"18" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/92612/11
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівГордійчук М. П.,
Черпіцької Л. Т.,
секретаря судового засідання Голубєва В. Г.,
за участю: представників позивача -Горецького П. Л., Яворського П. І., Ящука М. М. , Труби О. В.,
представників відповідача -Романової К. М., Іванової Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини А4515 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 31 серпня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року у справі за позовом Військової частини А4515 до Головного контрольно-ревізійного управління в м. Севастополі, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеропорт "Бельбек", за участю військового прокурора ВМС України, про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Військова частина А4515 звернулася з позовом до Головного контрольно-ревізійного управління в м. Севастополі про визнання вимоги від 05 травня 2011 року незаконною в частині, зобов'язання скасувати вимогу про усунення порушень в частині, зобов'язання зняти фінансові порушення з військової частини на загальну суму 544 847 грн 78 коп.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 31 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано абзац другий пункту другого вимоги № 27-08-14-14/1407 від 05 травня 2011 року в частині вимог про відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості ТОВ «Бельбек»; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням судів в частині відмови в задоволенні позову, позивач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій просив в частині відмови в задоволенні позову їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач та прокурор просили залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення -без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 2 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні»головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
Відповідно до п. 46 Порядку якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Пунктом 10 частини 1 статті 10 Закону України Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Судами встановлено, що відповідачем проведено виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01 січня 2010 року по 22 лютого 2011 року.
Ревізією встановлено, що між позивачем та ТОВ «Аеропорт Бельбек»укладено договір про спільне використання аеродрому «Бельбек». Вартість послуг розрахована з порушенням вимог наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 квітня 2008 року № 433, в зв'язку з чим спеціальним фондом кошторису позивача недоотримано доходів в сумі 544 847 грн 78 коп.
05 травня 2011 року відповідачем позивачу пред'явлено вимогу, якою зобов'язано опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб, привести договір спільного використання аеродрому «Бельбек»в частині відповідності розміру вартості послуг із зльоту-посадки та понаднормативної стоянки повітряних суден діючим нормативним документам, відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ТОВ «Бельбек», прийняти заходи щодо відшкодування збитків на суму -544 847 грн 78 коп.
Не погоджуючись з вимогою відповідача, позивач звернувся з цим позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позов в частині скасування вимоги про відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості ТОВ «Бельбек»підлягає задоволенню. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Колегія суддів вважає передчасними висновки судів в частині відмови в позові.
Підпунктом б) пункту 2 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року N 1548 (в редакції з 14 листопада 2007 року) визначено, що Мінтрансзв'язку встановлює за погодженням з Мінекономіки аеропортові збори за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України (посадка - зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, наднормативна стоянка повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки).
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 квітня 2008 року N 433 затверджено аеропортові збори за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України, якими передбачено, що за аеропортове обслуговування повітряних суден (далі - ПС) і пасажирів, пов'язане із забезпеченням: посадки-зльоту ПС, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, наднормативної стоянки ПС, авіаційної безпеки, - стягуються аеропортові збори за ставками, що наведені в додатках 1 - 20.
Відповідно до пункту 2.1. Методичних рекомендацій формування ставок аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 1 липня 2003 року N 472, аеропортові збори встановлюються на спеціалізовані послуги аеропортів і мають наступну вартісну основу: збір за посадку-зліт ПС (без обслуговування повітряного руху) компенсує витрати пов'язані з: використанням та утриманням злітно-посадочної смуги, рулильних доріжок та інших споруд і будівель аеродрому, технічного обладнання, обладнання відповідних засобів телекомунікації та світлосигналізації; утриманням у готовності аварійно-рятувальної команди; забезпеченням нормативної стоянки ПС та інше.
За змістом договору про спільне використання аеродрому «Бельбек»позивач зобов'язується, зокрема: забезпечувати зліт-посадку повітряних суден, що містить у собі надання послуги товариству з виділення таких елементів: штучну злітно-посадкову смугу, ділянку магістральної рубіжної доріжки, руліжної доріжки, місця стоянок, аварійно-рятувальну команду; за окрему плату надавати метеозабезпечення зльоту і посадки, послугу по наземному забезпеченню польотів ПС ЦА, послуги зв'язку та радіотехнічного забезпечення польотів, світлотехнічне обладнання (п. 3.2. Договору).
Відповідно до пункту 2.1. додатку № 2 до договору про спільне використання аеродрому «Бельбек»від 26 листопада 2009 року вартість послуг розраховується відповідно до вимог додатку № 20 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 квітня 2008 року N 433, з урахуванням фактичних витрат.
На думку відповідача, ціна послуг за вказаним договором повинні бути на рівні тарифів, встановлених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 квітня 2008 року N 433.
Відхиляючи ці доводи відповідача, позивач вказує, що за договором про спільне використання аеродрому «Бельбек»він не надає весь комплекс послуг, за які наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 квітня 2008 року N 433 встановлені тарифи, а отже і ціна договору встановлена пропорційно кількості послуг, яка надається позивачем.
На думку колегії суддів доводи відповідача не є переконливими.
Із змісту наведених норм законодавства вбачається, що сплата аеропортового збору за посадку-зліт ПС компенсує витрати, пов'язані з використанням та утриманням злітно-посадочної смуги, рулильних доріжок та інших споруд і будівель аеродрому, технічного обладнання, обладнання відповідних засобів телекомунікації та світлосигналізації; утриманням у готовності аварійно-рятувальної команди; забезпеченням нормативної стоянки ПС та інше.
Таким чином, у випадку якщо позивач має змогу надати лише частину вказаних послуг, а іншу надає контрагент за договором, підстави для встановлення ціни договору на рівні тарифів, встановлених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 квітня 2008 року N 433, відсутні.
Суди на такі обставини у справі уваги не звернули та не перевірили доводи позивача щодо того, чи надавався ним весь комплекс послуг.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив :
Касаційну скаргу Військової частини А4515 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 31 серпня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.