ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
“02” вересня 2008 р. Справа № 5/1107-13/141А
к/с № К-3163/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Нечитайла О.М.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
Штульмана І.В.
при секретарі судового засідання: Остапенко Д.О.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова
на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року
та постановуГосподарського суду Львівської області від 31.08.2006 року
по справі№ 5/1107-13/141А
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім РМ-Ресурс"
доДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У червні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім РМ-Ресурс" (далі - позивач)звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - відповідач / скаржник) про скасування податкового повідомлення-рішення №0002372300/1/1176 від 20.01.06р.
Постановою Господарського суду Львівської області від 31.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року у даній справі позов задоволено, скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.п. 1.20.1, п.п. 1.20.2, п.п.1.20.51 п.1.20 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями); п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки ТОВ "Торговий дім РМ-Ресурс" з питань підтвердження заявленого до відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2004 року, на підставі акту перевірки №1209/23-2/33074048 від 02.09.2005р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002372300/0/16016 від 20.09.2005р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2004 року у розмірі 537464,65 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 150000.00 грн.
В результаті процедури адміністративного оскарження відповідачем було скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.09.2005р. №0002372300/0/16016 в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 126485,25 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2006р. №0002372300/1/1176, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2004 року у розмірі 537464.65 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 235 14,75 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, податковим органом в ході проведення перевірки було виявлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7. п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 1.20.1, п.п. 1.20.2, п.п. 1.20.5-1 п.1.20 ст. 1, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок придбання шкіряного напівфабрикату "Вет-блю" по ціні, яка перевищує справедливу ринкову ціну.
Судом встановлено, що позивачем подано 22.11.2004р. до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2004 року і розрахунок експортного відшкодування за цей звітний період. Згідно декларації у жовтні 2004 року позивачем до складу податкового кредиту включено ПДВ в сумі 800435,00 грн. Згідно з даними декларації в жовтні 2004 року позивачем до складу податкового зобов'язання внесені експортні операції, що оподатковуються за ставкою 0%, в розмірі 2924178,00 грн. На підставі цього позивачем визначено від'ємне значення чистої суми зобов'язань по ПДВ за жовтень 2004 року в розмірі 800 435.00 грн.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.8.2 ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість", для визначення суми експортного відшкодування згідно з п.8.4 цієї статті до складу податкового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) або підлягає амортизації, починаючи з першого числа звітного місяця та закінчуючи днем подання розрахунку експортного відшкодування, включаючи такий день.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності посилання відповідача на порушення позивачем пп.7.4.1 та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до п.1.12 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються і застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. Відповідно до другого абзацу пп. 1.20.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.
Отже, відповідно до положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звичайна ціна, на підставі якої здійснюється розрахунок бази оподаткування, підлягає застосуванню лише у певних випадках, визначених Законом.
З огляду на вимоги Закону України "Про ціни і ціноутворення", якщо на шкіряний напівфабрикат "Вет-блю" не встановлені фіксовані або регульовані ціни, то питання визначення ціни є волевиявленням сторін і держава не вправі втручатися в господарську діяльність суб'єктів підприємництва.
Відповідно до пп. 1.20.1. п. 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Суди обґрунтовано зауважили, що оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів, які були вивезені за межі митної території України у відповідності до пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" здійснюється за нульовою ставкою. Тому, рівень цін на товари, що експортуються за межі митної території України, не впливає на розмір бюджетного відшкодування, оскільки бюджетному відшкодуванню підлягають суми податку, фактично сплачені платником податку-експортером коштами у складі ціни придбаних товарів, у інших платників податку-постачальників таких товарів. А податкове зобов'язання з ПДВ у продавця товарів - експортера незалежно від ціни, за якою експортуються товари, буде незмінним.
За таких обставин, та враховуючи положення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості доводів відповідача про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту у жовтні 2004 року ПДВ у сумі 537464.65грн.
Крім того, судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що предметом господарської операції був товар першого сорту, а не четвертого, тому і ціна відповідала висновку Торгово-промислової палати №19/09/197/оц від 16.08.2005р.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року та постанову Господарського суду Львівської області від 31.08.2006 рокуу даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 року та постанову Господарського суду Львівської області від 31.08.2006 року у справі № 5/1107-13/141Азалишити без змін.
Справу № 5/1107-13/141А повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
підписГолубєва Г.К.
Судді
підписНечитайло О.М.
підписРибченко А.О
підписФедоров М.О.
підписШтульман І.В.
Ухвала складена у повному обсязі 05.09.2008р.
З оригіналом згідно
В. секретар О.М. Міненко