
Постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва) виноситься на підставі достовірних даних про обставини, за яких воно отримано.
Пунктом 1.78 визначено виключний перелік формулювань постанов ВЛК про причинний зв'язок:
«.1.78. Постанови ВЛК про причинний зв'язок виносяться в таких формулюваннях:
1.78.1. "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", якщо поранення, травма, контузія або каліцтво одержано при захисті Батьківщини або виконанні обов'язків військової служби в складі діючої армії.
1.78.2. "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків", - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане тим, хто пройшов медичний огляд (крім випадків протиправного діяння), за умови їх фактичного виконання, а також:
а) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
б) на території органу внутрішніх справ або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (учбового) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), якщо при цьому потерпілим не були порушені вимоги наказів, інструкцій та інших нормативно-правових актів;
в) поза територією органів внутрішніх справ, якщо перебування там відповідало службовим обов'язкам особи рядового й начальницького складу і розпорядку дня або вона направлена туди за наказом керівництва;
г) при виконанні державних або громадських обов'язків, якщо навіть ці обов'язки і не були пов'язані зі службою;
ґ) при виконанні обов'язку з врятування людського життя, охорони державної, колективної власності і власності громадян, підтримання дисципліни та охорони правопорядку;
д) в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та нормативно-правовими актами МВС;
е) при опіках і обмороженнях, одержаних під час виконання службових обов'язків.
1.78.3. При ураженнях, зумовлених впливом радіоактивних речовин, інших джерел іонізуючих випромінювань, компонентами ракетного палива, джерел електромагнітного поля, а також дією токсичних речовин, які виникають у зв'язку з виконанням службових обов'язків, приймається постанова: "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків".
1.78.4. "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, НІ, не пов'язане з виконанням службових обов'язків", - якщо воно одержане даною особою при обставинах, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пункті 1.85.2, або одержане внаслідок правопорушення, встановленого адміністративним розслідуванням, дізнанням, попереднім слідством або судовим розглядом.
1.78.5. "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язані з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби", якщо захворювання виникло, поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане в період служби в країнах і військових частинах на території інших держав, які вели бойові дії згідно Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63.
Ця сама постанова виноситься також і тоді, коли наявне захворювання у вказаний період служби не обмежує придатності, а надалі досягає такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) для проходження служби при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях за умови наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття особи рядового й начальницького складу, військовослужбовця з країни, яка вела бойові дії, або пізніше, але за даними за визначені десять років, якщо вони дають змогу віднести початок захворювання на період участі в бойових діях.
1.78.6. "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах і установах, що входили до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, в період служби у військових частинах і установах, які входили до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Постанова в такому формулюванні виноситься щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, вказаних у пункті 1.85.1 цього Порядку.
Зазначена постанова виноситься також при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період перебування в діючій армії.
1.78.7. "Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням службових обов'язків".
Зазначена постанова виноситься в разі захворювання:
- у зв'язку з виконанням функції донора;
- при інфікуванні під час виконання службових обов'язків в осередках особливо небезпечних інфекцій.
1.78.8. "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ", якщо воно виникло в період проходження служби в органах внутрішніх справ або коли захворювання, яке виникло до служби, в період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
З таким самим формулюванням виносяться постанови при медичному огляді осіб рядового й начальницького складу за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.
1.78.9. "Захворювання, НІ, не пов'язане зі службою в органах внутрішніх справ", якщо воно виникло у того, хто пройшов медичний огляд до вступу на службу і служба в органах внутрішніх справ не вплинула на це захворювання і придатність до служби.
Постанова в такому формулюванні виноситься також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до служби і служба в органах внутрішніх справ не вплинула на вже існуючі наслідки поранень (травм, контузій, каліцтв) і придатність до служби.
Аналіз зазначених норм дає підстави суду зробити висновок, що формулювання «у зв'язку з виконанням службових обов'язків» застосовується лише у разі отримання поранення (травма, контузія, каліцтво) або захворювання у зв'язку з виконанням функцій донора, при інфікуванні.
Формулювання «при виконанні обов'язків військової служби» передбачає лише випадки отримання захворювання або поранення при участі в бойових діях.
Таким чином, позивач, вважаючи, що отримання ним захворювання було пов'язано із виконанням ним службових обов'язків, мав надати у виконання приписів п.п. 1.78.7 докази, які мають підтверджувати його участь у донорстві, тощо, виконання службових обов'язків обов'язків в осередках особливо небезпечних інфекцій.
Інші підстави для формулювання «захворювання, отримані у зв'язку з виконанням службових обов'язків» законодавством не передбачені.
Оцінюючи позовні вимоги щодо визнання недійсними дій начальника Відділу медичного забезпечення Головного управління МВС України в АР Крим, який необґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його звернення в порушення п. 1.3.6 „Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України", затвердженого Наказом МВС України від 06.02.2001 року № 85 про внесення змін до Свідоцтва про захворювання позивача від 20.06.1989 року № 699, виданого ВЛК УВС Тюменьоблвиконкому на час звільнення позивача зі служби через захворювання або видачі нової довідки-висновку ВВК із записом про причинно-наслідковий зв'язок отриманої позивачем інвалідності ІІ групи „інвалідність, так, отримана при виконанні службових обов'язків" відповідно до п. 1.78.2 „д" Порядку проведення військово-лікарської експертизи в системі МВС України, затвердженого наказом МВС України від 06.02.2001 року № 85, суд звертає особливу увагу на те, що підпункт „д" п. 1.78.2 Порядку застосовується лише в разі отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Оскільки причиною встановлення інвалідності позивачу є саме захворювання, а не поранення, суд не вбачає підстав для застосування цього пункту Положення, а відповідно не знаходить законодавчих підстав для визнання протиправними дій відповідача в задоволенні звернення позивача про встановлення причинного зв'язку відповідно до підпункту „д" п. 1.78.2 Порядку.
Враховуючи викладене, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Разом з тим, вивчивши вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача - Відділу медичного забезпечення Головного управління МВС України в АРК задовольнити звернення позивача та прийняти постанову про причинно-наслідковий зв'язок хвороби, що була ним отримана,у зв'язку з виконанням позивачем його службових обов'язків відповідно до п. 1.102, 1.105 Порядку проведення військово-лікарських експертиз в системі МВС України затвердженого наказом МВС України від 06.02.2001 року № 85 без проведення будь-якої експертизи або огляду, оскільки позивач не оспорює медичного критерію діагнозу його захворювання, встановленої йому групи інвалідності, тощо, та відсотку втрати працездатності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 1.96 на підставі акта судово-медичного дослідження та інших документів ВЛК військового комісаріату складає свідоцтво про хворобу (ВЛК системи МВС виносить постанову про причинний зв'язок поранень, травм чи каліцтва), яке разом із довідкою про проходження служби та перебування в діючій армії з посиланням на Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63, подається до МСЕК Міністерства охорони здоров'я України для встановлення причинного зв'язку інвалідності.
Згідно п. 1.99, якщо свідоцтво про хворобу не збереглося, то підставою для винесення постанови про причинний зв'язок захворювання (поранення) є записи в документах (історії хвороби, довідці архіву, медичній довідці, медичній, червоноармійській або службовій книжці, прохідному свідоцтві, особовій справі, свідоцтві про звільнення від військової повинності, військовому квитку, витягу з документів військової частини, матеріалів адміністративного, службового розслідування, дізнання або судового розгляду). Згідно п. 1.102 Постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтва) оформляються протоколом засідання комісії. Відповідно до п. 1.105 Постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення) передається до пенсійного відділу ОВС (військового комісаріату), органів соціального забезпечення за місцем проживання колишньої особи рядового й начальницького складу ОВС (військовослужбовця). Якщо питання про причинний зв'язок захворювання (поранення) розглядалося за заявою колишньої особи рядового й начальницького складу ОВС (військовослужбовця), то ВЛК повідомляє його про своє рішення, а якщо з цього приводу винесено постанову, - надсилає її заявникові або видає йому на руки.
Таким чином, зі змісту наведеного вбачається, що підставою для прийняття постанови в п. п.п. 1.102, 1.105 є розгляд заяви про встановлення факту причинного зв'язку на підставі документів (історії хвороби, свідоцтві про звільнення, тощо) або на підставі заяви особи, яка отримала захворювання лише у разі наявності для цього передбачених законом підстав.
Оскільки судом встановлено відсутність підстав для зобов'язання відповідача встановлення причинного зв'язку відповідно до п. 1.78.2 „д" Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 лютого 2001 року № 85, тому інша частина позовних вимог задоволенню також не підлягає.
Оцінюючи посилання позивача на преюдиціальний факт, встановлений Окружним адміністративним судом, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до Постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.01.2011р. по справі №2а-9510/10/8/0170 за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в АР Крим про стягнення та спонукання до виконання певних дій, було встановлено, що позивач отримав захворювання в період проходження служби в органах МВС, що підтверджується, зокрема й довідкою МСЕК АР Крим серія 12-05 №000803 від 08.06.2006р. Крім того, судом в межах даної справи було встановлено, що позивач є особою, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених КМ України.
Згідно з п. 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого Постановою КМ України від 12.05.07р. №707, одноразова грошова допомога виплачується у разі встановлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, у розмірах, встановлених зазначеною статтею, зокрема: в розмірі п'ятирічного грошового забезпечення інвалідам І групи, 4-річного грошового забезпечення - інвалідам ІІ групи, 3-річного грошового забезпечення - інвалідам ІІ групи. Таким чином, преюдиціальний факт, встановлений постановою Окружного адміністративного суду АР К від 18.01.2011р., яким, на думку позивача, встановлюється отримання ним захворювання, що призвело до інвалідності при виконанні службових обов'язків, є фактом про отримання позивачем захворювання під час проходження служби, що відповідачем й не заперечується.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст.ст. 71, 72 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, порушення норм чинного законодавства відповідачем судом не встановлено, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кащеєва Г.Ю.