Справа № 1109/7915/12
Номер провадження 1/404/39/13
09 січня 2013 року Кіровський районний суд міста Кіровограда у складі:
головуючого судді Завгороднього Є.В.,
при секретарі судового засідання Хайнацькій Ю.Ю.,
з участю прокурора Бардиш О.В.,
захисника підсудного-адвоката ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_2
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді кримінальну справу відносно :
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Венайка Усть Вимського району Автономної республіки Комі Російської Федерації, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, не працюючого, одруженого, мешкає АДРЕСА_1 раніше судимого: 14.05.2004 року вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда за ч.1 ст.186 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;12.05.2005 року вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Кіровоградській області від 12.07.2005 року вирок змінено та за ч.2 ст.186, ст.ст. 69, 71 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць. Звільнений по відбуттю покарання 13.09.2007 року; 09.08.2010 року вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда за ст.186 ч.2, 76 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,
обвинувачуваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186КК України,
Підсудний ОСОБА_2 скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно, при наступних обставинах :
ОСОБА_2 повторно, 19.07.2012року приблизно о 17:00 годині, поруч з будівлею багатоповерхового будинку №9 корпус,3 по вулиці Попова в місті Кіровограді, з метою викрадення чужого майна, наблизився ззаду до раніше йому не знайомого громадянина ОСОБА_4 і умисно, з корисних міркувань, наніс йому один удар рукою по потилиці, спричинивши потерпілому сильний фізичний біль, тобто застосував насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого. ОСОБА_4 від отриманого удару втратив координацію руху (без втрати свідомості). ОСОБА_2 домігся тимчасової втрати координації руху, а також зважаючи на похилий вік і стан здоров»я ОСОБА_4, остаточно переконався, що потерпілий не зможе чинити йому опору, обшукав одежу та з задньої кишені штанів відкрито викрав мобільний телефон ОСОБА_4 моделі «Нокія-1208», вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №1093 від 25.07.2012 року складає 101,67грн., зі стартовим пакетом «МТС», вартістю 10 грн., на рахунку якого знаходилися кошти в сумі 5 грн., без чохла.
ОСОБА_2, заволодівши майном потерпілого ОСОБА_4, з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 116,67 грн.
Допитаний в суді в якості підсудного ОСОБА_2 винним себе по ч.2 ст.186 КК України не визнав і показав що 19.07.2012року він знаходився вдома і займався хатньою роботою. У другій половині дня до нього прийшов його друг ОСОБА_6, який попросив здати в ломбард принесений ним мобільний телефон «Нокія 1208». ОСОБА_6 при собі паспорту не мав, тому він-ОСОБА_2 погодився здати від свого імені телефон ОСОБА_6, який відніс та заклав його на своє ім»я в ломбард «Скарбниця». Одержані за телефон 50грн., повернув ОСОБА_6 Про те що річ викрадена не знав. Згодом, коли працівники міліції затримали його за підозрою у скоєнні відкритого викрадення телефону та погрожували застосувати фізичну силу, він не зізнався що здав телефон за пропозицією ОСОБА_6. Вирішив оговорити себе у скоєнні цього злочину, щоб його друг ОСОБА_6 уникнув кримінальної відповідальності. З цих же підстав за кошти матері особисто викупив телефон в ломбарді «Скарбниця», а при відтворенні обстановки та обставин подій, працівники міліції підказували як і що треба йому робити. На досудовому слідстві визнавав вину по пред»явленому звинуваченню через небажання викрити друга у вчиненні скоєного ОСОБА_6 злочину.
Вина ОСОБА_2, у вчиненому ним злочині, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повністю доводиться зібраними по справі доказами:
Оголошеними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_4, який показав, що 19.07.2012року повертався додому з магазину «АТБ». Пройшов повз будівлю 5-ї поліклініки по вулиці Попова у місті Кіровограді. Перебуваючи на алеї поруч з багатоповерховим будинком,9 корпус,3 по вулиці Попова в місті Кіровограді помітив як незнайомий молодий чоловік у віці 25-30років, зростом 170-175 см., якого зможе впізнати по контурам обличчя та тілобудові, прискорив рух, а коли той наблизився до нього ззаду, то вдарив, як йому здалося кулаком в область потилиці, від удару відчув сильний фізичний біль. Через поганий стан здоров'я, похилий вік та від отриманого удару йому стало погано. Він відчув запаморочення, дзвін у вухах, але свідомості не втратив. Присів, щоб не впасти. В цей момент чоловік витягнув із задньої кишені його штанів мобільний телефон моделі «Нокія-1208», зі стартовим пакетом «МТС», вартістю 10 грн., на рахунку якого знаходилися кошти в сумі 5грн., без чохла, чим завдав матеріальної шкоди. Коли повернувся додому, викликав міліцію. Особу, яка відкрито викрала його речі зможе впізнати. Також впізнає по індивідуальним ознакам викрадені речі. Подавав заяви в яких наполягає на всіх своїх поясненнях, з»явитись в суд не зможе по об»єктивним причинам: у зв»язку із загостренням хвороб та похилим віком. Позов заявляти не бажає, через повернення викрадених речей.
(а.с.16, 63, 68,72,159,195).
Показаннями допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8, який показав, що працює на посаді оперативного уповноваженого Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області. Про факт грабежу відносно ОСОБА_4 знав, але цим злочином не займався. Влітку 2012року знаходився на робочому місці в службовому кабінеті, куди доставили затриманого ОСОБА_2, який в його присутності а також у присутності оперативних уповноважених: ОСОБА_9 і ОСОБА_10, та матері ОСОБА_2 добровільно, з власної волі особисто розповів про те, як він липні 2012року по вулиці Попова в місті Кіровограді пішов за незнайомим йому чоловіком похилого віку, наблизившись ззаду вдарив його і забрав мобільний телефон, викрадену річ в той же день заклав у філію ломбарду «Скарбниця» по вулиці Попова в місті Кіровограді за 50грн. Після розповіді ОСОБА_2 про перераховані події, ці особи поїхали в ломбард, де за кошти матері ОСОБА_2 був викуплений викрадений ОСОБА_2 мобільний телефон. Всі події відбувались з участю матері ОСОБА_2 Тоді на незаконні дії ніхто не скаржився, все відбувалось з додержанням закону.
Показаннями допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10, який показав, що працює на посаді оперативного уповноваженого Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області. Влітку 2012року особисто опитав ОСОБА_2, який в його присутності, а також у присутності оперативних уповноважених і матері ОСОБА_2 добровільно, з власної волі особисто розповів про те, як він липні 2012року по вулиці Попова в місті Кіровограді пішов за незнайомим йому чоловіком похилого віку, наблизившись ззаду забрав мобільний телефон, викрадену річ в той же день заклав у філію ломбарду «Скарбниця» по вулиці Попова в місті Кіровограді за 50грн. Після розповіді ОСОБА_2 всі разом поїхали в ломбард, де за кошти матері ОСОБА_2 був викуплений викрадений ОСОБА_2 мобільний телефон «Нокія». Опитування проводилось ним з участю матері ОСОБА_2 На незаконні дії ніхто не скаржився. ОСОБА_2 співпадав по прикметам вказаними потерпілим. Через 3-4дні після затримання ОСОБА_2 з»явився з явкою з повинною ОСОБА_6, який до цього випитував інформацію про обставини скоєного ОСОБА_2 відкритого викрадення майна.
Тотожними за змістом показаннями допитаного в суді в якості свідка ОСОБА_9
Показаннями допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11, який показав, що працює на посаді слідчого Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, проводив досудове слідство по зазначеній кримінальній справі. ОСОБА_2 помістили в ізолятор тимчасового тримання, де ОСОБА_2 був ним допитаний. Він у подробицях розповів про час, місце, послідовність і спосіб вчиненого ним злочину, з якої кишені викрав телефон, а також як розпорядився викраденим мобільним телефоном. Незаконні заходи по відношенню до ОСОБА_2, не застосовувались. У перший день затримання ОСОБА_2 в кабінет приходив ОСОБА_6, назвався другом ОСОБА_2, цікавився і випитував подробиці по кримінальній справі, пропонував вчинити незаконні дії, для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності. Одержавши відмову, більше не з»являвся. Перед проведенням впізнання як особи, так і предметів, потерпілий ОСОБА_4 був допитаний, повідомив прикмети особи яка у нього відкрито викрала речі, а також характерні особливості самого телефону. Зазначив що зможе їх (особу і предмет) впізнати, що і було ним зроблено в присутності двох понятих. ОСОБА_4 і ОСОБА_2 після викрадення і до впізнання не зустрічалися, впізнання проведено з додержанням вимог Закону, які ставляться до вказаної слідчої дії. Запрошені до проведення слідчих дій поняті є студентами якогось навчального закладу. Вони стажувались тиждень і не були: знайомими, підлеглими та залежними від учасників досудового слідства. Єдина розбіжність в поясненнях потерпілого і ОСОБА_2, це місце викрадення телефону. Усі слідчі дії під час досудового слідства проводилися відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства, обвинувачуваний покази давав добровільно, вони фіксувалися у відповідних протоколах, з якими він знайомився і підписував, ні фізичного, ні психологічного тиску з боку працівників міліції на нього не здійснювалось. Заяви про примус стали надходити від обвинувачуваного одразу після вступу у справу захисника.
Показаннями допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12, який показав, що працює на посаді оперативного уповноваженого Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, влітку 2012року особисто забезпечував конвоювання ОСОБА_2 під час відтворення з його участю обстановки і обставин подій. Учасниками цієї слідчої дії були : він-ОСОБА_12.,слідчий,ОСОБА_2, двоє понятих. Все розповідав і показував ОСОБА_2, йому ніхто не допомагав, не підказував, не скеровував його дій. Поняті весь час були присутні, підозрюваний довів всіх до під»їзду, багатоповерхового житлового будинку по вулиці Попова, 9 корпус, 3 в місті Кіровограді, де в тамбурі під»їзду, показав місце, на якому з задньої кишені штанів потерпілого витягнув мобільний телефон.
Протоколом огляду місця події від 19.07.2012 року та фототаблицею до нього, в ході проведення якого було оглянуто та встановлено фактичне місце вчинення злочину - відкриту ділянку місцевості на алеї поруч з багатоповерховим будинком,9 корпус,3 по вулиці Попова в місті Кіровограді, яке узгоджується із показаннями потерпілого.
а.с.8-10
Протоколом огляду місця події від 23.07.2012року, в ході проведення якого у ОСОБА_2 виявлений та вилучений мобільний телефон «Нокія-1208» і стартовий пакет оператора «МТС», які належать потерпілому ОСОБА_4
а.с.22-23
Змістом протоколу пред'явлення предметів для впізнання від 25.07.2012року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_4 серед наданих для впізнання мобільних телефонів впізнав належний йому викрадений мобільний телефон «Нокія-1208», який був вилучений у ОСОБА_2
а.с.64-65
Протоколом огляду предметів від 24.07.2012року- мобільного телефону «Нокія-1208» який долучений до матеріалів справи в якості речового доказу та повернутий під розписку власнику.
а.с.51
Протоколом пред'явлення особи для впізнання від 23.07.2012року, в ході якого потерпілий ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_2 як особу, яка вчинила злочин щодо нього.
а.с.40
Протоколом відтворення обстановки і обставин події та фототаблицею до нього від 23.07.2012року за участю потерпілого відповідно до змісту якого ОСОБА_4 провів учасників слідчої дії на відкриту ділянку місцевості на алеї поруч з багатоповерховим будинком,9 корпус,3 по вулиці Попова в місті Кіровограді, яка узгоджується із показаннями потерпілого, де повідомив, яким чином йому був нанесений удар в потилицю і яка річ та у який спосіб була відкрито викрадена.
а.с.17-21
Протоколом відтворення обстановки та обставин події та фототаблицею від 23.07.2012року за участю на той час підозрюваного ОСОБА_2, відповідно до змісту якого, він провів учасників слідчої дії на перший поверх в під»їзд багатоповерхового будинку №9 корпус,3 по вулиці Попова в місті Кіровограді, де повідомив, що на цьому місці без застосування сили відкрито викрав із задньої кишені незнайомого йому чоловіка похилого віку мобільний телефон «Нокія-1208».
а.с.45-49
Змістом заяви ОСОБА_4, який як потерпілий, пенсіонер, інвалід Великої Вітчизнаної Війни відмовився від проведення очної ставки з ОСОБА_2, пояснивши свої дії тим, що саме ОСОБА_2 наніс йому один удар в потилицю.
а.с.69
Висновком судово-товарознавчої експертизи №1093 від 25.07.2012року, згідно якого вартість мобільного телефону моделі «Нокія 1208», який належить ОСОБА_4, складає 101грн. 67коп.
а.с.54-60
Матеріалами перевірки, за результатами якої доводи підсудного ОСОБА_2 про застосування відносно нього під час досудового слідства у кримінальній справі недозволених методів та погроз, свого підтвердження не знайшли, тому 05.10.2012року, на підставі п.2 ст.6 КПК України в редакції 1960 року, була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, у зв'язку з відсутністю в їх діях ознак злочинів, передбачених ст.ст.364, 365 КК України, яка набрала законної сили.
Матеріалами перевірки по заяві ОСОБА_6 від 10.08.2012року про з»явлення із зізнанням, за результатами якої спростовані його припущення про вчинення ним 17.09.2012року поруч з будівлею дому №9 корпус, 3 по вулиці Попова в місті Кіровограді відкритого викрадення мобільного телефону у ОСОБА_4 Такі твердження ґрунтуються на поверховому викладенні ОСОБА_6 обставин відкритого викрадення майна, а також очевидними розбіжностями між високим зростом ОСОБА_6 та прикметами повідомленими потерпілим про особу, яка викрала телефон, про те, що він був невисокого зросту, тому 20.08.2012року, на підставі п.2 ст.6 КПК України винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6, у зв'язку з відсутністю в його діях ознак злочину, передбаченого ст.186 КК України, яка набрала законної сили.
а.с.173
Аналізуючи зібрані по справі та перевірені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а його припущення про непричетність до інкримінованого йому злочину, оцінюються критично, оскільки показання потерпілого ОСОБА_4 про те, що саме ОСОБА_2 19.07.2012року на алеї поруч з багатоповерховим будинком,9 корпус,3 по вулиці Попова в місті Кіровограді, наніс йому в потилицю один удар та викрав з кишені штанів мобільний телефон є послідовними, стабільними, не викликають недовіри. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів показання потерпілого, який претензій до ОСОБА_2 і до ОСОБА_6 не має, не намагається їх оговорити, чи будь-яким чином вплинути на остаточне процесуальне рішення, у потерпілого сформувалось байдуже ставлення до наслідків розгляду кримінальної справи. Під час опитування, допиту в якості підозрюваного і пред»явленні обвинувачення, ОСОБА_2 не тільки визнав вину, але й ретельно в деталях зазначався механізм і послідовність його дій в момент скоєння злочину, який повністю узгоджується із змістом свідчень потерпілого.
Вислови ОСОБА_2 про ймовірне застосування незаконних методів слідства та дізнання з боку працівників міліції спростовуються показаннями допитаних у судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_9 з яких вбачається, що первинні покази ОСОБА_2 давав з участю його матері, все визнавав і розкаювався, сприяв слідству у розкритті злочину. За кошти його матері, ОСОБА_2 особисто викупив викрадений ним телефон в ломбарді, повідомив слідству про знаходження в його житлі викраденої у потерпілого картки мобільного оператора. Досудове слідство у вказаній кримінальній справі проводилося з додержанням вимог КПК України, а усі показання підсудним надавалися добровільно, вони фіксувалися у відповідних протоколах, з якими він знайомився і підписував, ні фізичного, ні психологічного тиску з боку працівників міліції до нього не здійснювалось та про це ОСОБА_2 при проведенні слідчих дій не повідомляв, в протоколах слідчих дій відсутні заяви і клопотання про порушення закону щодо нього.
Не заслуговують на увагу судження ОСОБА_2 про можливі підказки працівниками міліції під час проведення відтворення обстановки та обставин подій з його участю, від 23.07.2012року, так-як до цієї слідчої дії всім учасникам (підозрюваному і понятим) були роз»яснені їх права та обов»язки. Жоден з них після складання протоколу не доповнював змісту цієї слідчої дії, не вніс зауважень чи клопотань до протоколу. Таким чином зафіксовані у цьому протоколі факти є наслідком виключно добровільного волевиявлення ОСОБА_2 Суд переконаний що ОСОБА_2 не підказували і не примушували, оскільки він особисто помилився, тільки в місті скоєння злочину, вказавши під»їзд, в якому фактично мешкає потерпілий. Якби ОСОБА_2 підказували, то місце б злочину співпало. Розбіжність між місцем вказаним потерпілим і місцем вказаним ОСОБА_2 є переконливим доказом того, що ОСОБА_2 не примушували і не підказували.
Під час відтворення обстановки і обставин подій ОСОБА_2, а в суді свідок ОСОБА_12 чітко повідомили, що телефон був відкрито викрадений ОСОБА_2 з задньої кишені потерпілого. Така обставина повідомлена і самим потерпілим, що свідчить про можливість використання змісту даної слідчої дії в якості доказу по справі.
Не логічні судження ОСОБА_2, який виключно усними припущеннями намагається переконати суд у тому, що здавши в ломбард мобільний телефон свого друга, тривалий час не повертав належної ОСОБА_6 картки мобільного оператора «МТС», та зберігав її у себе в житлі, аж до вилучення правоохоронними органами. Ця очевидна суперечність і свідчить, що саме ОСОБА_2, а не ОСОБА_6 відкрито викрав майно ОСОБА_4, і згодом на власний розсуд виключно ОСОБА_2, а не ОСОБА_6 розпоряджався викраденими речами потерпілого, в тому числі і викраденою карткою мобільного оператора «МТС».
Допитаний в суді в якості свідка ОСОБА_6, повідомив, що 19.07.2012року приблизно о 17годині по вулиці Попова,9 корпус,3 в місті Кіровограді побачив чоловіка похилого віку, який присів на бордюрі в тіні дубу. ОСОБА_6 підійшов до нього ззаду і без застосування фізичної сили витягнув телефон, який виглядав з задньої кишені брюк чоловіка. З викраденою річчю прийшов додому до ОСОБА_2. Про скоєний злочин ОСОБА_2 не повідомив, а вигадав, що потрібні гроші і просив здати ОСОБА_2 телефон у ломбард через відсутність при собі паспорту. ОСОБА_2 погодився, коли повернувся, то віддав 50грн. за телефон який заклав у ломбарді «Скарбниця.
Свідчення ОСОБА_6 не приймаються як доказ по справі, так-як потерпілий повідомив, що телефон у нього відкрито викрав чоловік невисокого зросту із застосуванням фізичної сили. Згодом ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_2, як особу яка викрала у нього телефон. Впізнав в тому числі і по зросту. ОСОБА_6 в суді повідомив, що він значно вищий за ОСОБА_2, приблизно на 15-20см. Таким чином суд дійшов обґрунтованого висновку, що очевидна різниця у їх зрості, є підставою ставити під сумнів свідчення надані ОСОБА_6, та стверджувати про непричетність ОСОБА_6 у злочині, в якому він себе оговорює, оскільки тривалий час перебуває у дружніх стосунках з ОСОБА_2
10.08.2012року ОСОБА_6 з»явився із зізнанням в міліцію, оскільки за його твердженнями покаявся у скоєному через докори сумління. Якби особа насправді з власної ініціативи дійсно бажала покаятися у скоєному, вона б не заперечувала настільки очевидної кваліфікуючої ознаки, як-застосування фізичної сили (удар по потилиці потерпілого). Аналізуючи в сукупності наведені розбіжності, суд переконаний, що мотивами поведінки ОСОБА_6 є не докори сумління, а намагання у будь-який спосіб звільнити від кримінальної відповідальності дійсно винну особу-ОСОБА_2. Крім того така поведінка ОСОБА_6 вказує про його необізнаність з усіма обставинами по справі та перекручуванням кваліфікуючих ознак-застосування фізичної сили.
Зацікавленість ОСОБА_6 у тому, щоб ОСОБА_2 уникнув кримінальної відповідальності підтверджується і поясненнями допитаних в суді в якості свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які стверджують про надмірну і необґрунтовану зацікавленість ОСОБА_6 та його намагання дізнатися якомога більше про обставини злочину, за який був затриманий ОСОБА_2 Також ОСОБА_6 неодноразово висловлював пропозицій та вчиняв спроби у будь-якій спосіб виправдати ОСОБА_2
Зібрана по справі беззаперечна сукупність належних допустимих і об»єктивних доказів вини ОСОБА_2 жодним чином не залежить від поверхових, сумнівних припущень зацікавленої особи -ОСОБА_6
Захисник-ОСОБА_1 зауважив, що опитаний 19.07.2012року ОСОБА_4 не знав прикмет особи, яка викрала телефон, відтак не міг впізнати ОСОБА_2 (а.с.8) Суд не погоджується з висловленим судженням сторони захисту, оскільки прогалина в тексті первинного пояснення щодо прикмет ОСОБА_2 вказує на неповне фіксування обставин злочину. Цей недолік не повинен тлумачитися як незнання ОСОБА_4 прикмет та неможливість потерпілим упізнати ОСОБА_2 Зазначена неповнота була усунута, шляхом допиту потерпілого 23.07.2012року, після чого в той же день ОСОБА_4 по раніше повідомленим ним прикметам впевнено впізнав ОСОБА_2 (а.с.16).
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. З цих підстав не беруться до уваги сумніви сторони захисту про можливі підказки потерпілому до проведення впізнання особи. Протокол даної слідчої дії не містить клопотань, заяв, зауважень. Безпосередньо перед пред»явленням особи на впізнання ОСОБА_2 особисто ознайомився з правами і власноруч поставив свій підпис. Тобто ОСОБА_2 був обізнаний із належними йому процесуальними правами і після того, як його впізнав потерпілий не мав розумних доводів заперечити такий факт. Виключно усні припущення щодо вказаних обставин, суд як доказ прийняти не може, тому оцінює їх критично і в якості доказу не приймає. (а.с.37-40)
Захисник ОСОБА_1 стверджує про порушення вимог ч.2 ст.174КПК України в редакції 1960 року, оскільки присутній 23.07.2012року в якості статиста при пред»явленні особи на впізнання громадянин ОСОБА_15, через своє прізвище, ім»я та по-батькові, обов»язково повинен був різко відрізнятись від ОСОБА_2. За змістом ч.1 ст.24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за етнічною або іншою ознакою, тому не можна виключно через прізвище, ім»я та по-батькові робити висновки про наявність різких відмінностей у зовнішності та одязі. Таке заперечення є некоректним, та зводиться до суто суб»єктивного припущення сторони захисту, яке в якості доказу не може бути використане.
