вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
26 листопада 2012 р. (12:58 год.) Справа №2а-12128/12/0170/8
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О.
за участю представників сторін:
позивач: ОСОБА_1, НОМЕР_1;
від позивача: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_3, угода про надання правової допомоги від 09.11.12;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 10114 від 09.11.12р., НОМЕР_1;
свідок: ОСОБА_4, паспорт серії НОМЕР_4;
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Суть спору: 11.06.2007 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Алушті про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Алушті від 11.04.2007 року № 0000521701/1, яким визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 264938,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом передчасно розраховані штрафні санкції податковим повідомленням - рішенням ДПІ у м. Алушті від 11.04.2007 року № 0000521701/1, яким визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 264938,96 грн., оскільки договір купівлі - продажу нежитлового приміщення № 2357 від 21.09.2006 року оскаржений в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12.06.2007 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
Постановою Господарського суду АР Крим від 11.09-07.10.2008 року по справі № 2-21/8450-2007А з урахуванням уточнень позивача, позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Алушті АР Крим від 11.04.2007 року № 0000521701/1, яким визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 264938,96 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 року постанову Господарського суду АР Крим від 11.09-07.10.2008 року у справі № 22-а-1962/08 (попередній номер справи 2-21/8450-2007) скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Алушті № 0000521701/1 від 11.04.2007 року частково на суму 261364,57 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2012 року касаційні скарги ДПІ у м. Алушті та ФОП ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 року та постанову Господарського суду АР Крим від 11.09-07.10.2008 року скасовано; справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду АР Крим.
25.10.2012 року матеріали справи надійшли до Окружного адміністративного суду АР Крим, справі привласнений новий номер 2а-12128/12/0170/8 та адміністративна справа в порядку автоматичного розподілу судових справ передана на розгляд судді Кушнової А.О.
Ухвалою від 25.10.2012 року справу прийнято до провадження суддею Кушновою А.О.
В судовому засіданні 12.11.2012 року позивачем надані уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.04.2007 року № 0000521701/0 та від 11.05.2007 року № 0000521701/1 в частині донарахування суми податкового зобов'язання 261364,57 грн.
Також позивачем надана заява про відмову від адміністративного позову, відповідно до якої позивач просить прийняти відмову від позову в частині скасування податкових повідомлень - рішень в сумі 3574,39 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2012 року закрито провадження в адміністративній справі № 2а-12128/12/0170/8 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2007 року № 0000521701/0 та від 11.05.2007 року № 0000521701/1 в сумі 3574,39 грн.
В судовому засіданні 26.11.2012 року позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на законність нарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 264938,96 грн., оскільки позивачем у 2006 році отриманий дохід від продажу нерухомого майна в розмірі 1010000 грн., з якого не сплачений податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши позивача, представників сторін та свідка, суд -
ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця 22.09.1997 року, про що виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АРК видане свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В01 № 269279 (том 1 а.с.5).
Державною податковою інспекцією в м. Алушті у період з 07.03.2007 року по 29.03.2007 року проведено виїзну планову перевірку суб'єкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.04.2007 року № 425/17-01/НОМЕР_2 (том 1 а.с.47-89).
За результатами перевірки позивачу донараховано податків усього в розмірі 672983,67 грн., зокрема відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92, п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV донарахований податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за 2006 рік у сумі 264938,96 грн.
Вказаний висновок податкового органу покладений в основу податкових повідомлень - рішень ДПІ в м. Алушті від 12.04.2007 року № 0000521701/0, від 11.05.2007 року № 0000521701/1, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в сумі 264938,96 грн. (том 1 а.с.4, том 2 а.с.52).
Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням ДПІ в м. Алушті від 11.05.2007 року № 0000521701/1, позивач оскаржив його до Господарського суду АР Крим, однак помилково зазначив в позові дату оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вказавши 11.04.2007 року замість 11.05.2007 року.
Господарським судом АР Крим прийнято постанову від 11.09-07.10.2008 року по справі № 2-21/8450-2007А, якою адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушті від 11.04.2007 року № 0000521701/1, яким визначена сума податкового зобов'язання в сумі 264938,96 грн. (том 1 а.с.137-140).
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 року постанову Господарського суду АР Крим від 11.09-07.10.2008 року у справі № 2-21/8450-2007А (№ 22-а-1962/08) скасовано та прийнято нову постанову, якою позов суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушті від 11.04.2007 року № 0000521701/1 частково на суму 261364,57 грн.; в іншій частині позову відмовлено (том 1 а.с.199-204).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2012 року № К-14418/09, К-11645/09 постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2009 року та постанову Господарського суду АР Крим від 11.09-07.10.2008 року скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду АР Крим (том 2 а.с.36-38).
