Справа № 0303/726/2012 провадження № 22-ц/773/37/13 Головуючий у 1 інстанції:Дильний Г.М.
Категорія: 27 Доповідач: Карпук А. К.
02 січня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Карпук А. К.,
суддів - Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А. ,
при секретарі Карі С. І. ,
з участю представника позивача ПАТ КБ «Приватбанк» Плеханова О.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 31 жовтня 2012 року,
В червні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, як боржника та ОСОБА_3, як поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором № 36/к від 16.10.2007 року, який мотивувало тим, що боржником не виконуються умови вказаного кредитного договору, а саме не здійснюється погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки. Внаслідок цього станом на 24.04.2012 року утворилась заборгованість в розмірі 12660, 16 доларів США, що еквівалентно 101154, 71грн., яку просило стягнути солідарно з відповідачів, а також відшкодувати витрати по оплаті судового збору.
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 31жовтня 2012 року позов в даній справі задоволено частково.
Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в сумі 45364 грн. 74 коп. на р/р № НОМЕР_1 у МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 453 грн. 65 коп. судового збору на р/р № НОМЕР_1 у МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.
В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення суду змінити в частині зменшення розміру штрафу, процентів та відмови в стягненні пені, ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Ст. ст. 1050, 1054 цього Кодексу, передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконали зобов'язання за кредитним договором та договором поруки, як наслідок станом на 24.04.2012 року виникла заборгованість по тілу кредиту, відсотках за користування кредитом, що в свою чергу дає підставу для нарахування пені та штрафу, але з посиланням на ч.3 ст. 551 ЦК України розмір відсотків за користування кредитом та штрафу судом було зменшено, в стягненні пені відмовлено.
Такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам Закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.10.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 36/к (далі - Договір), згідно якого останньому було надано кредит в розмірі 7 000 доларів США зі сплатою відсотків, передбачених Договором з кінцевим терміном повернення 18 жовтня 2010 року.
Згідно із заявою на видачу готівки № 1 від 18.10.2007 року ОСОБА_2 кредитні кошти надані в повному обсязі.(а.с.64).
В результаті неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору в нього станом на 24.04.2012 року виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 12660,16 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 101154, 71 грн., з яких 4646,40 доларів США - сума заборгованості за кредитом, 4378,73 доларів США - заборгованість за відсотками, 3002,37 доларів США - пеня, 31, 29 доларів США - штраф (фіксована частина), 601, 38 доларів США - штраф (процентна складова).
Судом встановлено, що 16.10.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір застави № 36/К, згідно якого відповідач надав в заставу належне йому майно, а саме: автомобіль BMW (модель: 525 TDS, рік випуску: 1994, тип TЗ: легкий універсал., № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер : НОМЕР_3). Вказаним договором передбачено, що у випадку порушення заставодавцем (позичальником) зобов'язань за кредитним договором або договором застави, він зобов'язаний передати предмет застави позивачу в заклад (а.с.65-68) (а.с.65-68).
В порушення цих вимог відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав та предмет застави банку не передав. Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 01 жовтня 2009 року позов банку до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення до стягнення задоволено. Ухвалено звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави від 16.10.2007 року автомобіль BMW (модель: 525 TDS, рік випуску: 1994, тип TЗ: легкий універсал., № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер :НОМЕР_3). Рішення набрало законної сили, однак не було виконане. На запит ПАТ КБ «Приватбанк» Нововолинським ВРЕР УДАІ УМВС у Волинській області надано довідку № 652 від 02.06.2010 року що вищевказаний автомобіль знятий з обліку в Нововолинському ВРЕР від 28.04.2009 року (а.с.53).
Частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України передбачено, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 16.10.2007 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором № 36/к від 16.10.207 року, було укладено договір поруки (а.с.14).
За змістом п.4 вказаного договору поруки поручитель ОСОБА_3 та боржник ОСОБА_2 відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
30 березня 2012 року банком були надіслані письмові повідомлення боржнику і поручителю з вимогами про сплату заборгованості за кредитним договором (а.с.7).
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного й обґрунтованого висновку про те, що кредитор має право вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором, як від боржника так і від поручителя, оскільки боржник порушив умови кредитного договору, що виразилося в неналежному виконанні договірних зобов'язань, а саме - в простроченні платежів згідно умов договору та неповерненні кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. Однак, правильно визначивши розмір заборгованості за тілом кредиту, судом необгрунтовано зменшено розмір заборгованості по відсотках, відмовлено в стягненні пені, штрафу (процентна складова), що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із п.п. 4.1, 4.3 кредитного договору № 36/к від 16.10.2007 року за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту згідно цього Договору, а також Графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, який наведений в Додатку № 1 до даного Договору, позичальник сплачує відсотки в розмірі 15 % річних. При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених Договором, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 32 % від суми залишку непогашеної заборгованості.
Зменшуючи розмір заборгованості за відсотками, яку слід стягнути з відповідачів суд першої інстанції обґрунтував свою позицію посиланнями на ч. 3 ст.551 ЦК України, згідно з вимогами якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Однак ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Отже, виходячи зі змісту наведених норм відсотки за користування кредитом до неустойки не відносяться, а тому зменшити їх розмір на підставі даної норми Закону не є можливим.
Крім того, п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року передбачено, що положення ч.3.ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підписуючи кредитний договір, відповідач погодився з розміром відсотків за користування наданими грошовими коштами, а також з розміром пені та штрафів, які можуть бути нараховані за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором.
Крім того, п. 6.6 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого з грошових зобов'язань, передбачених даним Договором, більше ніж на 120 днів у зв'язку з чим банк буде змушений звернутися до суду, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову.
Згідно із п. 6. 1. при порушенні позичальником будь-якого з зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди, а також п. п. 2.2.2., 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3.(втрата можливості звернення стягнення на майно, що передане в заставу в забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором (у т. ч. втрати, знищення, ушкодження або недоступності предмета застави для банку з яких-небудь інших причин), п. п. 2.4.1., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. цього Договору, строків повернення кредиту, передбачених Графіком погашення кредиту, відсотків і винагороди, а також п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.3. даного Договору, винагороди, передбаченої п.п.4.5,4.6. позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0, 047 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.
Отже, виходячи з вищевказаного штраф і пеня нараховані за різні порушення кредитного договору, а тому ст. 61 Конституції України про неможливість бути двічі притягненим до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення в даному випадку не порушена.
Ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відмовляючи в стягненні пені та штрафу (процентна ставка) суд обґрунтував свою позицію тим, що сума пені та штрафу значно перевищує основну суму боргу. Однак такий висновок не відповідає дійсним обставинам справи та розрахунку, наданому банком в підтвердження своїх вимог.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов»язання).
Так як доказів на підтвердження наявності таких істотних обставин відповідачем не надано, а тому немає підстав для відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення неустойки в повному обсязі відповідно до вимог кредитного договору.
У зв'язку з наведеним рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру заборгованості за відсотками, відмови в стягненні пені та штрафу (процентна складова) відповідно до вимог ст.309 ЦПК України підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 31 жовтня 2012 року в даній справі скасувати та постановити нове рішення.
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в розмірі 12 660,16 доларів США, що еквівалентно 101154,71 грн., з яких 4640, 40 доларів США, що еквівалентно 37124, 736 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 4378, 73 доларів США, що еквівалентно 34986, 05 грн. - заборгованість по процентам, 23988, 94 грн.- пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, 31.29 доларів США, що еквівалентно 250,01 грн- - штраф (фіксована частина), 601, 38 доларів США, що еквівалентно 4805,03 грн. - штраф (процентна складова) на р/р НОМЕР_1 у МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 1011,54 грн. судового збору по 505, 77 грн. з кожного на р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: