Справа № 0308/13832/12 провадження № 22-ц/0390/2015/2012 Головуючий у 1 інстанції:Крупінська С.С.
Категорія: 27 Доповідач: Русинчук М. М.
26 грудня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді - Русинчука М.М.,
суддів - Мудренко Л.І., Матвійчук Л.В.,
при секретарі -Губарик К.А.,
з участю: представника позивача -Ліпкевича І.В.,
представника відповідачів ОСОБА_2 та ТзОВ «Волиньтермобуд»- Носкова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтермобуд»про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 12 листопада 2012 року,
Публічне акціонерне товариство (далі -ПАТ) "Кредитпромбанк" звернулося в суд з даним позовом, який обґрунтований тим, що між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 08.02.2008 року був укладений кредитний договір № 09.01/002/08-Склв (далі -кредитний договір), за умовами якого останній отримав кредит у формі відновлювальної кредитної лінії в розмірі 1 400 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом 13,9% річних з кінцевим терміном його повернення до 07.02.2023 року. Додатковим договором № 1 від 22.08.2008 року до кредитного договору процентна ставка з дня укладення зазначеного договору встановлена в розмірі 18% річних.
Зобов'язання за даним кредитним договором забезпечено договорами поруки №№ 09.01/002/П02/08-Склв, 09.01/002/П01/08-Склв від 08.02.2008 року, укладені між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_4, ТзОВ «Волиньтермобуд».
Зазначає, що позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 10.08.2012 року виникла заборгованість в розмірі 484 260 грн. 51 коп., яку просив стягнути солідарно з відповідачів на користь банку.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 12.11.2012 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 в користь ПАТ "Кредитпромбанк" заборгованість за кредитним договором № 09.01/002/08-Склв від 08.02.2008 року в розмірі 484 260 грн. 51 коп.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ТзОВ «Волиньтермобуд»в користь ПАТ "Кредитпромбанк" заборгованість за кредитним договором № 09.01/002/08-Склв від 08.02.2008 року в розмірі 484 260 грн. 51 коп. Стягнуто з кожного з відповідачів в користь банку по 1073 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В суді апеляційної інстанції представник відповідачів ОСОБА_2 та ТзОВ «Волиньтермобуд»-Носков О.М. апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення суду та відмовити в задоволенні даного позову.
Представник позивача Ліпкевич І.В. просив апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості та судового збору в користь банку з поручителів скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що позичальник ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з чим виникла заборгованість, а тому вона підлягає стягненню в солідарному порядку з відповідачів в користь банку.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо стягнення кредитної заборгованості в солідарному порядку з поручителів ОСОБА_4, ТзОВ «Волиньтермобуд», оскільки ним не враховано, що укладені з названими відповідачами договори поруки припинені.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 08.02.2008 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 09.01/002/08-Склв (далі -кредитний договір), за умовами якого останній отримав кредит у формі відновлювальної кредитної лінії в розмірі 1 400 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом 13,9% річних (а.с.15-18).
Згідно п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язувався забезпечити повернення одержаної суми кредитів згідно з умовами договору не пізніше 07.02.2023 року на рахунок вказаний у п. 1.2. цього договору шляхом внесення готівкою або безготівкового перерахування зі свого поточного рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту.
Відповідно до п. п. 3.2., 3.6., 3.7. кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати нараховані проценти за користування кредитом до 10-го числа кожного календарного місяця включно, погашати заборгованість за договором у визначеній черговості та сплачувати пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки від суми простроченого платежу у разі порушення строків повернення кредиту або сплати відсотків за користування ним.
Додатковим договором № 1 від 22.08.2008 року до кредитного договору процентна ставка з дня укладення зазначеного договору встановлена в розмірі 18% річних (а.с.19).
Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань 08.02.2008 року між банком та відповідачами ОСОБА_4, ТзОВ «Волиньтермобуд», з кожним окремо, були укладені договори поруки № № 09.01/002/П02/08-Склв, 09.01/002/П01/08-Склв, відповідно до умов яких (п. п. 1.1.) поручителі, кожен окремо, зобов'язувалась нести солідарну відповідальність перед позивачем у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 кредитних зобов'язань (а.с.20-23).
Умовами договорів поруки, зокрема п. п. 2.6. передбачено, що усі зміни та доповнення до кредитного договору банк і позичальник оформлюють без погодження з поручителів за винятком випадків збільшення їх відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача ОСОБА_2 у зв'язку з неналежним виконанням ним своїх зобов'язань за кредитним договором від 08.02.2008 року станом на 10.08.2012 року становить 484 260 грн. 51 коп., з них: основна сума кредиту -338 909 грн. 32 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом -1500 грн. 09 коп., прострочена заборгованість зі сплати процентів у розмірі -114 582 грн. 40 коп., пеня -29 268 грн. 70 коп. (а.с.9-10).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Ч. 1 ст. 554 ЦК України зазначає, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували повідомлення банком поручителів про збільшення процентної ставки за кредитним договором і відповідно збільшення обсягу їх відповідальності за укладеними договорами поруки та їх згоду на такі зміни.
Оскільки, банк без згоди поручителів змінив зобов'язання позичальника за кредитним договором в сторону їх збільшення, внаслідок чого збільшилися обсяг відповідальності за договорами поруки, у місцевого суду не було передбачених законом підстав для солідарного стягнення кредитної заборгованості з поручителів в користь банку.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 559 ЦК України, законодавець пов'язує припинення договору не з фактом пред'явлення до поручителя вимог більшого розміру, ніж це передбачено договором поруки, а з фактом внесення сторонами кредитного договору змін до нього в частині розміру зобов'язань позичальника без згоди на це поручителя, які призводять до збільшення обсягу відповідальності останнього. В цьому випадку не має значення, чи фактично реалізував ці зміни кредитор, вимагаючи від поручителя сплати заборгованості за зміненими умовами кредитного договору, чи ні. Для припинення договору поруки достатньо самого факту внесення таких змін до кредитного договору щодо зобов'язань позичальника (як то підвищення відсоткової ставки, введення нових чи додаткових, порівняно з первинними умовами договору, платежів тощо), які тягнуть за собою збільшення обсягу відповідальності поручителя порівняно з тими умовами, що існували до цих змін.
Таким чином, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, рішення суду в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з відповідачів ОСОБА_4, ТзОВ «Волиньтермобуд»та судових витрат в користь ПАТ "Кредитпромбанк" слід скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові.
У зв'язку з цим сплачена банком сума судового збору в розмірі 3219 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 в користь банку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ч. 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправильність нарахованої суми заборгованості, процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, стягнених судом з відповідача ОСОБА_2 в користь банку, останній суду не надав, а тому його доводи щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального в цій частині оскаржуваного рішення є безпідставними.
Доводи апелянта з посиланням на пункт 4.6 та 6.2 згаданого кредитного договору про те, що після направлення позивачем в грудні 2008 року письмового повідомлення-вимоги ОСОБА_2 з вимогою повернути заборгованість за кредитом до 2 січня 2009 року (а. с. 74) встановлений пунктом 1.1 цього договору строк, на який надавався кредит, змінився з 7 лютого 2023 року на 2 січня 2009 року і з цього часу повинно бути припиненим нарахування відсотків, є безпідставними, оскільки фактично позичальник вказану вимогу банку про дострокове повернення кредиту і сплату відсотків не виконав, а продовжував користуватися кредитними коштами, у зв'язку з чим повинен за це вносити плату у вигляді встановлених договором відсотків.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в цій частині слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити часткового.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 12 листопада 2012 року в даній справі в частині стягнення кредитної заборгованості та судових витрат з ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтермобуд»та відшкодування судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
В позові публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтермобуд» відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»судові витрати в сумі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя:
Судді: