ун. № 2608/19310/12
пр. № 2/759/1319/13
10 січня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Коваль О.А.
при секретарі Лазаренко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 15 серпня 2006 року між ними був укладений договір позики, згідно якого він передав у борг ОСОБА_2 суму у розмірі 300 000 грн. до 15 серпня 2008 року для купівлі земельної ділянки, про що було складено письмовий договір позики. Проте, останній свої зобов'язання виконав частково, повернувши лише 100 000 грн., у зв»язку з чим він просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 200 000 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити його у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав повністю, суду пояснив, що дійсно позичав у ОСОБА_1 кошти у розмірі 300 000 грн. та підписував відповідний договір позики, але повернув лише 100 000 грн., оскільки на сьогодні не має фінансової можливості сплатити іншу частину боргу.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15 серпня 2006 року позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 уклали договір позики грошей. За цим договором позивач надав відповідачу грошову суму у розмірі 300 000 грн. 00 коп., які той зобов'язалася повернути до 15серпня 2008 року.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно договору позики відповідач повинен був повернути позику позивачу до 15серпня 2008 року.
Проте, судом встановлено, що відповідач повернув позивачу лише частину боргу у розмірі 100 000 грн., що визнається обома сторонами у справі.
Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»визначено, що за змістом частини четвертої статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
З огляду на вище викладене та встановлене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості згідно вище вказаного договору позики у розмірі 200 000 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені наступні судові витрати по даній справі -судовий збір в розмірі 2000 грн. 00 коп. Зазначені витрати також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 1046, 1047, 1049 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», ст.ст.10, 59, 60, 88, 174, 209, 212, 213, 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 200 000 грн., понесені по справі судові витрати -судовий збір у розмірі 2 000 грн., а всього підлягає стягненню: 202 000 грн. (двісті дві тисячі) грн.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через Святошинський районний суд м.Києва.
Суддя: