Справа № 22-ц/1690/4737/2012 Номер провадження 22-ц/786/178/2013 Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач Чічіль В. А.
10 січня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 листопада 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в її інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, виселення без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстрації,-
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому зазначала, що на підставі ордеру №2781 від 28 січня 1980 року, проживали з чоловіком ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1.
Після смерті ОСОБА_5 залишилась проживати у вказаній квартирі разом з двома дітьми: ОСОБА_6 та ОСОБА_2
З 2005 року у цій квартирі почав проживати син ОСОБА_2 -ОСОБА_7, а з 2008 року -менший син ОСОБА_4
Проте, починаючи з 2007 року спільне проживання у даній квартирі стало нестерпним, між сторонами немає порозуміння, вчиняються сварки, що стало підставою для звернень до міліції.
Вичерпавши усі можливі варіанти примирення, позивач разом з сином була вимушена виїхати зі зазначеної квартири.
Відповідач ОСОБА_2 своїми діями перешкоджає у користуванні спірною квартирою, не сплачує за комунальні послуги та не бажає знятись з державної реєстрації свого місця проживання у цій квартирі.
Крім того, відповідач не надає довідку про доходи та не погоджується на приватизацію спірної квартири, за обставин чого позивачка не може оформити субсидію на квартиру та провести її приватизацію.
Просила виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, та зобов'язати ВГІРФО Автозаводського РВ КМУ ГУМВС України в Полтавській області зняти її з державної реєстрації за цією адресою.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 листопада 2012 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_1, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин справи, які мають істотне значення та невірну їх оцінку, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_5 зі сім'єю у складі 5 чоловік на підставі ордеру №2781 від 28 січня 1980 року, виданого виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради народних депутатів, отримали право на заняття квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8).
На момент розгляду справи у суді, власником зазначеної квартири є Кременчуцька міська рада Полтавської області.
Місцевим судом встановлено, що у зазначеній квартирі зареєстровані: позивачка ОСОБА_1, її син ОСОБА_6, донька ОСОБА_2, онук ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, онук ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з недоведеності позивачем вимог заявленого позову та відсутності підстав для виселення позивачів із найманої ними квартири.
Колегія суддів вважає такі висновки суду вірними з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного приміщення допускається з підстав, встановлених законом.
Тобто, виселення є можливим лише з передбачених законом підстав.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка на зазначила правових підстав, які б ґрунтувались на належних та допустимих доказах, на основі яких суд мав вирішити питання щодо виселення відповідачів.
Обставина того, що відповідачі перешкоджають ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, не дає суду підстав провести їх виселення.
Дана обставина може ураховуватись у випадку наявності інших підстав для виселення у сукупності.
З урахуванням викладеного, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для виселення відповідачів з спірної квартири та ухвалив законне рішення про відмову у задоволенні позову.
Твердження апелянта з посиланням на ст. 116 ЖК України, що відповідачі псують квартиру та порушують правила співжиття, у порушення вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не ґрунтуються на доказах та носять форму припущення, з огляду на те, що ОСОБА_1 тривалий час у спірній квартирі не проживає, що нею не заперечувалось у ході судового розгляду.
Решта доводів апеляційної скарги є несуттєвими та не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі: В.А. Чічіль
Судді: С.Ю. Мартєв
Л.М. Хіль