Справа № 22-ц/1690/4762/2012 Номер провадження 22-ц/786/201/2013 Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р.І. Доповідач Чічіль В. А.
10 січня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: судді Чічіля В.А.,
Суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,
за участю секретаря: Ренкевич М.Д.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 5 жовтня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, здійснених в майнових інтересах іншої особи без її доручення,-
У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому зазначала, що відповідачу на праві власності належить будинок АДРЕСА_1.
Вказаний будинок під'єднано до мережі газопостачання, на ім'я ОСОБА_1, як споживача, відкрито абонентський рахунок НОМЕР_1.
Однак, починаючи з березня 2005 року відповідач перестав сплачувати за послуги з газопостачання, у зв'язку з чим виник ризик утворення заборгованості та подальшого відключення будинку від газопостачання.
Позивачка, як особа, що проживала у цьому будинку, почала сплачувати з березня 2005 року по листопад 2009 року за послуги газопостачання з власних коштів, оформивши розрахункову книжку на своє ім'я, проте оплату вносила на абонентський рахунок НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_1, при цьому останній не заперечував проти цього.
Оскільки існувала реальна загроза завдання шкоди майновим інтересам ОСОБА_1, не будучи солідарним боржником, ОСОБА_2 діяла в майнових інтересах відповідача, витрачаючи власні кошти, тому вважає законним вимагати від відповідача відшкодування зазначених витрат.
Просила стягнути з ОСОБА_1. в якості відшкодування витрат, фактично здійснених в майнових інтересах відповідача без його доручення, грошові кошти у сумі 3 323,92 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 5 жовтня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 323,92 грн. у якості відшкодування витрат, фактично здійснених в майнових інтересах відповідача без його доручення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 232,26 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 214,60 грн. судового збору.
В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_1, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин справи, які мають істотне значення та невірну їх оцінку, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали у будинку АДРЕСА_1 до серпня 2009, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі до 3 серпня 2009 року.
Місцевим судом також встановлено, що з березня 2005 року по листопад 2009 року оплату послуг з газопостачання на абонентський рахунок НОМЕР_1, що відкритий на ім'я ОСОБА_1 у ВАТ «Полтавагаз», здійснювала позивач ОСОБА_2, що підтверджено копією розрахункової книжки, виписаної на останню, як користувача природного газу у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 72-74).
Здійснення позивачем такої проплати за надані послуги з газопостачання відповідачем не заперечується, сам ОСОБА_2 дані послуги у цей період не сплачував.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що за існування реальної загрози настання невигідних наслідків для майнових інтересів відповідача, дії позивачки щодо сплати за послуги для попередження відключення від газопостачання є виправданими та підпадають під правове регулювання ст. ст. 1158, 1160 ЦК України.
Колегія суддів вважає такі висновки суду вірними з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1158 ЦК України якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.
При цьому, ч. 2 ст. 1158 ЦК України визначено, що у випадку схвалення особою, в інтересах якої без доручення вчиняться дії іншою особою (гестором), надалі на відносини сторін поширюються правила відповідного договору доручення, зберігання, тощо.
Водночас, якщо така особа заперечує проти втручання у його справи, то діяльність гестора перетворюється на протиправні дії і спричиняє виникнення деліктних зобов'язань.
Проживаючи разом, відповідач усвідомлював факт того, що оплата позивачем за послуги з газопостачання протягом майже 5 років підряд здійснювалась в його інтересах та спрямовувалась на попередження негативних наслідків у вигляді відключення від газопостачальної мережі, що могло завдати шкоди будинку, що йому належить, чи стягнення заборгованості у судовому порядку.
У порушення вимог ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України відповідачем не надано доказів того, що ним вчинялись дії щодо припинення дій позивача, які вчинялись в його інтересах, тому судова колегія погоджується з висновками місцевого суду, що дії ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 схвалювались останнім та в даному випадку є виправданими.
Згідно ч. 1 ст. 1160 ЦК України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо законності позовних вимог ОСОБА_2 та застосування до спірних правовідносин передбаченого ст. 1160 ЦК України відшкодування позивачці фактично зроблених нею витрат в інтересах відповідача.
Твердження апелянта, що ОСОБА_2, сплачуючи за послуги з газопостачання, діяла в своїх інтересах, а не в інтересах ОСОБА_1, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1160 ЦК України, не береться колегією суддів до уваги, оскільки рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 травня 2012 року у справі за позовом ПАТ «Полтавагаз»до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий газ, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 не є суб'єктом солідарної відповідальності за оплату послуг з газопостачання за період з січня 2004 року по жовтень 2009 року, дані обставини, в силу положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не доказуються при розгляді даної справи, що вірно ураховано місцевим судом.
Решта доводів апеляційної скарги є несуттєвими та не спростовують правильність даних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 5 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий у справі В.А. Чічіль
Судді: С.Ю. Мартєв
Л.М. Хіль