1/1912/110/2012
27 грудня 2012 року Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого Сташківа Н.Б.
за участю
секретаря судового засідання Стадніцької З.О.
державного обвинувача Марцуна М.І.
захисника - адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Підволочиська Тернопільської області кримінальну справу про обвинувачення :
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернополя, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, не депутата, у відповідності до ст. 89 КК України вважається таким, що не притягувався до кримінальної відповідальності,
за ч.3 ст.15 - ч.3 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель АДРЕСА_2, українця, громадянина України, тимчасово не працюючого з середньою освітою, не депутата, раніше не судимого,
за ч.3 ст.15 - ч.3 ст. 185 КК України, -
Підсудні ОСОБА_2, ОСОБА_3 02 листопада 2012 року близько 14:00 прибули до огородженої території ВАТ "Новосільський ремонтно-механічний завод", яка знаходиться в с. Сухівці Підволочиського району Тернопільської області, де переконались, що за ними ніхто не спостерігає і через отвір під огорожею, який знаходився зі сторони с. Шили Збаразького району Тернопільської області, проникли на територію заводу. Перебуваючи вже на території заводу ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 зайшли в цегляну будівлю, яка являла собою приміщення цеху, доступ до якої був вільний, оскільки в даній будівлі не було вікон і дверей, де за допомогою металевого молота та лому, які вони взяли з собою з дому, умисно стали демонтовувати зі стін металеві предмети. Через деякий час ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 демонтовувати зі стін 3 металевих швелера та 1 металевий кутник належні ВАТ "Новосільський ремонтно-механічний завод", загальною вагою 104,6 кг. по 1,8 грн. за 1 кг. металобрухту на загальну суму 188,28 грн., які хотіли винести з території заводу та продати.
Однак, свій злочинний намір на умисне таємне викрадення металобрухту, з огородженої території ВАТ "Новосільський ремонтно-механічний завод", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не довели до кінця з причин, які не залежали від їх волі, оскільки після того, як вони приготували демонтовувані зі стін будівлі цеху 3 металевих швелера та 1 металевий кутник, загальною вагою 104,6 кг. по 1,8 грн. за 1 кг. металобрухту на загальну суму 188,28 грн., то їх на місці вчинення злочину виявили ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які повідомили про даний факт в Підволочиський РВ УМВС України в Тернеопільській області, в результаті чого завадили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 викрасти з території заводу заготовлений для крадіжки металобрухт загальною вагою 104,6 кг.
Будучи допитаним у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого злочину передбаченого ч.3 ст.15 - ч.3 ст. 185 КК України визнав повністю та показав, що 01 листопада 2012 року після обіду він прийшов додому до свого друга ОСОБА_3. Під час розмови з ОСОБА_3, вони вирішили на наступний день піти на територію колишнього заводу, що знаходиться в с. Сухівці Підволочиського району, де викрасти якийсь металобрухт, який в подальшому продати, та отримані кошти поділити між собою витративши на власні потреби. Намір на вчинення даної крадіжки у них виник через складне матеріальне становище. 02 листопада 2012 року він забрав лом, молот, лопату та пакет із мішками, які залишив попередньо неподалік території заводу та спільно з даними знаряддями з ОСОБА_3 через отвір під огородження заводу проникли на територію вказаного заводу, де зайшли в приміщення цеху, який знаходиться біля отвору через який вони проникли, а саме на відстані близько 30м. Перебуваючи у вказаному приміщенні, на стіні з правої сторони приміщення вони виявили три швелера які були з'єднані між собою, та які були частково приєднані до стіни. Після цього він за допомогою молота, а ОСОБА_3 за допомогою лома демонтували вказані швелера від стіни, та роз'єднали їх між собою, також біля однієї із стін вони виявили металевий кутник, який також демонтували від стіни, та також хотіли його викрасти. Тобто вони були вже підготовили до крадіжки 3 металевих швелера та кутник, які мали намір викрасти, однак в цей момент до них підійшла ОСОБА_4 яка повідомила, що вона доглядає за вказаною територію та повідомила щоб вони залишили все тут і йшли додому, бо інакше вона викличе працівників міліції. Після цього вони все залишили на своїх місцях та вийшли за межі території заводу, де їх зупинили ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які повідомили щоб вони залишалися на своїх місцях, оскільки вони викликали працівників міліції. Після цього він залишився біля вказаних осіб, а ОСОБА_3 сказав що не буде нікого чекати та направився пішим ходом в сторону с. Шили Збаразького району Тернопільської області.
Будучи допитаним у судовому засіданні в підсудний ОСОБА_3 свою вину у інкримінованому йому злочині, передбаченого ч.3 ст. 15 - ч.3 ст. 185 КК України визнав повністю та дав покази аналогічні показам ОСОБА_2, а саме те, що 01 листопада 2012 року у них виник намір на вчинення крадіжки металобрухту із території заводу що знаходиться в с. Сухівці Підволочиського району Тернопільської області. Після цього на наступний день він спільно з ОСОБА_2 приїхали до вказаного заводу, де через отвір у огородженні проникли на його територію, після чого зайшовши в середину приміщення цеху № 1 вони за допомогою лома та молота демонтували від стіни 3 швелера та один кутник, який мали намір викрасти, однак не змогли винести металобрухт з території заводу, через те що їх спочатку виявила ОСОБА_4, а потім ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які викликали на місце події працівників міліції.
Крім власного визнання вини, підсудні ОСОБА_2, ОСОБА_3 повністю погодились зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового слідства і підтверджують їх винність у вчиненні злочину, згідно пред'явленого обвинувачення за ч.3 ст. 15 - ч.3 ст. 185 КК України, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.
З'ясувавши думку учасників судового розгляду про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння підсудними зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані докази в їх повній сукупності, суд, приходить до переконання про повну доведеність вини підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину та вважає, що їх дії кваліфіковано вірно за ч.3 ст. 15 - ч.3 ст. 185 КК України, тобто замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу винного, те що він хоч і в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не притягувався до кримінальної відповідальності, проте, раніше був засуджений за вчинення злочину проти власності, позитивну характеристику за місцем проживання його молодий вік, а також обставини, які пом'якшують покарання, зокрема те, що підсудний у вчиненому щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдану шкоду. Обставин, які б обтяжували покарання підсудного суд не вбачає.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що підсудному ОСОБА_2 доцільно та достатньо з метою виправлення та перевиховання призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_2 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язок не виїжджати за межі території України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід підсудному ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній -підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання чи перебування.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу винного, позитивну характеристику за місцем проживання його молодий вік, а також обставини, що пом'якшують покарання, зокрема те, що підсудний у вчиненому щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдану шкоду. Обставин, які б обтяжували покарання підсудного суд не вбачає.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що підсудному ОСОБА_3 доцільно та достатньо з метою виправлення та перевиховання призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, слід покласти обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід підсудному ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній -підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання чи перебування.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 - ч.3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік шість місяців іспитового строку.
Зобов'язати ОСОБА_2, відповідно до вимог ст.76 КК України в період дії іспитового строку не виїжджати за межі території України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, залишити попередній - підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання чи перебування.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 - ч.3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.
Зобов'язати ОСОБА_3, відповідно до вимог ст.76 КК України в період дії іспитового строку не виїжджати за межі території України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, залишити попередній - підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання чи перебування.
Судові витрати по справі -відсутні.
Речові докази по справі :
- 3 швелера та один кутник (загальною вагою 104,6 кг.) що передані під зберігальну розписку ОСОБА_7 -повернути законному володільцю.
- металевий лом, лопата, молот та пакет із мішками, що знаходяться в камері зберігання речових доказів Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області -повернути законному володільцю.
На вирок суду може бути подана апеляція на протязі 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд Тернопільської області.
Головуючий