Справа № 610/7575/2012
Провадження №2/761/1164/2013
іменем України
10 січня 2013 року
Шевченківський районний суд м. Києва
у складі головуючого суддіМальцева Д. О.
при секретаріЖигня І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Державної митної служби України, ОСОБА_4, третя особа ТОВ «Національний центр медичних технологій»про визнання права на експорт та заборони у відмові в митному оформленні товару,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він, разом з відповідачем -2 є співвласником свідоцтва України на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 25.05.2007 року на знак «ІНФОРМАЦІЯ_1»для застосування маркування ліків для людини, свідоцтва України на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 27.08.2007р. на знак «ІНФОРМАЦІЯ_2»для застосування маркування ліків для людини. 20 листопада 2007 року позивач як довіритель уклав з ТОВ «Національний центр медичних технологій»(далі ТОВ «НЦМТ»), як повіреним договір-доручення, за яким доручив повіреному вчиняти дії від імені довірителя пов'язані з виробництвом та розповсюдженням медичних препаратів з використання знаків для товарів «ІНФОРМАЦІЯ_1»та «ІНФОРМАЦІЯ_2».
25 липня 2007 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України позивачу виданий патент № НОМЕР_3 на корисну модель «Біосумісний гідро гель «AQUALIFT».Власником патенту визначений позивач , винахідниками визначено: ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Відповідач ОСОБА_4 є співвласником свідоцтв № НОМЕР_1 від 25.05.2007р. на знак «ІНФОРМАЦІЯ_1»та № НОМЕР_2 від 27.08.2007р. на знак «ІНФОРМАЦІЯ_2», учасником ТОВ «НЦМТ», спів винахідником корисної моделі згідно патенту № НОМЕР_3 на корисну модель «Біосумісний гідро гель «AQUALIFT», працював директором з виробництва на ТОВ «НЦМТ», приймав активну участь у виробництві та розповсюдженні гелю гідрофільного поліариломідного «ІНФОРМАЦІЯ_1».
З листа Державної митної служби України від 06.03.2012р. № 11.1/3-16.5/2609 стало відомо, що відповідач-2 звернувся до відповідача-1 з листом щодо порушення його прав на торгівельні марки, які використовує ТОВ «НЦМТ»без його згоди, внаслідок чого відповідачем-1 заблоковано експорт гелю «Акваліфт». Позивач вважає, що його право на експорт товару з використанням торговельних марок «ІНФОРМАЦІЯ_1»та «ІНФОРМАЦІЯ_2»оспорюється та не визнається відповідачами, а тому підлягає захисту шляхом визнання у судовому порядку.
Ухвалою суду від 27.08.2012р.провадження по цивільній справі в частині вимог до Державної митної служби України про зобов'язання вчинити певні дії закрито у з тим, що ці вимоги розглядаються за правилами встановленими нормами КАС України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача - ОСОБА_4 надав письмові пояснення в яких заперечував проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши у судовому засіданні докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача його, дослідивши письмові пояснення представника відповідача, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є співвласником свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 25.05.2007р. на знак «ІНФОРМАЦІЯ_1»та № НОМЕР_2 від 27.08.2007р. на знак «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»взаємовідносини при використанні знака, свідоцтво на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може використовувати знак на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва.
Відповідно до пункту 1 статті 20 Закону будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 3 статті 16 Закону передбачено, що свідоцтво надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу.
Пунктом 4 статті 16 Закону також визначено, що використанням знака визнається нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).
Згідно з пунктом 5 статті 16 Закону свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:
позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;
позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати;
застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;
застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.
18 серпня 2011року до Державної митної служби надійшло звернення співвласника знаку для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1»та «ІНФОРМАЦІЯ_2»ОСОБА_4 щодо запобігання порушення його майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності, посилаючись на норми п.5 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів на послуг»згідно з яким свідоцтво на знак для товарів і послуг надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати такий знак без його згоди, а також на норми Митного кодексу України відповідач просив інформувати митні органи України про факти таких порушень та недопущення їх у подальшому шляхом вжиття останніми заходів передбачених ст.257-1 Митного кодексу України від 11.07.2002р. № 92-ІV (далі Митний кодекс) чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідн7о до п.п. 4) абз.2 ст.11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують завдання сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб.
За результатами опрацювання звернення іншого співвласника -відповідача по справі, інформація про можливі порушення прав інтелектуальної власності була доведена до митних органів України листом Держмитслужби України від 31.08.2011р. № 16/1-16.5/1175.
Статею 257-1 Митного кодексу України встановлено, що за наявності достатніх підстав вважати, що внаслідок переміщення через митний кордон України товарів, щодо яких особою не подано заяву про сприяння захисту належних їй майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до статті 256 цього Кодексу, може бути порушене право на об'єкти авторського права і суміжних прав, прав на торговельні марки, промислові зразки та географічні зазначення, митний орган може за власною ініціативою призупинити митне оформлення таких товарів.
Митний орган вживає заходів щодо призупинення за власною ініціативою митного оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, виключно за умови наявності відомостей про особу, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на такі об'єкти інтелектуальної власності.
У разі ввезення на митну територію України або вивезення за її межі товарів, зазначених у частині першій цієї статті, митний орган, що здійснює митне оформлення таких товарів, у той же день надсилає особі, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, повідомлення, зазначене у частині третій статті 257 цього Кодексу, яке надсилається засобами факсимільного зв'язку, електронної пошти тощо. Водночас такій особі пропонується у триденний строк після отримання повідомлення надати митному органу гарантію щодо відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із призупиненням митного оформлення зазначених товарів. Датою отримання особою повідомлення вважається день, коли митним органом таке повідомлення надіслано зазначеними засобами зв'язку.
Якщо особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, у визначений строк подасть митному органу, що надіслав їй повідомлення, письмове клопотання про сприяння захисту прав інтелектуальної власності та надасть гарантію щодо відшкодування витрат і збитків у разі призупинення митного оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, то митне оформлення таких товарів призупиняється на строк, передбачений частиною другою статті 257 цього Кодексу, а декларант невідкладно інформується про причини призупинення, після чого вчиняються дії згідно з положеннями частин п'ятої - десятої статті 257 цього Кодексу.
Якщо особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, не подасть митному органу відповідне клопотання та не надасть гарантії щодо відшкодування витрат і збитків у разі призупинення митного оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, то такі товари підлягають митному оформленню в установленому порядку.
Порядок отримання інформації, взаємодії митних органів з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об'єкти права інтелектуальної власності в межах вчинення дій, передбачених цією статтею, визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, за наслідками розгляду звернення відповідача-2 Державною митною службою України здійснювались заходи із призупинення митного оформлення товарів, пов'язані із сприянням захисту прав інтелектуальної власності та не позбавляють позивача здійснювати експортні операції відповідних товарів.
Крім цього, відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть серед іншого й визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Аналізуючи наведене, суд вважає, що метою такого позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою. Таким чином, при вирішенні вказаної категорії справ суд зобов'язаний встановити характер спірних правовідносин, яке суб'єктивне право особи порушено та чи вірно позивачем обрано спосіб захисту порушеного, оспорюваного чи не визнаного права.
Як вбачається із змісту позовних вимог позивач просить захисти його порушене та не визнане право на експорт, шляхом визнання права на експорт, зазначивши що його право інтелектуальної власності відповідачем не порушені. Разом з тим, обмеження позивача на експорт товару з використанням торговельних марок у тому числі пропонування його для продажу, імпорт - є певною дією та не може бути за рішенням суду визнано як суб'єктивне право.
Крім цього, відповідно до положень ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст.ст.57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Представником не зазначено, в чому полягає порушення прав інтелектуальної власності, співвласником яких є позивач та не доведено самого факту порушення такого права, а отже у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.16 ЦК України, ст.ст.16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», ст.ст.11, 256, 257, 257-1 Митного кодексу України в редакції від 11.07.2002р. № 92-ІV, ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_3 до Державної митної служби України, ОСОБА_4, третя особа ТОВ «Національний центр медичних технологій»про визнання права на експорт та заборони у відмові в митному оформленні товару -залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подачі скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя