09 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/9564/12
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Промцентр»про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку,
Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 14 серпня 2012 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Промцентр» про стягнення заборгованості, відповідно до якого просила суд прийняти рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку, філія ПАТ «Кредитпромбанк» м. Дніпропетровськ, товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро - Промцентр» (код ЄДРПОУ 30775193) з метою погашення податкового боргу з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафної санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 145367,42 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у розмірі 145367,42 грн., який виник внаслідок несплати в установлені законом строки суми пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань або порушення валютного законодавства.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
Відповідач заперечень на позовну заяву не надав. Ухвалу про відкриття провадження у справі направлено на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, однак 27.09.2012 конверт повернувся до суду у зв'язку з неможливістю вручення з незалежних від суду причин.
Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
Згідно пункту 2 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого для надання заперечень або заяви про визнання позову, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро - Промцентр» зареєстроване як юридична особа 09.03.2000р., включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців України за ідентифікаційним кодом 30775193, обліковується у державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська як платник податків.
Станом на 30.07.2012 відповідач має заборгованість перед бюджетом в сумі 145367,42грн., яка виникла внаслідок несплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань або порушення валютного законодавства за податковим повідомленням - рішенням від 29.07.11 №0000152200/0.
Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
При несплаті зобов'язання у встановлений строк виникає податковий борг, який відповідно до 14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.п.14.1.162. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Згідно п.п. 14.1.39, п.п.14.1.156, п.п.14.1.175 ст. 14, ст. 36, ст. 54, ст. 58, ст. 59, п. 203.2 ст.203 Податкового Кодексу України якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження. Податкове повідомлення виставляється за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення - рішення, то таке податкове повідомлення - рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин не вручення. У такому самому порядку надсилається податкова вимога.
Відповідно до акту перевірки від 28.07.11р. №1234/22-022/30775193 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська винесла Відповідачу податкове повідомлення - рішення щодо нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань або порушення валютного законодавства від 29.07.11р. №0000152200/0, яким було визначено податкове зобов'язання за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94р. №185/94-ВР в сумі 192631,15 грн., яке було отримане уповноваженою особою 29.07.11р., що підтверджується підписом на корінці рішення.
Таким чином, податкове зобов'язання Відповідача щодо сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань або порушення валютного законодавства в сумі 192631,15 грн., визначене податковим повідомленням - рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 29.07.11р. №0000152200/0 вважається узгодженим з 29.07.11, а Відповідач був зобов'язаний сплатити суму зазначеного податкового зобов'язання у строк до 09.08.11р.
Відповідачем податкове зобов'язання зі сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань або порушення валютного законодавства по строку сплати до 09.08.11р. сплачена частково, внаслідок чого податковий борг з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань або порушення валютного законодавства відповідача станом на 30.07.12р. становить 145367,42 грн.
Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська на виконання ст. 59 ПК України вручила 12.09.11р. Відповідачу податкову вимогу від 08.09.11р. №1022, що підтверджує підпис на корінці податкової вимоги.
Доказів оскарження зазначеної податкової вимоги та повідомлення-рішення відповідачем не надано, отже сума заборгованості ТОВ «Дніпро-Промцентр» є узгодженою.
Відповідно до акту опису майна , який був складений уповноваженими представниками ДГО у Ленінському районі м. Дніпропетровська та директором товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Промцентр» вартість майна, яка підлягала до податкової застави склала 105145,55 грн., податковий борг відповідача складає 145367,42 грн.
Відповідач на теперішній час має розрахункові рахунки в установі банку, а саме:
- філія ПАТ «Кредитпромбанк» м.Дніпропетровськ (МФО 306890) №26001581001060, №26004500001060, №26008584001060, №26060500001060.
Згідно п.п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Водночас, позивачем по даній справі не заявляється вимога про стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, а також не ставиться питання про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Натомість, вимоги податкового органу - позивача у справі, стосуються виключно накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - відповідача.
Проаналізувавши норми чинного законодавства України, дослідивши доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, та надані докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Статтею 20 Податкового кодексу України визначено перелік прав органів державної податкової служби.
Зокрема, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків передбачене п.п. 20.1.16, п.п. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.
Так, згідно п.п. 20.1.16 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом, у разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Отже, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Крім виключного переліку обставин, за наявності яких у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, Податковим кодексом України закріплено також особливий порядок накладення такого арешту.
Зазначене зумовлене тим, що адміністративний арешт майна (складовою якого є в тому числі кошти платника податків), у відповідності до ст. 94 Податкового кодексу України, є винятковим способом забезпечення виконання платником податків своїх податкових зобов'язань.
Так, у відповідності до п.п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Натомість, відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Відповідно до п. п. 7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.01.2012 р. за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що, на відміну від арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника податкового органу, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів платника податків здійснюється виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків - в день прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.
При цьому, арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.
Так, відповідно до п.п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосований органами державної податкової служби лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, а саме, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (пункт 3.1 розділу 3).
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови:
- наявності однієї з обставин, визначених п.п. 94.2.1-94.2.7 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України;
- наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Крім того, враховуючи закріплене КАС України обмеження права суб'єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом до фізичної чи юридичної особи лише у випадках, встановлених Конституцією та законами України, податковий орган має також довести наявність підстав, передбачених п.п. 20.1.16, п.п. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, що надають йому право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків (як вже зазначалося вище, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо такий платник перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу).
Проте, звертаючись до суду з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності на рахунках ТОВ «Дніпро-Промцентр», Державна податкова інспекція в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби не надала суду доказів наявності жодної з перелічених вище умов, за настання яких суд може прийняти рішення про застосування арешту коштів відповідача, а також наявності підстав, що надають позивачу право на звернення до суду із зазначеним позовом.
Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, зауважує, що реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.
Позивачем не надано доказів наявності обставин, передбачених п. 94.2ст. 94 Податкового кодексу України, для накладення адміністративного арешту активів на кошти ТОВ «Дніпро-Промцентр», що знаходяться в банку, а також, не надано рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) про застосування арешту майна платника податків, передбаченого п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів та інших цінностей ТОВ «Дніпро-Промцентр», що знаходяться на рахунках у банках даного підприємства.
Керуючись ст. ст. 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Промцентр» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установі банку - відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Суддя В.С. Парненко