Справа № 2-а-230/10/0223
Головуючий у 1-й інстанції: Мазурчак А.Г.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
07 листопада 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г.
суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тиврівському районі Вінницької області на постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тиврівському районі Вінницької області про перерахунок пенсії , -
В листопаді 2010 року позивач звернувся до Тиврівського районного суду Вінницької області з позовом про визнання дій відповідача щодо виплати позивачу недоплаченої пенсії за період з листопада 2009 року по листопад 2010 року незаконними та стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену пенсію в розмірі 43914,7 грн. за період з 01.11.2009 року по 30.11.2010 року.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 25.11.20410 року позов в частині вимог за період з 01.11.2009 року по 21.04.2010 року на підставі положень ст. 100 КАС України залишено без розгляду.
Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.12.2010 року позов задоволено: визнано відмову відповідача щодо виплати позивачу недоплаченої державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю за період з 22.04.2010 року по 30.11.2010 року незаконною; зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" державної пенсії у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 22.04.2010 року по 30.11.2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тиврівського районного суду Вінницької області, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та має право на часткову доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст. 54 вказаного Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідач відмовив позивачу виплачувати державну та додаткову пенсію у розмірах визначених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посилаючись на те, що йому повинна виплачуватись державна та додаткова пенсія у розмірі, визначеному Постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року.
З огляду на те, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року відмова відповідача є неправомірною щодо виплати державної та додаткової пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 50, 54 зазначеного Закону.
Своїми діями Відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод Позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення частини 3 статті 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації Позивачем конституційної гарантії, встановленої статтею 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тиврівському районі Вінницької області - залишити без задоволення, а постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2010 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Матохнюк Д.Б.
Мельник-Томенко Ж. М.