Копія
Іменем України
Справа № 2а-3244/12/0170/21
05.12.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Мунтян О.І. ,
Кучерука О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 14.05.12 у справі № 2а-3244/12/0170/21.
за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Лордаг" (вул. Самохвалова, буд.19,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95022)
про стягнення 85449.58 грн.,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.12 у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лордаг" зареєстроване 04.08.2009р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.5-6), та з 05.08.2009р. перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим за № 56346 (а.с.8).
Судом встановлено, що 30.08.2011р. позивачем проведена позапланова невиїзна перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування в бюджет утриманого податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2010р. по 30.06.2011р..
На підставі перевірки складено Акт № 12070/17-1/36583515(а.с.9-14), яким встановлено порушення позивачем п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003р., п.п.168.1.4 ст.168 Податкового кодексу України, а саме не перерахування до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 85449,58 грн., згідно наданих відповідачем податкових розрахунків за 4 квартал 2010р., 1 та 2 квартал 2011р.(а.с.18-23).
Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
На спірні правовідносини розповсюджувались норми Законів, а саме: "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003р.які були чинні на момент проведення позапланової невиїзної перевірки.
Підпункт 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003р., встановлював, що податок з доходів фізичних осіб підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України № 2755 від 02.12.2010 року (далі - ПК України).
Згідно із п.п. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
За правилами п.п. 1.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Колегія судів зазначає, що Податковим кодексом України встановлений чіткий порядок стягнення податкового боргу, в тому числі, визначений момент, з якого податкові органи отримують право на його стягнення в судовому порядку.
Згідно п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено в ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України.
З аналізу наведених норм Податкового кодексу України, судова колегія приходить до висновку, що податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій:
- після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;
- сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
При цьому, відповідно до ст.ст. 59, 95, п.п. 14.1.153, 14.1.175, 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків щодо погашення податкового боргу за кожний конкретний період з кожних конкретних підстав. Так, відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу, визначення якого міститься у п.п. 14.1.175, 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Судова колегія вважає необхідним зазначити, що норма п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", яка встановлювала, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу, при цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється, втратила чинність з 01.01.11 р. у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України, у якому подібна норма відсутня.
Норма п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України стосується випадків самостійного погашення податкового боргу платником податків.
Норма п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України стосується випадків збільшення податкового боргу внаслідок адміністративного оскарження.
Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. N 266, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 р. за N 595/5786, згідно з п. 4.6. якого, окрема податкова вимога щодо нового податкового боргу не формується, з часу набрання чинності Податковим кодексом України не діє.
У Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1037, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за 1432/18727, який діє з часу набрання чинності Податковим кодексом України, відповідна норма щодо не формування та не направлення окремої вимоги на новий борг відсутня.
Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що сума заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб є сумою податкового боргу, який виник після набрання чинності Податковим кодексом України, і врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із зазначеною позовною вимогою повинно відбуватись за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме з урахуванням п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, згідно якого, як вже було зазначено вище, для виникнення права на стягнення податкового боргу, необхідно настання двох подій, а саме:
- направлення платнику податків податкової вимоги про погашення податкового боргу по кожному виду податку, по кожному податковому періоду окремо;
- сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги
Позивачем, відповідно до ст. 71 КАС України, не надано належних та допустимих доказів формування та направлення податкової вимоги відповідачу про погашення відповідного податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 85449,58 грн.
Згідно статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", однією із задач органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.
Відповідно до п. 20.1.18. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача 85449,58 грн.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.12 у справі № 2а-3244/12/0170/21 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис О.І. Мунтян
підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва