Справа № 1207/11028/12 4-с/1207/81/12
09 січня 2013 року м.Луганськ
Жовтневий районний суд м.Луганська у складі:
головуючого - судді Селинного М.С.
при секретарі -Савенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Луганську скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця,-
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою, зазначивши, що 26.08.2011 року до Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ ним надіслана заява про виконання рішення суду щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь 72 388 гривень на підставі виконавчого листа № 2-3646\11, виданого 23.08.2011 року Жовтневим районним судом м.Луганська.
У скарзі ОСОБА_1 вказує, що на час його звернення до суду строки проведення виконавчих дій, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» минули. Бездіяльність державного виконавця була оскаржена ним начальнику Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ. Постановою зазначеної посадової особи від 07.09.2012 року у задоволенні його скарги було відмовлено.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ та зобов'язати його здійснити необхідні дії по виконанню рішення суду.
У судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримав, посилаючись на обставини, викладені в скарзі.
Представник Жовтневого відділу ДВС Луганського МУЮ у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, представника Жовтневого відділу ДВС Луганського МУЮ, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.
В судовому засіданні встановлено наступне.
З копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 26.08.2011 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого відділу ДВС Луганського МУЮ з заявою, в якій просить примусово виконати рішення Жовтневого районного суду м.Луганська про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів, накласти арешт на майно боржника та звернути на нього стягнення, додавши при цьому до заяви оригінал виконавчого листа № 2-3646\11 від 23.08.2011 року. Зазначена заява була отримана уповноваженою особою Жовтневого відділу ДВС Луганського МУЮ 29.08.2011 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст.17 цього Закону.
Згідно ст.25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
З матеріалів провадження вбачається, що постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою ОСОБА_1 винесено державним виконавцем 27 січня 2012 року, тобто практично через п'ять місяців після надходження виконавчого документу.
Відповідно до ч.5 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Судом встановлено, і це не оспорюється учасниками судового розгляду, що боржник у встановлений державним виконавцем строк добровільно не виконав рішення суду щодо сплати суми боргу.
Згідно актів державного виконавця, виходи за адресою боржника здійснювалися приблизно раз у два місяці -08 лютого, 27 березня та 04 травня 2012 року.
Державним виконавцем Жовтневого ВДВС ЛМУЮ зроблено запити до адресного бюро, МРЕВ ДАІ, БТІ щодо майна боржника 03 квітня 2012 року.
Наведене свідчить про невідповідність дій державного виконавця змісту зазначеної вище норми ст.30 Закону України «Про виконавче провадження».
З поданням про оголошення боржника у розшук державний виконавець звернувся до суду 14 червня 2012 року.
Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесено державним виконавцем 02 липня 2012 року, хоча стягував зазначав про необхідність цієї дії у заяві від 26 серпня 2011 року.
Питання про звернення стягнення на майно боржника до цього часу взагалі не вирішувалось.
Відповідно до вимог ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.2 ст.387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Аналізуючи наведене, суд вважає встановленим, що державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС Луганського МУЮ не вжито всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження»дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу, у зв'язку з чим скарга є обґрунтованою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.383-387 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Жовтневого відділу ДВС Луганського міського управління юстиції під час примусового виконання рішення Жовтневого районного суду м.Луганська про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 72 388 гривень, яка полягає у несвоєчасному проведенні виконавчих дій та у невжитті всіх передбачених законом заходів примусового виконання рішення.
Зобов'язати начальника Жовтневого відділу ДВС Луганського міського управління юстиції організувати виконання рішення суду відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м.Луганська у 5-денний строк з дня її проголошення.
Суддя М.С.Селинний