Справа № 0308/7438/2012 Провадження №11/773/7/13 Головуючий у 1 інстанції:Борнос А.В.
Категорія: ч. 2 ст. 355 КК України Доповідач: Бешта Г. Б.
04 січня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Бешти Г.Б.,
суддів -Оксентюка В.Н., Денісова В.П.,
за участю прокурора - Кухтей-Хилюк Л.В.,
засудженого -ОСОБА_1,
захисника - ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, та захисника засудженого ОСОБА_1 -адвоката ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2012 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Запоріжжя Запоріжської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, працює ливарником, одруженого, має одну малолітню дитину, раніше судимого:
1) 06.12.1994 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя за ст.ст.141 ч.2, 141 ч.3, 206 ч.2, 42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 12.03.1997 року згідно постанови Прилукського міського суду Чернігівської області від 11.03.1997 року умовно-достроково на 7 місяців 7 днів;
2) 06.08.1997 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя за ст.141 ч.2, 43 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 19.05.2001 року по відбуттю строку покарання;
3) 29.04.2003 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя за ст.ст.122 ч.1, 121 ч.1, 296 ч.4, 70 КК України до 8 років позбавлення волі, звільненого 10.12.2010 року по відбуттю строку покарання, засуджено:
- за ч. 2 ст. 355 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
Зараховано ОСОБА_1 в строк відбуття покарання перебування під вартою з 24.02. по 05.03.2012 року.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній -заставу.
Предмет застави, що внесений на депозит територіального управління ДСА у Волинській області в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн., після вступу вироку в законну силу, постановлено повернути заставодавцю -ОСОБА_3
Арешт, накладений на майно засудженого ОСОБА_1 -мобільний телефон марки DUOS»імей 358422/04/122542/0, імей НОМЕР_1 з сім-картками операторів мобільного зв'язку «МТС», - знято а телефони повернуто законному володільцеві -ОСОБА_1, -
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 22 лютого 2012 року близько 14.00 год., перебуваючи у кафе «Вулик», що в с.Струмівка Луцького району Волинської області, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, примушував потерпілого ОСОБА_4 до виконання цивільно-правових зобов'язань, зокрема негайної передачі документів на придбаний ним автомобіль марки «БМВ». Виявивши відсутність у потерпілого документів на вказаний автомобіль, застосовуючи фізичне насильство, яке виразилось у нанесенні близько двох ударів кулаком руки в голову та одного удару кулаком руки в спину, пред'явив вимогу про виконання цивільно-правового зобов'язання шляхом повернення коштів в сумі 4000 доларів США, витрачених ним в якості завдатку, заволодів коштами потерпілого ОСОБА_4 в сумі 3300 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину становить 26358,40 грн., 100 Євро, що згідно курсу НБУ -1056,09 грн. та 4500 грн., а всього коштами в сумі 31914, 49 грн., після чого залишив приміщення кафе.
Внаслідок вищевказаних дій потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, забою поперекового відділу хребта, які згідно висновку судово-медичної експертизи №233 від 27 лютого 2012 року, за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В апеляції прокурор, який затверджував обвинувальний висновок, не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, просить вирок суду скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю покарання, призначеного судом, тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості, постановивши новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 355 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що ОСОБА_1 раніше був тричі судимий і знову вчинив злочин при такій обтяжуючій покарання обставині як рецидив злочину.
Захисник засудженого ОСОБА_1 -адвокат ОСОБА_2 в своїй апеляції просить вирок суду скасувати та виправдати ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочину.
Посилається на те, що згідно висновку №233 від 27.02.2012р. при огляді потерпілого судово-медичний експерт будь-яких ушкоджень на тілі ОСОБА_4 не виявив. Крім того зазначає, що працівники бару 22.02.12р. не чули і бачили будь-якого конфлікту між відвідувачами бару, а показання потерпілого та свідка ОСОБА_5 є непослідовними та неправдивими.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, заслухавши прокурора, який просив задовольнити його апеляцію та заперечив апеляцію захисника, засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляцію адвоката та заперечив апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають з таких підстав.
