Копія
Іменем України
Справа № 2а-3194/11/2770
06.08.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Курапової З.І.
секретар судового засідання Карпова І.І.
за участю сторін:
позивач, ОСОБА_2- паспорт НОМЕР_1 виданий Гагарінським Рв УМВСУ в м. Севастополі від 08.08.97,
представник відповідача, Севастопольської міської Ради- Вахрамеева Марина Юріївна, довіреність № 03-15/5 від 03.01.12
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольської міської Ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В ) від 30.11.11
за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,Севастополь,99014)
ОСОБА_5 (АДРЕСА_2,Севастополь,99007)
ОСОБА_6 (АДРЕСА_3,Севастополь,99038)
ОСОБА_7 (АДРЕСА_4,Севастополь,99038)
ОСОБА_2 (АДРЕСА_5,Севастополь,99038)
ОСОБА_8 (АДРЕСА_6,Севастополь,99046)
ОСОБА_9 (АДРЕСА_7,Севастополь,99057)
ОСОБА_10 (вул.Леніна 37,Севастополь,99011)
до Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Леніна, 2,Севастополь,99011)
Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)
про визнання протиправними дій та незаконними рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 30.11.11 адміністративний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій посадової особи місцевого органу виконавчої влади та незаконним рішення Севастопольської міської Ради задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Севастопольської міської Ради № 9245 «Про відмову СТ «ДЖБТІЗ Паймунар»в погодженні вибору місця розташування земельної ділянки приблизної площею 3,51 га для індивідуального дачного будівництва у районі с. Флотське»
Стягнуто з Державного бюджету України (31113095700007, ГУ ДКВ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі З грн. 40 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 30.11.11 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті судом першої інстанції постанови невірно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржуване рішення порушує права фізичних осіб, так як з заявою про надання земельної ділянки зверталася тільки юридична особа, та лише його права можуть вважатися порушеними та бути предметом захисту.
Таким чином позивачі не є суб'єктами акту індивідуальної дії, що оскаржується, тому їх права не порушені, позивачами не були оскаржені негативні висновки, на підставі яких було винесено рішення Севастопольської міської радою. За таких обставин суд першої інстанції прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Севастопольської міської Ради.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при належному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, тобто є законною та обґрунтованою, тому просить скаргу Севастопольської міської Ради залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя залишити без змін.
Переглянувши постанову суду відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
У листопаді 2005 року СТ «Дачно-житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників «Пайманар»(надалі -СТ «ДЖБТІЗ Паймунар») звернулося до Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації з клопотанням про надання висновку про можливість виділу земельної ділянки у районі с. Флотське Балаклавського району м. Севастополя для будівництва індивідуальних дачних домівок. На дане клопотання 26.12.2005 року була отримала відповідь про необхідність розробки графічного матеріалу на надання його до відділу Генерального плану Управління. У жовтні 2007 року СТ «ДЖБТІЗ Паймунар»повторно звернулося до Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації з клопотанням про надання градобудівельного висновку для відводу земельної ділянки з наданням градобудівельної документації, розробленої КП «Муніципальне житло».
Також у травні 2008 року СТ «ДЖБТІЗ Паймунар»повторно, у зв'язку з відсутності результатів розгляду попереднього звернення, звернулося до Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації.
У липні 2008 року на дані клопотання була дана відповідь що містобудівельну документацію СТ «ДЖБТІЗ Паймунар»«необхідно привести у відповідність для підготовці висновку», без виказання будь якої невідповідності даної документації нормам діючого законодавства. У зв'язку з ігноруванням Управлінням містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації заяв СТ «ДЖБТІЗ Паймунар»про надання висновку, необхідного для подання клопотання до Севастопольської міської ради про надання згоді на відвід земельної ділянки, СТ «ДЖБТІЗ Паймунар»було змушено у листопаді 2008 року звернутися до Севастопольської міської Ради з наданням: Схема попереднього узгодження місця положення та цільового призначення земельної ділянки, містобудівельної документації на 9 аркушах, копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копії статуту СТ «ДЖБТІЗ Паймунар», копії довідки про включення юридичної особи до державного реєстру; копії паспортів та ІПН членів кооперативу, довідка про відсутності права власності та права користування на земельну ділянку; копія відповіді Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації. Також СТ «ДЖБТІЗ Паймунар»у четвертий раз у листопаді 2008 року звернулося до Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації з проханням надати висновок чи мотивовану відмову у його наданні.
26 січня 2010 року Севастопольською міською Радою прийнято рішення № 9245 «Про відмову СТ «ДЖБТІЗ Паймунар» в узгодженні вибору міста розташування земельної ділянки приблизної площею 3,51 га для індивідуального дачного будівництва у районі с. Флотське» у зв'язку з невиконанням вимог ст. 39 Земельного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про планування та забудову територій» (невідповідність цільовому призначенню земельної ділянки) на підставі висновків Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 26.06.2009 року та відділу держслужби охорони культурної спадщини Управління культури та туризму Севастопольської міської державної адміністрації від 03.08.2009 року.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно висновків Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації від 26.06.2009 року та відділу держслужби охорони культурної спадщини Управління культури та туризму Севастопольської міської державної адміністрації від 03.08.2009 року неможливо узгодити вибір міста розташування земельної ділянки, у зв'язку з відсутністю матеріалів містобудівельної документації .
Крім того, згідно висновку відділу держслужби охорони культурної спадщини Управління культури та туризму Севастопольської міської державної адміністрації від 03.08.2009 року вказано, що заява СТ «ДЖБТІЗ Паймунар» не відповідає формі заяви, затвердженої постановою КМУ від 26.02.2009, проте вона була подана у листопаді 2008 року та в порушення законодавства - п.7 ст.151 Земельного кодексу України не була розглянута у передбачені законодавством строки та порядку.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій статті 17 КАС України.
Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України N 2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»визначено, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року N 6-зп "Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України" частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність).
Відповідно до Статуту СТ «ДЖБТІЗ «Паймунар», метою діяльності товариства є поліпшення життєвого рівня членів кооперативу шляхом будівництва дачних, житлових та садових будинків для своїх членів на основі об'єднання їх особистих та колективних інтересів, розподілення між ними ризиків, витрат, розвитку їх самоорганізації, самоврядування та самоконтролю. Предметом діяльності кооперативу є будівництво дачних, житлових та садових індивідуальних будинків на виділених Товариству земельних ділянок.
Відповідно до реалізації вказаної мети, згідно зі нормами діючого на момент звернення земельного законодавства (2008 рік), а також рішення Севастопольської міської ради № 912 від 11 жовтня 2006 року «Про затвердження Порядку надання земельних ділянок для житлової забудови житлово - будівельним, обслуговуючим кооперативам та товариствам індивідуальних забудовників», юридична особа звернулась до Севастопольської міської Ради в інтересах саме членів товариства, про що свідчить клопотання про вибір місця розташування земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, а також копії паспортів та ідентифікаційних кодів членів товариства, які були надані Севастопольської міської раді до клопотання, що найшло відображення у оскаржуваній постанові Окружного адміністративного суду міста Севастополя. Після затвердження проекту землеустрою на відведення земельної ділянки фізичні особи -члени кооперативу отримували право власності на відповідні земельні ділянки.
Стаття 118 Земельного кодексу України регулює порядок надання земельних ділянок громадянам у порядку приватизації. Вказуючи дану норму матеріального права, як обґрунтування винесення спірного рішення № 9245 від 26.01.2010 «Про відмову СТ «ДЖБТІЗ «Паймунар»в погодженні вибору місця розташування земельної ділянки приблизною площею 3,15 га для індивідуального дачного будівництва у районі с. Флотське», відповідач також спростовує своє твердження про відсутність порушення прав фізичних осіб при винесенні цього рішення.
З цих підстав, посилання відповідача про відсутність порушення прав та інтересів фізичних осіб-членів товариства оскаржуваним рішенням, а також твердження, що позивачі звернулися до суду в інтересах юридичної особи без належних повноважень, не відповідає обставинам справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Частиною 7 зазначеної статті передбачено, що районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином законодавством встановлений перелік підстав, які не надають права на отримання дозволу на узгодження місця розташування об'єкта, до яких висновки органів виконавчої влади про неповне оформлення документів, не відносяться.
Крім того, колегія судів звертає увагу, що стаття 39 Земельного кодексу України встановлює порядок використання земель житлової та громадської забудови. Відповідно до Генерального плану міста Севастополя земельна ділянка у районі с. Флотське відноситься до земель рекреаційного призначення. Тому до цих земель не може бути застосований порядок використання земель іншого цільового призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Тобто рішенням органу місцевого самоврядування встановлюється саме категорія земель.
Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення;б) землі житлової та громадської забудови;в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Статтею 51 Земельного кодексу України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Відповідно до Українського класифікатора цільового використання земель, затвердженого листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 г. N 14-1-7/1205, чинного на момент винесення рішення, землі рекреаційного призначення не розділяються на підрозділи.
Таким чином розташування на землях рекреаційного призначення індивідуального дачного будівництва відповідає їх цільовому призначенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 1 ст. 69, ч. 2 ст. 71 КАС України).
З огляду на викладене, наведені у апеляційній скарзі доводи не є такими, що спростовують правильність висновків суду першої інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Севастопольської міської Ради залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.11.2011 по справі № 2а-3194/11/2770 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 13 серпня 2012 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис З.І.Курапова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук