№ К-37773/06
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
17.06.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси
на постанову Господарського суду Одеської області від 20.09.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2006р. у справі № 15/275-06-7464А
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Завод Легмаш”
до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси
про скасування рішення,
за участю представників:
позивача - Брагінський М. І.,
відповідача - не з'явились,
встановив:
Відкритим акціонерним товариством “Завод Легмаш”, з урахуванням послідуючого уточнення,подано позов про скасування рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси № 0000192200/1 від 26.06.2006р. про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16 грн. 81 коп.
Постановою Господарського суду Одеської області від 20.09.2006р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2006р. у справі № 15/275-06-7464А позов задоволено в повному обсязі.
Судові рішення обґрунтовані тим, що повна вартість експортованого товару була зарахована на рахунок позивача до його поставки; визнана Одеською митницею помилка при заповненні товариством ВМД не може бути підставою для нарахування штрафних санкцій; порушення термінів зарахування валютної виручки відсутнє.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 1, 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. № 307, ч. 1 ст. 71 КАС України.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу - без змін вважаючи їх прийнятими на підставі встановлених фактичних обставин справи та згідно з законом.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення став акт № 2974/22-00/14309758 від 09.06.2006р. про результати невиїзної позапланової тематичної документальної перевірки дотримання товариством вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій в якому зазначено про відвантаження продукції нерезиденту згідно вантажної митної декларації, фактурна вартість якої становить 30 000 руб. РФ, встановлення порушення термінів розрахунків з нерезидентом, а саме: не отримання виручки в іноземній валюті у розмірі 2 000 руб. РФ та прострочення граничного терміну з 25.05.2006р. по 09.06.2006р.
Додатково судами встановлено укладення 13.02.2006р. позивачем з нерезидентом договору № 01 купівлі-продажу товару на загальну суму 28 000 руб. РФ (5 017 грн. 32 коп.), виставлення цією ж датою позивачем рахунку-фактури № 1, сплату нерезидентом у вигляді 100% попередньої оплати вартості товару, її надходження на валютний рахунок 16.02.2006р. та вивезення товару за межі митної території України в повному обсязі 27.02.2006р. згідно ВМД від 23.02.2006р. з помилковим зазначенням в ній його фактурної вартості в сумі 30 000 руб. РФ (5 375 грн. 70 коп.).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ч. 1 ст. 4 вказаного Закону).
Отже застосування органами державної податкової служби штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з неотриманням валютної виручки можливе в разі несплати нерезидентом повної вартості експортованого товару чи її частини після спливу терміну 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано встановили відсутність порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, оскільки оплата експортованого останнім товару здійснена нерезидентом в повному обсязі до моменту фактичного його відвантаження, а зазначення у вантажній митній декларації фактурної вартості в розмірі 30 000 руб. РФ є помилковим, не підтверджується первинними документами, визнано Одеською митницею і не впливає на передбачену договором та фактично сплачену нерезидентом суму валютної виручки.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси без задоволення, а постанову Господарського суду Одеської області від 20.09.2006р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.11.2006р. у справі № 15/275-06-7464А - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
Ухвала складена у повному обсязі 17.06.2008р.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.