04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" грудня 2012 р. Справа№ 5011-4/7932-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Кондес Л.О.
Рябухи В.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Басманова О.Ю. - представник, дов. № 2452 від 13.12.2012;
від відповідача: Миханів В.Р. - представник, дов. б/н від 11.07.2012;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання екологічної безпеки і нових технологій" ТОВ "ЕКОНТ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2012
у справі № 5011-4/7932-2012 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Дочірнього підприємства "ЕКОС" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання екологічної безпеки і нових технологій" ТОВ "ЕКОНТ"
про стягнення 36 828,00 грн.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.12.2012.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2012 у справі № 5011-4/7932-2012 позов задоволено повністю; з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 36 828,00 грн. заборгованості, 1 609,50 грн. судового збору.
Рішення мотивовано тим, що факт наявності боргу у відповідача за договором оренди № 22 у сумі 36 828,00 грн. позивачем належним чином доведений і відповідачем не спростований.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2012 у справі № 5011-4/7932-2012 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.
Скаржник посилається на ненадання позивачем до матеріалів справи копій договорів на комунальні послуги з відповідними міськими службами або з надавачами комунальних послуг, без яких договір оренди відповідно до п.6.7 цього договору, є недійсним.
На думку скакржника, судом першої інстанції не досліджено питання чи є позивач власником нежитлового нерухомого майна, що є предметом договору.
Скаржник посилається на односторонній розрахунок позивача, ненадсилання позивачем свого представника для проведення звірки заборгованості, те, що розрахунок не є доказом у справі.
Як вважає скаржник, позивач мав би підтвердити свої розрахунки відповідними належними первинними документами, а саме, актами про надання-використання послуг по договору оренди, підписаними обома сторонами, а у випадку відсутності зазначених актів, на думку скаржника, у позивача відсутні правові підстави для стягнення зазначеної ним у позові заборгованості.
Скаржник стверджує про те, що позивачем до суду першої інстанції не надано засвідчених належним чином копій усіх банківських виписок, відповідно до яких він отримував від відповідача платежі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, посилаючись, зокрема, на те, що в матеріалах справи є договір № 1846 від 01.01.2012, укладений між Житловим управлінням "Лівобережне" та відповідачем.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем подано до суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 30 690,00 грн. заборгованості за договором оренди № 22 від 01.06.2011.
У порядку ст. 22 ГПК України 31.07.2012 позивачем подана заява про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідача 36 828,00 грн. основного боргу.
Також 24.09.2012 позивачем подана уточнена позовна заява про об'єднання позовних вимог за договорами №№ 22 та 1846 і стягнення з відповідача 39 344, 63 грн. основного боргу та 546,43 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2012 у справі № 5011-4/7932-2012 судом залишено без задоволення заяву позивача про об'єднання позовних вимог, як таку, що не відповідає нормам ст. 22 ГПК України.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.06.2011 між сторонами укладено договір № 22 оренди нежитлових приміщень, згідно з п.1.1 якого позивач, за договором орендодавець, на підставі даного договору та акту передачі, передає приміщення, а відповідач, за договором орендар, приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване по вул. П.Запорожця, 13 загальною площею 102,3 кв.м.
01.06.2011 сторонами підписано акт про передачу-прийняття зазначеного нежитлового приміщення в оренду.
Згідно з п.2.1 договору № 22 загальна орендна плата по цьому договору становить 6 138,00 грн. на місяць, в тому числі ПДВ 1 023,00 грн.
Розрахунок до договору оренди підписаний сторонами та є додатком № 1 до договору № 22.
Відповідно до п.2.2 договору № 22 щомісячно, до 20 числа поточного місяця, відповідач зобов'язаний повністю оплатити суму орендної плати відповідно до п.2.1 даного договору, незалежно від фінансових результатів господарської діяльності.
Згідно з ч.1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарського діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як вбачається із наданої позивачем, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, відомості нарахувань та оплат, станом на 30.07.2012, за період з вересня 2011р. по червень 2012р. відповідачем недоплачено позивачу орендних платежів на загальну суму 36 828,00 грн.
30.06.2012 сторонами укладено угоду про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 22 від 01.06.2011.
Відповідачем не надано доказів того, що ним повністю виконані обов'язки по здійсненню орендних платежів за договором № 22.
Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Доводи апеляційної скарги є такими, що не грунтуються на нормах права та матеріалах справи, враховуючи викладене та наступні обставини.
У матеріалах справи відсутні докази того, що є судове рішення про визнання договору № 22 недійсним.
Крім того, у матеріалах справи є копія договору № 1846 про надання комунальних послуг на приміщення, що здані в оренду та утримання прибудинкової території від 01.01.2012, укладеного між позивачем, в особі філії - Житлового управління "Лівобережне" та відповідачем.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, якщо позивачем не правильно вказано розмір сплачених відповідачем орендних платежів, то саме відповідач повинен надати докази на підтвердження правильного розміру боргу, або його відсутності.
Посилання на неможливість надання такого доказу безпідставне, адже відповідач також може надати витяг із свого особового рахунку про здійснені платежі за відповідний період або довідку банку про здійснені платежі позивачу.
Оскільки розмір орендної плати передбачений в договорі № 22 та в додатку № 1 до договору № 22, суми здійснених платежів відомі відповідачу та відповідачем не наведено заперечень до розрахунку, то останнім не доведено, що розрахунок позивача не є правильним.
Позивачем повідомлено суду першої інстанції про надсилання відповідачу акту звіряння розрахунків, зокрема, по договору № 22 та додано зазначений акт, доказів того, що відповідачем розглянуто надісланий позивачем акт звіряння та підписано, або надано свої дані щодо стану розрахунків між сторонами, у матеріалах справи відсутні.
Крім того, слід вказати, що акт звіряння не має юридичної сили доказу розміру заборгованості.
Як вже зазначалось, в матеріалах справи відсутні докази наявності судового рішення про визнання договору № 22 недійсним, у тому числі через те, що позивач не є власником майна, переданого в оренду, також предметом господарського спору в даній справі не є питання, пов'язані із правом власності, отже, у суду першої інстанції не було підстав для дослідження доказів права власності майна, яке було в оренді за договором № 22.
Умовами договору № 22 не передбачена залежність між обов'язком відповідача сплатити орендну плату позивачу в обумовлені договором термін і розмірі та складанням і погодженням будь-яких документів, в тому числі й актів про надання -використання послуг.
За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2012 у справі № 5011-4/7932-2012 залишити без змін, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання екологічної безпеки і нових технологій" ТОВ "ЕКОНТ" без змін.
2. Справу № 5011-4/7932-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Ропій Л.М.
Судді Кондес Л.О.
Рябуха В.І.