Справа № 0308/10236/2012 Провадження №11/0390/780/2012 Головуючий у 1 інстанції:Калькова Олеся Арсентівна
Категорія:ст.296 ч.4 КК України Доповідач: Клок О. М.
25 грудня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Клока О.М.,
суддів Опейди В.О., Лозовського А.О.,
з участю прокурора Плечій О.М.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2012 року, яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, не працює, неодружений, не судимий,
засуджений за ч.1 ст.296 КК України до 2 років обмеження волі;
На підставі вимог ст.ст. 74 ч.5, 49 ч.1 п.2 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
Запобіжний захід засудженому залишено попередній -підписку про невиїзд.
Провадження за цивільним позовом прокурора м.Луцька в інтересах держави в особі Луцької міської клінічної лікарні закрито.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він 20 квітня 2009 року близько 21.00год., знаходячись на проїжджій частині вул.Баранова в м. Луцьку, а саме навпроти будинку № 59, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з хуліганських спонукань, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності, добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, проявляючи особливу зухвалість, використовуючи нікчемний привід для конфлікту, а саме суперечку, яка виникла між ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_4 з приводу засліплення останнього світлом фар автомобіля «Мерседес Віто»під керуванням ОСОБА_2, вчинив хуліганські дії відносно потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та безпричинно наніс їм ряд ударів кулаками по тілу та голові останніх.
Внаслідок вказаних дій підсудного ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді садна у лівій виличній ділянці, в ділянці правої щоки, на спині справа, в поперековій ділянці поздовж хребта, на лівій половині спини в середній третині, на зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу, за задній поверхні лівого передпліччя, внутрішньо-шкірний крововилив на передній поверхні грудної клітки зліва у верхній частині, які згідно висновку експерта № 1878 від 05.10.2009 року за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку експерта № 1879 від 05.10.2009 року ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді забою та садна лівого передпліччя, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Згідно висновку експерта № 1820 від 29.09.2009 року ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синяків, саден обличчя, голови, правої вушної раковини, крововилив та садна язика, синяк тулуба, крововилив лівого плеча, забій правого плеча, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
У поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з безпідставною, невмотивованою перекваліфікацією дії ОСОБА_2 з ч.4 на ч.1 ст.296 КК України та подальше його звільнення від відбуття покарання у зв'язку з закінченням строків давності. Посилається на те, судом необгрунтовано виключив з обвинувачення кваліфікуючу ознаку -вчинення злочину із застосуванням спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень, оскільки з показань потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які ті давали на досудовому слідстві, вбачається, що вони бачили в руках ОСОБА_2 дерев'яну биту та саме нею він наносив удари. Суд першої інстанції не мотивував, у зв'язку з чим він взяв до уваги покази потерпілих, де вони стверджували про відсутність бити, а не інші. Окрім того, свідок ОСОБА_4 вказував в судовому засіданні як бачив, що ОСОБА_2 діставав з автомобіля якийсь предмет. Потерпілий ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні вказували на наявність предмета в руках підсудного -бити (світлої палки). Також зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання підсудному порушено вимоги ст.65 КК України. Посилається на те, судом не в повній мірі враховано особу засудженого, який вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, після чого знову вчинив аналогічний злочин, за який був засуджений 29.06.2010р. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі.
В запереченні на апеляцію прокурора, захисник та засуджений вважають, що апеляція є надуманою та безпідставною, оскільки суд першої інстанції постановив вирок на законних підставах, правильно кваліфікував дії підсудного та призначив покарання із звільненням від його відбуття у зв'язку з закінченням строків давності. Просять апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок -без змін.
Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляції, міркування прокурора, яка апеляцію підтримала, просила вирок суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, пояснення засудженого та захисника, які апеляцію прокурора заперечили, а заперечення на апеляцію підтримали та просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція до підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 323, 334 КПК України п.п. 13-19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу, вчинення та наслідків злочину, форму вини і його мотивів, обґрунтування обвинувачення конкретними доказами із зазначенням мотивів, з яких суд приймає до уваги одні докази, та відхиляє інші.
Суд першої інстанції даних вимог закону не виконав.
Так, як вбачається з обвинувального висновку та постанови про притягнення як обвинуваченого, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненими із застосуванням спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень предмета.
В той же час, формулюючи доведене обвинувачення ОСОБА_2, суд у вироку зазначив, що кваліфікуюча ознака -застосування предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень -не знайшла свого підтвердження в ході судового слідства.
Окрім того, як вбачається з вироку, суд посилається як на доказ винуватості ОСОБА_2 -протокол допиту експерта ОСОБА_7, який нібито був досліджений в судовому засіданні на 144 аркуші справи (а.с.185), разом з тим, на вказаній сторінці матеріалів кримінальної справи знаходиться клопотання захисника ОСОБА_1, а протокол допиту експерта знаходиться на 147 аркуші справи.
Таким чином, суд першої інстанції вийшов за межі пред'явленого обвинувачення та послався в вироку на доказ, який не був досліджений в судовому засіданні.
У відповідності до вимог ст.ст. 374, 370 КПК України (1960 року), апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку.
Оскільки суд першої інстанції належним чином не з'ясував всі обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції справа розглянута однобічно і неповно, висновки суду не відповідають матеріалам справи і дослідженим в судовому засіданні доказам, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а тому вирок щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Окрім того, як вбачається з змісту ч.3 ст.49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
Таким чином, суд першої інстанції, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності у відповідності до ст.ст. 74 ч.5, 49 ч.1 п.2 КК України, недотримався вимог ч.3 ст.49 КК України, оскільки підсудний ОСОБА_2 25 листопада 2009 року вчинив злочин, передбачений ст.296 ч.2 КК України, у зв'язку з чим був засуджений вироком Луцького міськрайонного суду від 29 червня 2010 року (а.с.121-122).
При новому розгляді справи слід усунути порушення, зазначені у мотивувальній частині ухвали, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, а також ті, на які посилається в своїй апеляції прокурор, доказам у справі дати належну оцінку та прийняти законне, мотивоване і обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області,
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 12 жовтня 2012 року відносно ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Головуючий:
Судді: