04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"08" січня 2013 р. Справа№ 5011-22/11818-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Баранця О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі Царук І. О.
За участю представників:
від позивача: Амєліна Ю. П. - представник за довіреністю № 13 від 02.01.2012
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»
на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2012
у справі № 5011-22/11818-2012 (суддя Самсін Р. І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»
про стягнення грошових коштів в порядку регресу
Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 32 576,76 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Форд», державний номерний знак АА 6683 НМ, який належить Ярмоленку Олександру Михайловичу, внаслідок ДПТ, що сталася з вини Гнатенка Василя Андрійовича - водія автомобіля «Фіат Добло», державний номерний знак АА 9035 ІТ, що належить ТОВ «Манхетен», цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.10.2012, повний текст якого підписаний 22.10.2012, у справі № 5011-22/11818-2012 позов задоволено повністю.
Рішення суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи належним чином підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем щодо розміру збитків, завданих пошкодженому транспортному засобу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2012 по справі №5011-22/11818-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем при поданні заяви про збільшення позовних вимог не надано доказів направлення її відповідачеві, тому суд першої інстанції мав повернути зазначену заяву позивачеві, чого ним, в порушення приписів процесуального законодавства, зроблено не було.
Крім того відповідач зазначає, що додане позивачем до матеріалів справи на доказ виплати спірного страхового відшкодування платіжне доручення № 012849 від 17.04.2012 оформлене з порушенням вимог п. 3.1 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, оскільки не містить відбитку печатки платника та підписів відповідальних осіб, а отже, вказане платіжне доручення не може бути доказом виплати страхового відшкодування.
Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.
21.07.2011 позивач як Страховик, Ярмоленко Олександр Михайлович як Страхувальник та Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» як Вигодонабувач уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 011114/4005/0000181 (далі Договір 1) (а.с. 5-14), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Форд Фьюжн», державний номерний знак АА 6683 НМ (далі Автомобіль).
Строк дії Договору 1 сторонами погоджений в п. 1.4 Договору 1 та становить з 00 год. 00 хв. 22.07.2011 до 24 год. 00 хв. 22.07.2014.
09.02.2012 о 08 годині 35 хвилин по проспекту Науки в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Ярмоленка О. М. та автомобіля «Фіат Добло», державний номерний знак АА 9035 ІТ (далі Автомобіль 1), який належить ТОВ «Манхетен», під керуванням Гнатенка Василя Андрійовича.
В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.
За замовленням позивача, Суб'єктом підприємницької діяльності Вілько О. Г. (сертифікат Фонду державного майна України №12095/11 від 17.06.2011, свідоцтво № 3633 від 11.06.2005) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаного ДТП, за результатам якої 23.03.2012 Суб'єктом підприємницької діяльності Вілько О. Г. складено Звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ №58С/02/12 (далі Звіт) (а.с. 22-40), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 38 540,87 грн.
Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № 00084212 від 11.04.2012, з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 15) та того, що франшиза за Договором 1 становить 0,5% від страхової суми (75 000 грн.), тобто 375 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 31 762,97 грн. (32 137,97-375).
При цьому, як слідує зі змісту вказаного розрахунку, вартість матеріального збитку визначена позивачем на підставі рахунка-фактури ТОВ «Автогарант АВ» № АКК-003738 від 29.03.2012 (а.с. 21), проте, враховуючи, що відповідно до зазначеного рахунку-фактури збиток становить 32 137,97 грн., в той час як Звітом збиток встановлений у більшому розмірі, розрахунок вартості збитку виходячи з розміру, встановленого рахунком-фактурою, в даному випадку є правомірним.
Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» (в редакції на дату укладення Договору 1) страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Зі змісті Договору 1 слідує, що Ярмоленко О. М. призначив в якості вигодонабувача за Договором 1 ПАТ «ОТП Банк».
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно з п. 5.7 Договору 1, у випадку, якщо сума страхового відшкодування не перевищує 15 000 грн., страхове відшкодування сплачується на рахунок СТО, що здійснює відновлення транспортного засобу, або на рахунок Страхувальника чи в інший спосіб, погоджений між Страховиком, Страхувальником та Вигодонабувачем. У випадку, якщо сума страхового відшкодування перевищує 15 000 грн. - Вигодонабувачу в рахунок дострокового погашення існуючої заборгованості Страхувальника за Кредитним договором, укладеним між Страхувальником та Вигодонабувачем, якщо інше не було письмово погоджено між Страховиком, Страхувальником та Вигодонабувачем.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2012 Ярмоленко О. М. звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування страхових коштів на СТО (а.с. 41).
Листом № 32/3742 від 02.04.2012 (а.с. 42) (у відповідь на лист позивача № 84212 від 30.03.2012) ПАТ «ОТП Банк» повідомив позивача про те, що не має заперечень проти виплати страхового відшкодування в сумі 31 762,97 грн. Ярмоленку О. М.
Платіжним дорученням № 012849 від 17.04.2012 (а.с. 43) позивач згідно з заявою Ярмоленка О. М.перерахував страхове відшкодування в сумі 31 762,97 грн. ТОВ «Автогарант АВ», тобто особі, яка проводила ремонт Автомобіля
З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні слідує, що воно банком проведено, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі, що спростовує посилання відповідача на те, що вказане платіжне доручення не є належним доказом виплати страхового відшкодування.
Крім того, 07.06.2012, в зв'язку з тим, що під час ремонту Автомобіля були виявлені додаткові пошкодження, Ярмоленко О. М. звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування згідно рахунку (а.с. 63).
Як слідує з матеріалів справи, за замовленням позивача, Суб'єктом підприємницької діяльності Вілько О. Г. (сертифікат Фонду державного майна України №12095/11 від 17.06.2011, свідоцтво № 3633 від 11.06.2005) проведено додаткову оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок ДТП, за результатам якої 21.06.2012 Суб'єктом підприємницької діяльності Вілько О. Г. складено Додатковий звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ №58С/02/12 (далі Додатковий звіт) (а.с. 64-71), згідно з яким вартість додаткового матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 813,79 грн.
Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № 0084212 (доплата) від 09.07.2012, з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 61), до виплати в якості страхового відшкодування призначено 813,79 грн.
Платіжним дорученням № 023493 від 10.07.2012 (а.с. 73) позивач перерахував страхове відшкодування в сумі 813,79 грн. ТОВ «Автогарант АВ», тобто особі, яка проводила ремонт Автомобіля.
Отже, загальна сума виплаченого позивачем страхового відшкодування становить 32 576,76 грн. (31 762,97+813,79).
Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнаний Гнатенко В. А., що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13.03.2012 (а.с. 20) та довідкою Державної автомобільної інспекції (а.с. 18).
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з витягом з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 77), станом на 09.02.2012 (дата вчинення ДТП) цивільно-правова відповідальність ТОВ «Манхетен» як власника Автомобіля 1 була застрахована відповідачем згідно полісу № АА 27991.
Зазначений факт відповідачем не заперечується.
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).
За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.
Згідно ч. 4 ст. 36 Закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з полісом № АА 27991, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, дорівнює 50 000 грн., франшиза - 0 грн.
Таким чином, відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності власника Автомобіля 1 - ТОВ «Манхетен» є особою, зобов'язаною відшкодувати завдані спірною ДТП збитки відповідно до положень Закону у межах, передбачених полісом № АА 27991.
Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.
З урахуванням вказаних правових норм та того, що франшиза згідно полісу № АА 27991 становить 0 грн., відповідач зобов'язаний відшкодувати потерпілій стороні збитки в межах ліміту відповідальності у розмірі 32 576,76 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 32 576,76 грн.
Щодо посилань відповідача на те, що позивачем при поданні заяви про збільшення позовних вимог не надано доказів направлення її відповідачеві, і що суд першої інстанції мав повернути зазначену заяву позивачеві, чого ним, в порушення приписів процесуального законодавства, зроблено не було, слід зазначити таке.
Частиною 4 ст. 22 ГПК України встановлено право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Пунктом 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Частиною 1 ст. 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Колегія суддів погоджується з відповідачем, що позивач, звертаючись до суду з заявою про збільшення позовних вимог, мав направити копію вказаної заяви та доданих до неї документів відповідачеві, а суд першої інстанції мав зобов'язати позивача надати відповідні докази цього, відклавши розгляд справи, проте, враховуючи приписи чинного процесуального законодавства, апеляційний суд не наділений повноваженнями щодо повернення заяви про уточнення позовних вимог без розгляду, в тому числі, і з підстав не подання доказів направлення її копії відповідачеві, проте зобов'язаний розглянути спір у тому обсязі, що його розглянуто судом першої інстанції.
З огляду на вказані обставини та враховуючи, що за правилами ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не сталося, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2012 у справі № 5011-22/11818-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Каштан».
Водночас слід зазначити таке.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:
- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;
- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;
- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Загальна сума заявлених майнових вимог становить 32 576,76 грн.
Рішенням від 19.10.2012 у справі № 5011-22/11818-2012 позов задоволено повністю.
Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір» та встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», він мав сплатити судовий збір в розмірі 804,75 грн.
Відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 805 грн. (платіжні доручення № 2973 від 30.10.2012 та №3272 від 30.11.2012), що на 0,25 грн. більше за встановлений законодавством розмір.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, судовий збір в сумі 0,25 грн. (805-804,75) підлягає поверненню заявникові.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан» на рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2012 у справі №5011-22/11818-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2012 у справі №5011-22/11818-2012 залишити без змін.
3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Каштан» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 12, офіс 37, ідентифікаційний код 32071894) судовий збір в сумі 0 (нуль) грн. 25 коп., перерахований платіжним дорученням № 3272 від 30.11.2012, оригінал якого міститься в матеріалах справи.
4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи №5011-22/11818-2012.
Повний текст постанови складено: 09.01.2013
Головуючий суддя Калатай Н.Ф.
Судді Баранець О.М.
Пашкіна С.А.