ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
“26” лютого 2008 р. Справа № 49/117-А
к/с № К-32443/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.І.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року
та постановуГосподарського суду м. Києва від 01.06.06 року
по справі№ 49/117-А
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-Експрес"
доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
провизнання недійсною податкової вимоги, -
У березні 2006 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-Експрес" (далі - позивач)звернувся до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач / скаржник) про визнання нечинною першої податкової вимоги Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 03.02.2006 р № 1/976.
Постановою господарського суду м. Києва від 01.06.06 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року у справі № 49/117-А позов задоволено повністю. Визнано недійсною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 03.02.2006 р № 1/976.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та закрити провадження у справі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.п. 5.3.1, 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. (далі - Закон №2181). та Наказу ДПА України № 266 від 03.07.2001р. "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог".
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва сформована ТОВ "Логістік-Експрес" перша податкова вимога від 03.02.2006р. № 1/976 на суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 29229,00 грн., яка отримана позивачем 06.02.2006р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 19.01.2006 р. подана до Державної податкової інспекції в Печерському районі міста Києва декларація з податку на додану вартість за грудень 2005р., в якій було зазначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 29238,00 грн.
02.02.2006р. до податкового органу позивачем подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за грудень 2005р.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з огляду на положення п. 1.3, 1.10 ст. 1, п.п. 5.3.1, 5.4.1 п. 5.4 ст. 5, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6. п. 5.1 ст. 5 Закону №2181, та враховуючи те, що спірна податкова вимога сформована на наступний день після подачі позивачем до податкового органу уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ, то на момент формування податкової вимоги у позивача податкового боргу з ПДВ не було. А тому відповідачем безпідставно було сформовано податкову вимогу на суму податкового боргу в розмірі 29229,00 грн., оскільки у позивача відсутній податковий борг зі сплати податку на додану вартість.
Також, враховуючи приписи п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону №2181 суди дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав для набуття податковою вимогою статусу відкликаної.
Щодо вимоги відповідача про закриття провадження у справі, з підстав відсутності предмету спору, то Кодекс адміністративного судочинства України, за правилами якого розглядається дана справа, зокрема стаття 157 не передбачає такої підстави для закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, що спірна податкова вимога підлягає визнанню недійсною, оскільки видана безпідставно, з порушенням норм податкового законодавства та не є відкликаною.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року та постанову Господарського суду м. Києва від 01.06.06 року по справі № 49/117-А такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року та постанову Господарського суду м. Києва від 01.06.06 року по справі № 49/117-Азалишити без змін.
Справу № 49/117-А повернути до Господарського суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
підписГолубєва Г.К.
Судді
підписБрайко А.І.
підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.
підписФедоров М.О.
З оригіналом згідно
В. секретар В.Б. Ликова