Згідно змісту протоколу від 23.07.2012року який розпочатий о 17:00годині особистого обшуку затриманого чи взятого під варту та огляду речей, що знаходяться при ньому, у ОСОБА_2 нічого не виявлено і не вилучено. (а.с.31). Після цього підозрюваний повідомив що викрадений телефон заставлений в ломбарді, а викрадена карта мобільного оператора знаходиться в кімнаті за місцем його постійного проживання. Тому останній добровільно за кошти його матері з участю працівників правоохоронних органів викупив телефон з ломбарду, а викрадену картку мобільного оператора «МТС» забрав із дому. Таким чином суд дійшов обґрунтованого висновку, що наступний протокол огляду місця події від 23.07.2012року який розпочатий о17:10хвилин, в ході якого у ОСОБА_2 вилучений мобільний телефон «Нокія-1208» і стартовий пакет оператора мобільного зв»язку «МТС», повністю відповідає фактичним обставинам по справі, є логічним і послідовним, відсутні будь-які передумови ставити під сумнів цей доказ по справі.
(а.с. 22-23)
З огляду на викладене, аналізуючи зібрані по справі та перевірені докази у їх сукупності, розглядаючи справу в межах пред'явленого обвинувачення, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого, повторно, і кваліфікує його дії по ч.2 ст.186 КК України.
При призначенні підсудному ОСОБА_2 покарання, суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_2 повторно вчинив умисний закінчений корисливий злочин, віднесений до категорії тяжких, заподіяні потерпілому ОСОБА_4 майнові збитки відшкодовані. Як особа, ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, суспільно-корисною працею тривалий час не займається, законного джерела доходу не має, одружений, хворіє хронічним вірусним гепатитом «С», латентна фаза, осудний, на обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного, є активне сприяння розкриттю злочину на початковій стадії досудового слідства.
Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_2 є: рецидив злочинів, вчинення злочину щодо особи похилого віку.
З огляду на перераховані обставини, за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, підсудному ОСОБА_2 необхідно призначити покарання в межах передбаченої санкції статті.
Із врахуванням всіх обставин справи, суд вважає доцільним призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням на строк, необхідний для можливого перевиховання підсудного та попередження вчинення нових злочинів, що цілком відповідає тяжкості вчиненого злочину, а також особи підсудного: який не зважаючи на те, що він раніше неодноразово визнавався винним у скоєнні тотожних злочинів передбачених ч.2 ст.186 КК України, до повного відбуття покарання вчинив новий злочин. Тобто належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став. У ОСОБА_2 відсутні власні законні джерела для існування, збитки відшкодовані за рахунок матері підсудного. ОСОБА_2 не усвідомлює суспільну небезпеку вчиненого ним злочину і не розкаюється. Активно протидіє, намагаючись ввести суд в оману і уникнути кримінальної відповідальності. Сукупність перерахованих обставин свідчить що його виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства. За таких умов, суд вважає, що відсутні підстави для застосування відносно ОСОБА_2 положень ст.ст.69,75 КК України.
Приймаючи до уваги те, що вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 серпня 2010року ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, але він вчинив новий злочин протягом іспитового строку, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.78 КК України призначити йому покарання за правилами, передбаченими ст.ст.71,72 КК України.
Цивільний позов потерпілим ОСОБА_4, не заявлявся.
Відповідно до ст.81 КПК України (в редакції 1960 року) речові докази: телефон і картка мобільного оператора «МТС», які були передані на зберігання потерпілому, необхідно залишити власнику речей - ОСОБА_4
Судові витрати по кримінальній справі за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 235грн. 20коп. відповідно до ст.93 КПК України (в редакції 1960 року) підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь держави.
З огляду на перераховані обставини, керуючись ст.ст.321-324 КПК України (в редакції 1960 року),
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 серпня 2010року та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п»ять) років 6 (шість) місяців.
Початок строку відбування покарання обраховувати з 23.07.2012року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без зміни, утримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави за проведення судово-товарознавчої експертизи 235грн.20коп.
Речові докази: мобільний телефон «Нокія-1208» і стартовий пакет оператора «МТС», передані ОСОБА_4 на зберігання, залишити йому, як власнику.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Кіровський районний суд міста Кіровограда, а засудженим у той же строк із моменту отримання копії даного вироку.
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда Є.В. Завгородній