ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-12/11008-2012 11.01.13
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»
До Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство ГАРАНТІЯ»
Третя особа Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк"
Про стягнення 160 531,43 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача Пушкарьова К.В. -представник (дов. № Є.37.7.0.0/Д-605 від 05.06.2012)
Від відповідача Меленевська Н.В. -представник (дов. № 116/04/12 від 14.04.2012)
Від третьої особи не з'явився
Суть спору:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" про стягнення 10 667,94 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2012 було порушено провадження у справі № 5011-12/11008-2012 та призначено розгляд справи на 04.09.2012.
В судове засідання 04.09.2012 представник позивача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань до суду не подав.
В судовому засіданні 04.09.2012 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог з причин вказаних у відзиві. Представником відповідача надано клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а саме: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" та фізичну особу Флоря Іллю Івановича.
Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Клопотання задоволено частково.
Ухвалою суду від 04.09.2012 залучено до участі у справі третю особу, а саме: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50), розгляд справи відкладено на 30.10.2012.
29.10.2012 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано доповнення до відзиву, відповідно до якого він вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.
30.10.2012 до відділу діловодства суду представником позивача подано додаткові документи по справі на виконання вимог ухвали від 15.08.2012.
В судовому засіданні 30.10.2012 представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 30.10.2012 представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи судом задоволено.
Ухвалою суду від 30.10.2012 розгляд справи відкладено на 20.11.2012.
В судовому засіданні 20.11.2012 оголошено перерву до 30.11.2012.
В судовому засіданні 30.11.2012 оголошено перерву.
В судовому засіданні 09.01.2013 оголошено повний текст рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
24 квітня 2009 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах»та Флоря Ілля Іванович (далі -Страхувальник) було уклали Договір страхування №CVN0AK33550970, згідно якого Позивач зобов'язався у разі настання страхового випадку виплатити страхового відшкодування у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених Договором (далі -Договір).
Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», назву якого відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 27.04.2011 змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах»(далі - Позивач).
Об'єктом страхування за Договором є транспортний засіб MITSUBISHI Lancer, державний реєстраційний номер СЕ 8833 АК.
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема -пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідний страховий випадок настав 09.12.2010 о 23 год. 10 хв. в м. Чернівці по вул. Руській, а саме: відбулося зіткнення автомобіля MITSUBISHI Lancer, державний реєстраційний номер СЕ 8833 АК, що знаходився під керуванням Страхувальника, який в свою чергу здійснив зіткнення з вантажним автомобілем DAF 95 державний реєстраційний номер СЕ 3006 АС, яким керував Бірюк О.І.
В результаті ДТП автомобіль MITSUBISHI Lancer, державний реєстраційний номер СЕ 8833 АК було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на ім'я Страхувальника (копія довідки в справі).
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника (на рахунок Флорі Іллі Івановича) страхове відшкодування в розмірі 10 667,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням №140 від 14.01.2011 (копія платіжного доручення у справі) та 3 618,00 грн. було зараховано в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.
Вказаний розмір страхового відшкодування, з вирахуванням франшизи, підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом №И-8474 від 29.12.2010 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13.12.2010 (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Бірюком Олексієм Івановичем п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КпАП України.
Як свідчать матеріали справи, Бірюком Олексієм Івановичем застраховано його цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу - вантажного автомобілю DAF 95 державний реєстраційний номер СЕ 3006 АС, шляхом укладення з відповідачем поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/9199658.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з Бірюком Олексієм Івановичем полісу №ВС/9199658 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану Бірюком Олексієм Івановичем шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу.
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Бірюком Олексієм Івановичем, транспортного засобу - вантажного автомобілю DAF 95 державний реєстраційний номер СЕ3006АС.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Як вбачається зі звіту №171Е/10 від 24.12.2010 (копія звіту в справі) вартість матеріального збитку, що був заподіяний власнику автомобіля MITSUBISHI Lancer, державний реєстраційний номер СЕ 8833 АК, внаслідок ДТП, що відбулося 09.12.2010, становить 11 261,00 грн.
А тому, враховуючи ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну та франшизу, які передбачені полісом №ВС/9199658 сума страхового відшкодування, яка заявлена позивачем за шкоду заподіяну внаслідок експлуатації водієм Бірюком Олексієм Івановичем транспортного засобу - вантажного автомобілю DAF 95 державний реєстраційний номер СЕ 3006 АС, складає: 10 667,94 грн. (розрахунок суми страхового відшкодування вбачається зі змісту позовних матеріалів).
Позивачем в порядку досудового врегулювання спору 26.04.2012 відповідачу була направлена регресна вимога на виплату страхового відшкодування № 26-04/02-22 (копія вимоги в справі), на яку отримано лист №1128/12 від 26.06.2012 щодо надання належних документів на підтвердження зазначеної події.
Так на виконання зазначеного листа, Відповідачем 06.07.2012 було направлено відповідь №06-07/02-08 та усі витребувані у ньому документи. Проте лист №06-07/02-08 від 06.07.2012 був залишений без відповіді та реагування.
У відповідності до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу відшкодування в чітко визначений законом строк.
Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування»страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Зі слів позивача, станом на дату судового засідання сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а відповідно до Закону України «Про страхування»відшкодуванню підлягає оцінена шкода, а відтак у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 10 667,94 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідач проти позову повністю заперечував обґрунтовуючи наступним.
Пунктом 15.19 Договору сторони погодили, у разі прийняття Страховиком рішення про виплату страхового відшкодування, Страховик протягом десяти робочих днів з моменту складання страхового акта здійснює виплату страхування відповідно до визначеного механізму:
15.19.1 Якщо на момент прийняття рішення про виплату страхового відшкодування:
1) у Страхувальника існує заборгованість за Кредитним договором, строки виконання якої вже настали - страхове відшкодування виплачується Вигодонабувачеві і спрямовується на погашення цієї заборгованості;
2) у Страхувальника існують зобов'язання за Кредитним договором щодо погашення кредиту, строки виконання яких ще не настали - сума страхового відшкодування, яка залишилася після розрахунку:
за пп. 1) цього пункту, що не перевищує загальної суми зобов'язань Страхувальника за Кредитним договором, вважається достроковим погашенням кредиту, виплачується Вигодонабувачеві і спрямовується на погашення кредиту;
3) Страхувальник здійснив повний розрахунок за кредитним договором (що підтверджується довідкою) - страхове відшкодування спрямовується на сплату рахунку СТО за ремонт (якщо пошкоджений ТЗ ремонтується або вже відремонтований) або Страхувальнику.
Сума страхового відшкодування, що залишилася після здійснення виплат за пп. 1) та 2) цього пункту, виплачується Страхувальнику.
А тому, страхове відшкодування може бути виплачене Страхувальнику або на оплату рахунку СТО за ремонт у разі одержання письмової згоди Вигодонабувача на виплату страхового відшкодування, у тому числі у разі передачі Страхувальником іншого майна в заставу замість пошкодженого чи втраченого або відновлення пошкодженого ТЗ.
З вищевикладеного слідує, що ПАТ КБ «ПриватБанк»як Вигодонабувач мав першочергове право на отримання страхового відшкодування, а також повинен був надати письмову згоду на його виплату Флоря І.І. як Страхувальнику, крім того зазначив, що Позивачем не було надано суду доказів про узгодження виплати страхового відшкодування із Вигодонабувачем - ПАТ КБ «ПриватБанк». А відтак виплата страхового відшкодування, яка була здійснена ПрАТ «СК «Інгосстрах» на користь Флоря І.І., є неправомірною.
Крім того, зазначив, що всупереч ст. 16 Закону України «Про страхування», Договір не містить підпису Вигодонабувача - ПАТ КБ «ПриватБанк», сторони за договором, при цьому він наділяється певними правами та обов'язками. Зазначена обставина свідчить про неукладеність вказаного правочину.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Так у листі Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»від 19.07.2011 зазначено.
Відповідно до ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.
Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
Стаття 3 Закону № 85/96-ВР у страховому зобов'язанні виділяє два види третіх осіб. Перший вид - це застраховані особи, якими слід розуміти фізичних осіб, у житті яких можуть трапитися події, у разі настання яких виникає обов'язок страховика здійснити страхові виплати такому застрахованому або вигодонабувачу (наприклад, медичне страхування роботодавцем своїх працівників). Введення застрахованої особи до кола суб'єктів відносин страхування допускається лише за її згодою. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Другим видом є вигодонабувачі.
Із зазначеного випливає, що договір страхування надає третій особі право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обов'язків останнього.
А тому, при спричиненні шкоди потерпілий має право отримати відшкодування від її заподіювача, а також обирати, до кого цю вимогу пред'являти - до заподіювача чи до страховика.
Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що у разі настання страхового випадку Страховик зобов'язується здійснити страхове відшкодування Страхувальнику або Вигодонабувачеві.
Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази (претензія, вимога, тощо) стосовно того, що ПАТ КБ «Приватбанк»пред'являв претензію до страховика з приводу переадресації йому страхової виплати. Посилання відповідача на порушення прав ПАТ КБ «Приватбанк»" безпідставні, оскільки зазначене товариство залучено до участі у справі як третю особу, а Цивільно процесуальним кодексом України не передбачено пред'явлення позову в інтересах третіх осіб. Крім того, відповідно до ст. 34 ЦПК України ПАТ КБ «Приватбанк»із самостійними позовними вимогами до суду не звертався.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов'язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті судового збору у розмірі підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
За таких обставин, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «ГАРАНТІЯ»(01601, м. Київ, Печорський узвіз, 3, код ЄДРПОУ 14229456) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ»(49094, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги буд. 32, код ЄДРПОУ 33248430, МФО 305299 п/р №26507050000686 у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»м. Дніпропетровська) 10 667,94 грн. -шкоди в порядку регресу, крім того 1 609,50 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В. Прокопенко