"20" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/8809/12
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівГордійчук М. П.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Щолкінської міської ради на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 липня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Щолкінської міської ради, третя особа: Прокуратура Ленінського району Автономної Республіки Крим про визнання рішень незаконними та їх скасування,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся з позовом до Щолкінської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень № 20 від 31 березня 2011 року, № 21 від 31 березня 2011 року та № 32 від 24 червня 2010 року.
Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що рішенням відповідача № 23 від 30 листопада 2006 року позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки.
Рішенням відповідача № 32 від 24 червня 2010 року вказане рішення скасовано.
Прокурором винесено протест на рішення відповідача № 32 від 24 червня 2010 року.
Крім того, прокурор виніс протест на п. 4 рішення відповідача № 23 від 30 листопада 2006 року.
Рішеннями відповідача № 20 від 31 березня 2011 року та № 21 від 31 березня 2011 року протести прокурора відхилені.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями, відповідач звернувся з цим позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості заявленого позову.
Колегія суддів вважає висновок судів помилковим.
Частиною 2 статті 20 Закону України «Про прокуратуру»(в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 21 Закону України «Про прокуратуру»протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.
У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідності з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Системний аналіз Закону України «Про прокуратуру»вказує на те, що принесення прокурором протесту на рішення органу місцевого самоврядування є актом реагування на порушення вимог закону з боку останнього. Опротестування акту прокурором породжує спеціальні правовідносини між ним та органом місцевого самоврядування, в яких останній зобов'язаний розглянути зазначений протест та прийняти рішення про його задоволення або відхилення.
Зазначений закон визначає виключне право прокурора у випадку відхилення його протесту звернутися до суду з позовом про визнання опротестованого акту незаконним.
При цьому Закон України «Про прокуратуру»не дає право прокурору або позивачу звернутися до суду про скасування рішення органу місцевого самоврядування за результатом розгляду протесту.
На такі вимоги законодавства суди уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позову.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Щолкінської міської ради задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 липня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Щолкінської міської ради, третя особа: Прокуратура Ленінського району Автономної Республіки Крим про визнання рішень незаконними та їх скасування відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.