Справа №2/0506/18/12
29 грудня 2012 року
Волноваський районний суд, Донецкої області
В складі: головуючого: судді - Ковей JI.B.
При секретареві - Сотченко В.О.
За участю позивача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2.
За участю представника позивача - ОСОБА_3
За участю відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_4
Представники відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6
Представник третьої особи
Волноваської державної нотаріальної контори - Петренко В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 та третя особа Волноваська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності та поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав,
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності, усунення перешкод в користуванні будинком та господарськими будівлями і спорудами та поновлення строку для захисту її прав і свої доводи мотивує тим, що вона була в шлюбі з ОСОБА_8 з 25 квітня 1987 року, а 24.07.1990 року шлюб було розірвано. Від шлюбу мають сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. З метою створення належних умов, батьки надали їм грошові кошти на купівлю будинку і 19 травня 1987 року, позивачка з чоловіком купила будинок АДРЕСА_1, житловою площею 34,7 кв.м., договір купівлі - продажу було вкладено між ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Після розірвання шлюбу позивачка домовилась зі своїм чоловіком, що вона з сином буде проживати у її батьків, які мешкають в АДРЕСА_2, а її чоловік залишається в будинку, але будинок в подальшому залишається їх сину, тому позивачка звертатись до суду про розподіл не буде. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер і під час оформлення документів в березні місяці 2011 року позивачка дізналася, що з метою незаконного позбавлення позивачки власності на спільне майно, а саме будинок АДРЕСА_1, ОСОБА_8, 30 червня 1988 року подарував своєму батькові, ОСОБА_10 який на той час мав житловий будинок в АДРЕСА_3 Договір було посвідчено Волноваською державною нотаріальною конторою, реєстр № 3246, відповідно до вимог закону, договір було зареєстровано в Волноваському БТІ № 5258, чим було порушено її право як співвласника згідно ст..ст. 319, 321, 392 ЦК України, а також ст..ст. 22, 60, 65 СК України, договір дарування можливо було укласти тільки з її згоди. У відповідності зі ст. 215 ч.І ЦК України, позивачка вважає угоду недійсною, оскільки під час укладення договору дарування не виконанні вимоги закону, відносно її письмової згоди на дарування будинку, у відповідності зі ч.І-3,5-6 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, вважає позивачка, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок є нікчемним, тому позивачка просить поновити їй строк звернення до суду, оскільки вважає, що він пропущений з поважної причини, визнати договір дарування недійсним і визнати за нею право на 1/2 частину будинку, а по 1/4 частині за відповідачами, будинок залишити в загальному користуванні, усунути перешкоди в користуванні житловим будинком і господарськими будівлями і спорудами, зобов»язати відповідачку ОСОБА_4 надати вільний доступ до будинку і господарських будівель і споруд і стягнути з відповідачів судові витрати.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, просила договір дарування визнати недійсними і визнати за нею право на 1/2 частину будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1, усунути перешкоди в користуванні житловим будинком та стягнути з відповідачів судові витрати.
Представник позивача також позов підтримала.
Відповідач ОСОБА_1 позов визнав.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала.
Представник відповідача ОСОБА_11 позов не визнав.
Представник відповідача ОСОБА_6 позов не визнав і просив відмовити за безпідставністю, оскільки позивачка не є стороною договору, тому вона не має права звертатися до суду з позовом про визнання не дійсним договору дарування.
Представник третьої особи Волноваської державної нотаріальної контори - Петренко В.Є. позов визнала і пояснила, що при посвідченні договору дарування від 30.06.1988 року письмової згоди співвласника, як вимагає закон, позивачки по даній справі не було, що дає підстави визнати, що було порушено право позивача по даній справі, як співвласника майна.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Допитаний в судовому засіданні свідок, ОСОБА_9 суду свідчив, що дійсно 19.05.1987 року він продав будинок родині, тобто позивачці і її чоловікові, договір купівлі продажу було укладено з чоловіком, ОСОБА_8, 1/2 частину вартості будинку платила мати позивачки.
Свідок, ОСОБА_12 суду свідчила, що більше 15-ти років вона мешкала в цивільному шлюбі з ОСОБА_8 по день його смерті і достовірно суду свідчила, що відповідач ОСОБА_1 який є сином ОСОБА_8 при житті останнього, постійно підтримав стосунки з батьком, а ОСОБА_8 постійно говорив про те, що будинок належить тільки його сину, тобто відповідачу - ОСОБА_1, тому в останній час життя спадкодавця, коли були ремонтні роботи даху будинку і інші прибудови і ремонти, відповідач - ОСОБА_1 приймав саму активну участь фізично в ремонтах, оскільки постійно була розмова у ОСОБА_8 про те, що будинок належить тільки його синові. Потім мати, ОСОБА_8, в 2010 році приписалась в будинку і спочатку періодично проживала в будинку АДРЕСА_1, а після смерті ОСОБА_8 стала постійно мешкати в будинку, в день похорон ОСОБА_8 вона забрала свої речи з будинку і більше в будинку не мешкає.
З довідки від 03.11.1995 року виданої Волноваським відділом реєстрації актів цивільного стану, Донецької області, що є наявною у справі вбачається, що 23.04.1987 року було укладено шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, після укладення шлюбу були присвоєні прізвища, чоловікові - ОСОБА_8, дружині ОСОБА_2, зроблено запис № 2, даний шлюб було розірвано відповідно до вимог чинного законодавства 24 липня 1990.
Доводи позивачки, що від шлюбу мають сина, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається з свідоцтва про народження, що є наявним у справі, де в графі батьки вказано: батько - ОСОБА_8, мати - ОСОБА_2.
Про те, що сторони під час шлюбу купили будинок з господарськими будівлями і спорудами житловою площею 34.70 кв.м., на земельній ділянці площею 600 кв.м. АДРЕСА_1 на ім.»я, чоловіка - ОСОБА_8, вбачається з договору купівлі - продажу від 19.05.1987 року посвідченого Першою Волноваською нотаріальною конторою, реєстр № 1364, відповідно до вимог чинного законодавства договір було зареєстровано в Волноваському БТІ 27.05.1987 року за № 2558.
Враховуючи, що будинок сторони купили під час шлюбу, тому на підставі ст. 22 Кодексу про шлюб та сім»ю Української РСР, майно набуте подружжям за час шлюбу, являється їх спільною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядженням цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, що співпадає з вимогами ст. 368 ч.З ЦК України.
Згідно 4.2 ст. 23 Кодексу про шлюб та сім»ю Української РСР, при вчиненні правочинів по відчуженню спільного майна подружжя, що вимагають нотаріального посвідчення, згода іншого подружжя повинна бути подана письмово. Вказані вимоги повністю співпадають із вимогами ч.З ст.65 СК України та ч.2ст. 369 ЦК України.
На підставі ст. 28 Кодексу про шлюб та сім»ю Української РСР, яка передбачала, що у разі поділу майна, що являється спільною сумісною власністю подружжя, їх долі визначаються рівними і ці вимоги повністю співпадають із вимогами ст. 70 СК України та ст. 372 ЦК України.
З ст. 112 ЦК Української РСР майно може належати на праві спільної сумісної власності двом громадянам, а без встановлення часток це сумісна власність і ці вимоги співпадають з вимогами ст. 368 ЦК України.
Відповідно до ст. 243 ЦК Української РСР за договором дарування одна сторона передає іншій майно у власність безкоштовно. Договір вважається укладеним з моменту передачі майна.
На підставі ст. 144 ЦК Української РСР власник мав право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння і ці вимоги співпадають із вимогами ст. 387 ЦК України.
Згідно до ч.З ст. 369 ЦК України правочин по розпорядженню спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судоми недійсним за позовом іншого співвласника в разі відсутності у співвласника, що вчинив правочин, необхідних повноважень.
Судом встановлено, що згідно договору дарування від 30.06.1988 року ОСОБА_8 подарував своєму батькові ОСОБА_10 будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, договір посвідчено Першою Волноваською державною нотаріальною конторою, реєстр № 3246 і відповідно до вимог закону зареєстровано в Волноваському БТІ 25.07.1988 року № 5258, але житловий будинок не передавався відповідно до договору дарування, оскільки в будинку мешкали, позивачка. її чоловік ОСОБА_8 і їх син, ОСОБА_1, і одарований, ОСОБА_10 відповідно його не приймав..
З документів які надані з Донецького обласного державного архіву при укладенні договору дарування від 30.06.1988 року, що є наявними у справі, відповідно до вимог ч.2 ст. 23 Кодексу про шлюбу та сім»ю Української РСР, який діяв на час укладення договору, що співпадає з ч.З ст. 65 СК України, розпорядження майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, згода другого з подружжя має бути подана письмово і нотаріально посвідчена, а письмова згода позивача по даній справі відсутня, що свідчить про те. що право позивача було порушено.
Відповідно до ч.З ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Судом встановлено, що 16 травня 1989 року відповідно до договору дарування ОСОБА_10 подарував будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1,своєму синові - ОСОБА_8, договір посвідчено Волноваською державною нотаріальною конторою, реєстр № 1868, договір зареєстровано в Волноваському БТІ 13.06.1989 року за № 5228, що підтверджує доводи позивача, що договори дарування було вкладено з метою позбавлення її права власності на спільне майно подружжя.
Відповідно до ч.І ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ч.І ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, що вбачається з ксерокопії свідоцтва про смерть, що є наявним у справі, зроблено запис № 190 від 21.06.2010 року зробленого Відділом реєстрації актів цивільного стану Волноваського РУЮ.
Згідно постанови № 1012/02-31 від 10.07.2012 року виданої Волноваським державним нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальних дій ОСОБА_8 - ОСОБА_2. у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.
З ухвали Волноваського районного суду, Донецької області від 19.05.2011 року вбачається що позовна заява ОСОБА_8 -ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1, третя особа Волноваська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на майно залишена без розгляду на підставі п.5ч.1 ст. 207 ЦПК України, тобто на підставі заяви позивачки, що свідчить про те, що позивачка відповідно до вимог чинного законодавства має право звернутися до суду вдруге з даним позовом.
Суд також признає причину пропуску строку поважною, звернення до суду, оскільки позивачка дізналась про її порушене право в 2011 році, коли її син подавав документи на прийняття спадщини, що її право було порушене при укладанні угоди дарування, тому вважає необхідним поновити позивачці строк звернення до суду.
Аналіз наведених доказів дає суду підстави визнати, що сторони уклали шлюб 25.04.1987 року, під час шлюбу купили будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, який належав їм на праві спільної сумісної власності подружжя. 30.06.1988 року, ОСОБА_8 без згоди співвласника, позивачки по даній справі, подарував будинок, своєму батькові. ОСОБА_10, чим порушив право позивача, як співвласника, в період шлюбу, а потім 16.05.1989 року батько, ОСОБА_10 подарував синові, ОСОБА_8 вищевказаний будинок. Доводи
позивачки про те, що між нею і ОСОБА_8 була домовленість, що будинок вони ділити не будуть, а будинок залишиться їх сину, оскільки батьки позивачки мешкали в м. Волноваха, то вона повернулась до батьків, а ОСОБА_8 залишився проживати в їх будинку, підтвердила і цивільна дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_12, з якою він мешкав по день смерті більше 15-ти років, суд не приймає до уваги доводи сторін за які кошти було куплено будинок, оскільки при житті ОСОБА_8 ніхто протягом встановленого законом строку не пред»являв вимог по поверненню грошових коштів, тому позов підлягає задоволенню.
Підлягає стягненню з відповідачів на користь позивачки і судові витрати 353 гривні 35 копійок та на ІТО 120 гривень на підставі ст. 88 ЦПК України.
Керуючись CT..CT. 10, 60, 88, 209, 2012-215, 218 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_8 - ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 та третя особа Волноваська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні будинком і господарськими будівлями і спорудами та поновлення строку звернення до суду задовольнити.
Поновити ОСОБА_4 - ОСОБА_2 строк звернення до суду по цивільній справі за її позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа Волноваська державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні будинком і господарськими будівлями і спорудами, для захисту її прав.
Визнати договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 30 червня 1988 року посвідчений нотаріусом Першої Волноваської державної нотаріальної контори, реєстр № 3246 недійсним.
Визнати право власності за ОСОБА_10 - ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 житловою площею 34.7 кв.м., вартістю 35 532 гривні 50 копійок.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадщину за законом на ? частину будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 житловою площею 8.67 кв., вартістю 17 676 гривень 25 копійок.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на спадщину за законом на 1/4 частину будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 житловою площею 8.67 кв.м.. вартістю 17 676 гривень 25 копійок.
Будинок АДРЕСА_1 залишити загальному користуванні.
Зобов»язати ОСОБА_4 надати вільний доступ ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в користуванні житловим будинком і господарськими спорудами АДРЕСА_1, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Стягнути з ОСОБА_1 - 237 гривень 67 копійок та з ОСОБА_4 - 236 гривень 67 копійок на користь ОСОБА_4 - ОСОБА_2
Апеляційна скарга на рішення подається до Апеляційного суду, Донецької області через Волноваський районний суд протягом 10-ти днів після його проголошення.
Особи які брали участь в судовому засіданні але не були присутніми при оголошенні судового рішення протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: