№ К-34676/06
01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5
16.09.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Карася О. В.,
Нечитайла О. М.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
на постанову Господарського суду Львівської області від 12.04.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. у справі № 5/343-13/55А
за позовом Закритого акціонерного товариства “Львівський ізоляторний завод”
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників:
позивача - не з'явились,
відповідача - не з'явились,
встановив:
Закритим акціонерним товариством “Львівський ізоляторний завод”подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 07.07.2005р.: № 0010681830/0/1-533 про зобов'язання сплатити штраф в сумі 38 790 грн. 38 коп. за затримку на 183 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку в розмірі 77 580 грн. 75 коп.; № 0010671830/0/1-534 про зобов'язання сплатити штраф в сумі 5 139 грн. 20 коп. за затримку на 63 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку в розмірі 25 696 грн.; № 0010591830/0/1-535 про зобов'язання сплатити штраф в сумі 5 139 грн. 20 коп. за затримку на 28 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку в розмірі 51 392 грн.
Постановою Господарського суду Львівської області від 12.04.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. у справі № 5/343-13/55А позов задоволено повністю.
Судові рішення обґрунтовані тим, що позивачем 31.01.2004р. та 28.01.2005р. подано відповідачу розрахунки земельного податку, відповідно, за 2004 та 2005 роки, згідно яких сума податкового зобов'язання склала 308 353 грн. на рік; з дня подання розрахунку зазначене в ньому податкове зобов'язання вважається узгодженим; сплата штрафних санкцій прирівняна до сплати податку, а тому у разі, коли платник податку не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає йому податкові вимоги, чого в даному випадку зроблено не було; акт перевірки, згідно якого прийняті податкові повідомлення-рішення, відсутній.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати повністю і направити справу на новий розгляд посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: п. 7.7. ст. 7, пп. 17.1.7. п. 17.1., п. 17.3. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу - без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Оскаржувані рішення не відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України, оскільки висновки по ним зроблені при неповному з'ясуванні фактичних обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до ч. 2, 4 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять; суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни; обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Відповідно до п. 1.2) Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3) цього Закону.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації; узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків (пп. 5.3.1. п. 5.3., пп. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 вказаного Закону).
Законами України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, “Про плату за землю” відповідно, ч. 3 ст. 75, ч. 3 ст. 68 (в редакції до 31.05.2005р.) та ч. 1 ст. 17 (в редакції з 31.05.2005р.), встановлено, що орендна плата за земельні ділянки та земельний податок сплачуються платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 2, п. п. 3, 19 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України слідує, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України, який на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Отже, дія вказаного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками.
Підставами задоволення позову суди попередніх інстанцій зазначили не надсилання відповідачем податкових вимог про сплату сум узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку та не визначення застосованих штрафних санкцій як податкових зобов'язань.
Однак такий висновок не відповідає вимогам пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким передбачений обов'язок платника податку сплатити штраф у відповідному розмірі за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, і який не залежить від надсилання чи не надсилання такому платнику податкових вимог.
Крім того, обов'язкова наявність акту перевірки як підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань чинним законодавством не передбачена, а право органів державної податкової служби приймати податкові повідомлення-рішення про застосування таких санкцій встановлене п. 11) ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, пп. 2.5) п. 2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за № 268/5459.
В той же час суди не досліджували питання наявності чи відсутності в позивача податкового боргу та періоду його виникнення, первинні документи про його сплату, розрахунки відповідача щодо розміру штрафних санкцій, не перевірили доводи і заперечення сторін та докази на їх підтвердження чи спростування.
Відповідно до п. 1.11) Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно ст. 14 Закону України “Про плату за землю” юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.
Відповідно до п. 8.1., абз. 3 пп. 8.2.1. п. 8.2. ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу; право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення; право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що в разі наявності у платника податку податкового боргу за попередні звітні періоди та узгодження ним податкових зобов'язань в наступних податкових періодах шляхом подання податкових декларацій, розрахунків, такий платник податку не може самостійно визначати черговість погашення таких зобов'язань.
За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій повністю та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова задовольнити.
2. Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 12.04.2006р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. у справі № 5/343-13/55А повністю.
3. Справу № 5/343-13/55А направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Карась О. В.
(підпис) Нечитайло О. М.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
Ухвала складена у повному обсязі 16.09.2008р.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Патюк А. О.