В ухвалі від 08.10.2012 року Вищим адміністративним судом України зазначено, що рішення суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції не відповідають вимогам ст. 159 КАС України, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
По даній справі суд першої інстанції, на що не звернув уваги апеляційний адміністративний суд, не дослідив всі фактичні обставини прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, а також докази порушення позивачем ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України № 1392 від 26.12.1992р. «Про прибутковий податок з громадян»; не досліджено факту наявності у позивача на момент проведення перевірки об'єкту оподаткування цим податком в період, що перевірявся; судом апеляційної інстанції не враховано оскарження позивачем спірного податкового повідомлення-рішення також і в частині нарахування податкового зобов'язання в розмірі 3 574,39 грн.
Розглядаючи дану адміністративну справу на новому судовому розгляді, судом встановлено наступне.
Суд зазначає, що до суми донарахованого податковим органом податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за 2006 рік у сумі 264938,96 грн. входить податкове зобов'язання в розмірі 3574,39 грн. у зв'язку з недоведеністю належними доказами віднесення до складу валових витрат суми 50623,61 грн. та 261364,57 грн. незадекларованого доходу по договору купівлі - продажу позивачем нежитлового приміщення.
Стосовно податкового зобов'язання в сумі 3574,39 грн. позивач відмовився від цієї частини позовних вимог у зв'язку з добровільною сплатою податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 3574,39 грн., що було підтверджено представником податкового органу під час нового розгляду справи, тому ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2012 року закрито провадження в адміністративній справі № 2а-12128/12/0170/8 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2007 року № 0000521701/0 та від 11.05.2007 року № 0000521701/1 в сумі 3574,39 грн.
Стосовно позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Алушті АРК ДПС від 12.04.2007 року № 0000521701/0 та від 11.05.2007 року № 0000521701/1 в частині донарахування суми податкового зобов'язання в розмірі 261364,57 грн., суд зазначає наступне.
Висновок податкового органу про донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за 2006 рік у сумі 261364,57 грн. мотивований тим, що позивачем не задекларовано дохід, отриманий в 2006 році від продажу об'єкту нерухомого майна.
Так, згідно п.п.3.1.1. акту перевірки (том 1 а.с.56-58) проведеною перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено, що для здійснення господарської діяльності, у період з 01.01.2004р. по 28.09.2006р., в магазині «Валентина», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 СГД-ФО ОСОБА_1 використовував нежиле цокольне приміщення, загальною площею 225,6м2 п'ятиповерхового жилого будинку.
Вказане приміщення передано у власність підприємця ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу державного майна від 21.02.2003р. з Представництвом Фонду майна АР Крим у м. Алушті. Договір посвідчений нотаріально 21.02.2003р. приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі вчинення нотаріальних дій за №867.
Згідно п.1.4 вказаного договору, об'єкт проданий за 63000 грн.
Відповідно до акту прийому - передачі державного майна б/н від 24.02.2003р., продавець - Представництво Фонду майна АР Крим у м Алушті передав, а покупець - підприємець ОСОБА_1 прийняв, продане 21.02.2003р. майно, згідно договору купівлі-продажу №4-В від 21.02.2003р., засвідченого нотаріально 21.02.2003р. приватним нотаріусом ОСОБА_5
У переліку нерухомого майна, переданого покупцю (доповнення до Наказу державного майна України від 22.07.1998 №1450) зазначено, що продавець - Представництво Фонду майна АР Крим у м Алушті передав покупцю - підприємцю ОСОБА_1 нежилі приміщення площею 225,6м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, остаточна вартість яких на момент оцінки станом на 31.12.2002р. складала 101151,00 грн.
Право власності на нежилі приміщення площею 225,6м2, розташовані за адресою АДРЕСА_1, засвідчено свідоцтвом про право власності № 4-В від 21.03.2003р., виданим Представництвом Фонду майна АР Крим у м. Алушті.
Відповідно договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 21.09.2006р. (зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій приватним нотаріусом ОСОБА_6 за № 2357) нежиле приміщення загальною площею 225,6м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. продане підприємцем ОСОБА_1 фізичним особам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Згідно п.2.1 договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 21.09.2006р. за погодженням сторін вказаний в договорі об'єкт продано за 2020000 грн., які покупці зобов'язувалися сплатити продавцю у строк до 22.09.2006р. включно. За погодженням сторін повний розрахунок покупців з продавцем за продане нежиле приміщення підтверджується заявою продавця, посвідченою нотаріально.
З метою отримання інформації стосовно повного розрахунку сторін за договором купівлі-продажу нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, ДПІ у м. Алушті спрямований запит до приватного нотаріусу ОСОБА_6 (вих.14537А/17 від 26.03.2007р.).
Відповідно до отриманої відповіді (вх. №2744/А від 28.03.2007р.), заявою продавця - ОСОБА_1, справжність підпису на якій засвідчено 22.09.2006р. приватним нотаріусом ОСОБА_6, реєстровий № 2374, підтверджено проведення з ним повного розрахунку за продане нежиле приміщення та відсутність щодо покупців ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 претензій фінансового характеру (том 1 а.с.56-57).
Зважаючи на вищенаведене та враховуючи факт відсутності у підприємця відкритих в установах банків рахунків СГД-ФО ОСОБА_1 від реалізації основних фондів отриманий дохід у розмірі 2020000,00 грн. у вигляді готівкових коштів. Таким чином перевіркою встановлено заниження валового доходу у 2006 році на суму 2020000,00грн.(том 1 а.с.58).
Згідно п.п.3.1.3 акту перевірки при перевірці правильності обчислення та сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності сума податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької з незадекларованого оподатковуваного доходу за 2006 рік складе 268551,96грн., який розрахований наступним чином: 2065784,34грн. х 13% (том 1 а.с.63).
Як зазначено в п.3.1.3. акту перевірки згідно даним особових рахунків платника сума вартості торговельних патентів, оплачена фізичною особою-підприємцем до бюджету у 2006 році склала 3613,00грн. Відповідно до п.3 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок із громадян» сума плати за патент, внесеної в бюджет протягом року по місцю виплати доходу враховується податковими органами при остаточному розрахунку суми прибуткового податку від здійснення підприємницької діяльності.
Таким чином перевіркою пред'являється до сплати в бюджет податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за 2006 рік у сумі 264938,96грн. (268551,96грн. - 3613,00грн) (том 1 а.с.63).
Перевіряючи правильність вказаних в акті перевірки порушень суд встановив наступне.
Оскільки податковим органом проводилася перевірка ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2006 року, суд вважає необхідним застосовувати норми законодавства, що діяли у той період.
У періоді, що перевірявся, позивач був платником наступних податків - плати за торгівельні патенти; податку на додану вартість; податку з доходів найманих робітників; податку з доходів фізичних осіб - підприємців; плати за воду; збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмільництва; орендної плати за землю; плати за землю; плати за ліцензії.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб у перевіряємий період визначався Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 р. (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 889).
Пунктом 22.10. ст.22 Закону №889 визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Пункт 9.12. ст.9 Закону №889 регулює питання оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір.
У підпункті 9.12.1. п.9.12 ст.9 Закону №889 зазначено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Підпункт 9.12.2. п.9.12 ст.9 Закону №889 визначає, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Отже, суд вважає, що оподаткування доходів позивача з операції продажу об'єкту нерухомого майна в 2006 році повинно здійснюватись за загальними правилами, встановленими Законом №889.
Суд зазначає, що спірні відносини з приводу оподаткування доходів позивача як фізичної особи-підприємця за період перевірки врегульовані як Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 р. (із змінами та доповненнями), так і розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.
Згідно зі ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету (ч. 1 ст. 13 Декрету).
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву (ч. 2 ст. 13 Декрету).
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (ч. 3 ст. 13 Декрету).
Статтею 14 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» визначений порядок обчислення i сплати податку.
Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону № 889 (станом на момент отримання позивачем доходу від продажу об'єкту нерухомості) об'єктом оподаткування резидента є:
- загальний місячний оподатковуваний дохід;
- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;
- доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;
- іноземні доходи.
Відповідно до п.4.1. ст. 4 Закону № 889 загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Відповідно до п. 4.2.1. ст. 4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону № 889 ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.
П. 22.3. ст.22 Закону №889 встановлено, що починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.
Відповідачем застосовано при розрахунку податкових зобов'язань саме ставку 13 відсотків від об'єкта оподаткування, яка встановлена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону №889.
Спеціальною нормою Закону №889, яка визначає порядок оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна є стаття 11 цього Закону, яка розрізнює правила оподаткування операцій з продажу нерухомого майна, яке перебувало у власності платника податку на момент набрання чинності цим Законом (п.11.1 Закону) та оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта нерухомості, набутого у власність платником податку після набрання чинності цим Законом.
Суд зазначає, що дія цієї норми на позивача як фізичну особу-підприємця поширювалась.
Суд зазначає, що згідно п. 22.1. ст.22 Закону №889 цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.
При цьому на момент набрання чинності цим законом об'єкт нерухомого майна, який був проданий позивачем на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 21.09.2006р., а саме будівля об'єкту приватизації площею 225,6м2, розташована за адресою АДРЕСА_1, належить на праві власності позивачу згідно свідоцтва про право власності № 4-В від 12.03.2003р., виданого Представництвом Фонду майна АР Крим у м. Алушті (том 1 а.с.25), перебував у власності платника податку, отже оподаткування операцій з продажу цього нерухомого майна, яке перебувало у власності платника податку на момент набрання чинності цим Законом здійснюється за правилами, визначеними у п.11.1 ст.11 Закону №889.
Судом встановлено, що відповідач в ході перевірки не керувався нормами ст. 11 Закону №889 при визначенні правильності нарахування та сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, яка підлягала обов'язковому застосуванню у спірних правовідносинах як спеціальна норма, яка визначала порядок оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна
Згідно п.п. 11.1.1. п.11.1 ст.11 Закону №889 дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року будинку, квартири чи кімнати (включаючи землю, що знаходиться під таким об'єктом нерухомого майна, або присадибну ділянку), оподатковується за ставкою цього податку у розмірі 1 відсотка від вартості такого майна, якщо загальна площа такого будинку, квартири або кімнати не перевищує 100 квадратних метрів.
Згідно абз.2 п.п. 11.1.1. п.11.1 ст.11 Закону №889 у разі, коли площа такого об'єкта нерухомого майна перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.
Відповідно до п.п. 11.1.2. п.11.1 ст.11 Закону №889 дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених у підпункті 11.1.1 цього пункту, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого ніж зазначене у підпункті 11.1.1 цього пункту, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону.
Таким чином, аналізуючи спеціальні норми податкового законодавства, визначені у п.11.1 ст.11 Закону №889 суд вважає, що оскільки позивач в 2006 році отримав дохід від продажу протягом звітного податкового року один раз, а також приймаючи до уваги площу спірного об'єкту нерухомості більше 100 квадратних метрів та те, що будівля об'єкту приватизації не відноситься до будинку, квартири чи кімнати, то застосуванню у спірних правовідносинах підлягають норми п.п. 11.1.2. п.11.1 ст.11 Закону №889.
Згідно п.7.2. ст.7 Закону №889 ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:
процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок);
процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;
процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону;
інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;
дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону;
дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю;
дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва;
дохід учасника фонду банківського управління;
в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.
Таким чином ставка податку з доходів позивача згідно п.7.2. ст.7 Закону №889 складала 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами Закону №889, тоді як відповідач застосував ставку у розмірі 13 % згідно п.7.1 ст. 7 цього Закону.
Однак, суд зазначає, що згідно п.40 ст.77 Закону України від 20.12.2005 року №3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 р. зупинено на 2006 рік в частині оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна, відтак операції з продажу об'єктів нерухомого майна в 2006 році не оподатковувались податком з доходів фізичних осіб, а приватні нотаріуси при посвідченні угод по відчуженню об'єктів нерухомості не виконували функцій податкових агентів.
Таким чином, досліджуючи факт наявності у позивача на момент проведення перевірки об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в період, що перевірявся, на що вказав Вищий адміністративний суд в ухвалі від 08.10.2012 року по цій справі, суд вважає, що операція з продажу позивачем об'єкту нерухомості - будівлі об'єкту приватизації, а саме магазину була об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, але враховуючи зупинення на 2006 рік дії статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 р. в частині оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна, відповідач протиправно нарахував позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за 2006 рік у сумі 261364,57 грн., оскільки операції з продажу об'єктів нерухомого майна в 2006 році не оподатковувались податком з доходів фізичних осіб.
Суд встановив, що податковий орган при визначенні податкових зобов'язань позивачу з податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності виходив з отримання позивачем прибутку з продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та отриманого від цієї угоди доходу у розмірі 2020000,00 грн. у вигляді готівкових коштів.
Матеріалами справи підтверджується, що 21.09.2006 року між підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 було укладено нотаріально посвідчений Договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого підприємець ОСОБА_1 продав в цілому, а ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 купили в рівних частках кожний по 1/3 частці нежилого приміщення, загальною площею 225,6 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1, яке належало продавцю на підставі договору купівлі - продажу державного майна, посвідченого 21.02.2003 року приватним нотаріусом Алуштинського міського округу ОСОБА_5 Вказаний Договір купівлі - продажу від 21.09.2006 року зареєстровано в реєстрі за № 2357 (том 1 а.с.17-18).
Витягом з Державного реєстру правочинів № 2916330 від 21.09.2006 року підтверджується державна реєстрація договору купівлі - продажу нежилого приміщення, загальною площею 225,6 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1. (том 1 а.с.19).
Судом встановлено, що Договір купівлі - продажу від 21.09.2006 року був оскаржений ОСОБА_1 до Алуштинського міського суду АР Крим.
Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 28.11.2007 року у справі №2-1117/2007 визнано недійсним договір купівлі - продажу нежилого приміщення загальною площею 225,6 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 від 21.09.2006 року, укладений між ОСОБА_1 з одного боку і ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з іншого, повернуто сторони в первинне становище; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 1010000 грн.; повернуто ОСОБА_1 приміщення загальною площею 225,6 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1; стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь АКБ «Укрсооцбанк» в особі Кримської республіканської філії заборгованість по договорам кредиту № 571/06, 572/06, 573/06 від 20.09.2006 року в загальному розмірі 1766372 грн. (том 1 а.с.104-105).
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 10.07.2008 року по справі № 22-ц-2686/2008 рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 28.11.2007 року залишено без змін (том 1 а.с.103).
Таким чином, рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 28.11.2007 року у справі № 2-1117/2007 набрало законної сили.
Згідно ч. 1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В ухвалі Апеляційного суду АР Крим від 10.07.2008 року по справі № 22-ц-2686/2008 зазначено, що покупець - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 передали, а продавець - ОСОБА_1, отримав при укладенні договору 205 тис. умовних одиниць. Недоплаченими залишилось 995000 грн., які до моменту розгляду апеляційної скарги Апеляційним судом АР Крим не сплачені.
Таким чином, рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 28.11.2007 року у справі № 2-1117/2007 набрало законної сили; договір купівлі - продажу нежилого приміщення загальною площею 225,6 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 від 21.09.2006 року, укладений між ОСОБА_1 з одного боку і ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з іншого є недійсним; сторони за вказаним договором повернуті в первинне становище.
Судом встановлено, що позивачем були повернуті грошові кошти в розмірі 1010000 грн., отримані ним за договором купівлі - продажу нежилого приміщення від 21.09.2006 року, що підтверджується розпискою від 13.09.2012 року, відповідно до якої ОСОБА_9, який діяв в інтересах ОСОБА_8 (мати) та ОСОБА_7 (батько) на виконання рішення Алуштинського міського суду від 28.11.2007 року у справі № 2-1117/07 у присутності свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 отримав від ОСОБА_1 кошти в розмірі 1010000,00 грн. (том 2 а.с.71).
Факт повернення грошових коштів ОСОБА_1 за договором купівлі - продажу від 21.09.2006 року нежилого приміщення загальною площею 225,6 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтверджений допитом свідка - ОСОБА_10, згідно показань якого в судовому засіданні вбачається, що він знайомий з позивачем більше 7 років, у вересні 2012 року він був запрошений ОСОБА_1 для засвідчення факту передачі грошових коштів в розмірі більше мільйону гривень чоловіку та жінці, про що чоловіком, який отримав гроші, у присутності свідка було складено розписку. Свідок підтвердив справжність свого підпису на розписці від 13.09.2012 року, яку суд в оригіналі оглянув в судовому засіданні. Копія розписки долучена до матеріалів справи (том 2 а.с.71).
Таким чином, суд зазначає, що факт повернення позивачем грошових коштів, отриманих ним за договором купівлі - продажу нежилого приміщення від 21.09.2006 року, встановлений судом.
При цьому суд зазначає, що факт визнання недійсним договору купівлі - продажу нежилого приміщення від 21.09.2006 року загальною площею 225,6 кв.м., що розташоване по вул.Жовтневій, 28 м. Алушти АРК, не впливає на висновки суду по цій справі про протиправність нарахування податкових зобов'язань позивачу з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, оскільки, як вже встановлено судом, відповідач протиправно нарахував позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за 2006 рік у сумі 261364,57 грн., оскільки операції з продажу об'єктів нерухомого майна в 2006 році не оподатковувались податком з доходів фізичних осіб.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.
На час звернення позивача з позовною заявою до Господарського суду АР Крим чинним на той час законодавством було встановлено розмір судового збору за подання даної категорії позовних заяв 3,40 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача витрати на сплату судового збору в розмірі 3,40 грн.
У зв'язку зі складністю справи судом 26.11.2012 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 03.12.2012 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті від 12.04.2007 року № 0000521701/0 та від 11.05.2007 року № 0000521701/1 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 261364,57 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 3,40 грн. витрат на сплату судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кушнова А.О.