Вина ОСОБА_1 у примушуванні потерпілого ОСОБА_4 до виконання цивільно-правових зобов'язань, поєднаними з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, стверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав правильну оцінку та вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 355 КК України.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 пред'явив в категоричній формі конкретну та чітку вимогу до потерпілого ОСОБА_4 про негайну передачу документів на автомобіль марки «БМВ», оскільки вважав, що фактично право такої вимоги перейшло до нього від первинного покупця ОСОБА_6 Після того, як засуджений зрозумів, що документів на автомобіль у потерпілого немає, ОСОБА_1 зажадав від потерпілого повернути кошти, які були передані йому ОСОБА_6 в якості завдатку та витрачені на ремонт вказаного автомобіля. При цьому ОСОБА_1 вважав себе однією із сторін договору купівлі-продажу автомобіля, оскільки сплатив завдаток за нього, а потерпілий не вважав себе стороною у договорі, оскільки завдаток він отримував від іншої особи -ОСОБА_6
Примушуючи потерпілого до виконання цивільно-правових зобов'язань ОСОБА_1 вчинив щодо нього насильство, яке виразилось у нанесенні двох ударів кулаком по голові та одного по спині, спричинивши тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Твердження захисника засудженого -адвоката ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не вчиняв злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, не заслуговує на увагу та спростовується рядом доказів:
- показаннями потерпілого ОСОБА_4 та протоколом пред'явлення особи для впізнання від 24.02.2012 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 вказав на ОСОБА_1, як на особу, яка безпричинно нанесла удари рукою в голову у барі «Вулик»;
- показаннями свідка ОСОБА_5, який був очевидцем того, коли ОСОБА_1 наніс кілька ударів ОСОБА_4 та протоколом пред'явлення особи для впізнання від 24.02.2012 року, згідно якого ОСОБА_5 вказав на ОСОБА_1, як на особу, яка безпричинно нанесла удари рукою в голову його товаришу ОСОБА_4 та йому у барі «Вулик», після чого вимагав гроші;
- показаннями свідка ОСОБА_3, яка підтвердила факт придбання ОСОБА_1 автомобіля марки «БМВ», внесення за нього суми завдатку, а в подальшому і його ремонт. При цьому саме вона після порушення кримінальної справи вирішувала питання про повернення автомобілів потерпілому ОСОБА_4, давши показання про повернення обох автомобілів ОСОБА_4 особам, на яких він сам вказав;
- показаннями свідка ОСОБА_8, який ствердив, що 22.02.2012 року в обідню пору у кафе «Вулик»він був присутній при розмові ОСОБА_1 з незнайомими хлопцями. Мова велась про документи на автомобіль та гроші, при цьому він не бачив, щоб хтось з присутніх, і ОСОБА_1 зокрема, наносив комусь будь-які удари. Окрім того, він чув як один із хлопців казав «…візьміть гроші і поверніть автомобіль», та кинув гроші на стіл. Ствердив, що кілька разів виходив з приміщення, де відбувалась розмова, оскільки розмовляв по телефону, що відбувалось за його відсутності -не знає;
- висновком експерта №233 від 27.02.2012 року, згідно якого потерпілому ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
За таких обставин, посилання засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не наносив будь-яких ударів потерпілому не заслуговують на увагу та спростовуються вищенаведеними доказами та іншими матеріалами справи.
Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, тяжкості наслідків, що настали і даних про його особу, який має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується позитивно, одружений, на його утриманні та вихованні знаходиться малолітня дитина, збитки потерпілому відшкодовані, що віднесено до пом'якшуючих покарання обставин, і останній не наполягав на суворому покаранні. Враховано судом і те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, а тому правильно визначив йому покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
З врахуванням вищенаведеного та думки потерпілого суд першої інстанції підставно призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 355 КК України.
Підстав для зміни чи скасування вироку колегія суддів не вбачає, а тому апеляції слід залишити без задоволення.
Керуючись п. 11 Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 року, ст. ст. 365-366 КПК України від 1960 року, колегія суддів,
Апеляції прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, та захисника засудженого ОСОБА_1 -адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: